Хто ж її посадить? Але вона більше не пам’ятник (документи)

У 2001 році Тимошенко провела в камері Лук’янівського СІЗО 42 дні. 15 грудня 2010-го вона повторно наблизилась до фатальної межі...

Юлія Тимошенко біля Генеральної прокуратури України. Київ, 15 грудня

У 2001 році Тимошенко провела в камері Лук’янівського СІЗО 42 дні. 15 грудня 2010-го вона повторно наблизилась до фатальної межі.

В середу Генеральна прокуратура заявила про порушення проти ЮВТ кримінальної справи. Після допиту, в ГПУ заявили: Тимошенко «на підписці» про невиїзд. У самої  ЮВТ, правда, це спростували: на «бесіду» вона прийшла без адвоката, автографи ніде не ставила, відповідно, розмова про запобіжні заходи недоречна.

Ось де, доведеться наступного разу з адвокатом – тоді… Згідно діючого законодавства, запобіжний захід може обиратися до підозрюваного, але офіційне звинувачення повинно бути пред’явлено протягом 10-ти діб. Що – поза сумнівом – і станеться найближчим часом.

***

За словами керівника прес-служби ГПУ Юрія Бойченко, екс-прем’єр проходить у справі  «коштів Кіотського протоколу» в статусі підозрюваної.. Конкретно - ч. 3 ст.365 (перевищення влади або службових повноважень, яке спричинило тяжкі наслідки).

Чи значить це, що Тимошенко сяде? Як вдома вішальника не говорять про мотузку, так і в її оточенні на це питання намагаються не відповідати. При тому, що ще не так давно скандували: «Хто ж її посадить? Вона ж пам’ятник!».

Більше не скандують. Бо зараз ймовірність посадки лідера опозиції висока, як ніколи. В СІЗО вже сидить ціла гвардія її соратників:

Ігор Діденко під час розгляду апеляції на рішення Печерського суду про його арешт

- Ігор Діденко (готується до заміни своєї 191-ої статті також на 365-у);

- Анатолій Макаренко (також перекваліфікація на 191-у з 367-ої – службова недбалість);

- Валерій Іващенко (ч. 2 ст. 364);

- Тарас Шепітько (зловживання службовим становищем);

- Тетяна Грицун (колишній заступник голови Держказначейства під арештом з липня. Звинувачується у зловживанні владою, яке спричинило шкоду учасникам приватизації Одеського припортового заводу);

Плюс:

- затриманий в Чехії Богдан Данилишин (просить політичного притулку);

- Тетяна Слюз (з липня – в міждержавному розшуку);

- Марія Кушнір (проходить процедуру екстрадиції з Росії, з вересня – у волгоградському СІЗО).

Сюди ж: регулярні допити Турчинова (свідок у «газовій» справі) та Луценка ( по ст. 191 ч.3 КК України – привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Ну, й «родзинка» - у вівторок ГПУ затримала екс-міністра навколишнього середовища Георгія Філіпчука, безпосередньо причетного до «справи Кіотського протоколу», з приводу якого «трусять» саму Тимошенко.

Важлива деталь: якщо на Діденка-Макаренка та Ко тиснула  СБУ, то за Тимошенко взялась вже ГПУ. Логічно передбачити: «справа Тимошенко» - тест «на профпридатність» нового керівника відомства Віктора Пшонки.

***

Неприємності Тимошенко з «японськими грошима» почалися не з угоди про продаж українських квот на викиди парникових газів Токіо. Широко розрекламований самою Тимошенко контракт – 300 мільйонів «живих» євро-грошей для модернізації вітчизняних підприємств. «Освоювати» їх планувалося за принципом конкурсу, брати участь в якому могли як державні, так і комунальні підприємства. Все це відбувалося під кураторством Національного агентства екологічних інвестицій. До цього дня конкурс ще не закінчено.

Так от, неприємності ЮВТ почалися на засіданні Ради регіонів, яке проходило під  керівництвом Президента Януковича у Львові. Тоді, запитавши про долю грошей, які Україна отримала від Японії, Янукович отримав просторову відповідь: вони, мовляв, розкрадені. «Ми не в змозі розпочати переговори по другому траншу на суму 140 млн. євро», - заявив тоді колишній керівник Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів Сергій Єрмілов.

Гарант обурився. Органи – отримали завдання: розібратися і покарати. Порушили справу – інформація набула розголосу, не залишивши поза увагою японців.

Ситуація прояснилась достатньо швидко. Буквально через декілька днів гроші знайшлися на рахунках Міністерства охорони навколишнього середовища (привіт в СІЗО Філіпчуку!). «Ці кошти знаходяться на рахунку Міністерства охорони навколишнього середовища де-факто і де-юре. Тобто, казначейство видало довідку, що кошти у розмірі понад 3 млрд. грн. знаходяться на рахунку міністерства. Я бачив цю довідку», - сказав тоді журналістам заступник міністра Анатолій Гриценко.

Lb.ua ці довідки також бачив. ДовідкИ, оскільки їх декілька – кошти надходили не одним траншем. Оператори – НБУ та державний «Ексімбанк». Датовані папери квітнем-травнем. Ось – декілька примірників..

 

Однак Токіо слова заступника міністра, звісно, не заспокоїли. Японська сторона офіційно звернулася до української з проханням надати повноцінний звіт про витрату коштів. Надати шляхом аудиту міжнародною компанією. Так в цій історії з’явився іменитий аудитор «BDO». Саме на його висновках адвокати Тимошенко сьогодні мають намір вибудовувати головну лінію захисту. Конкретно – на звіті, датованому 20-м травня 2010.

Матеріали цього звіту потрапили до Lb.ua. Повна назва «Звіт про фактичні результати стосовно наявності суми, яка еквівалентна сумі Договору продажу Одиниці Встановленої Кількості отриманої за перші договірні ОВК і можливості їх безперешкодного використання Національним агентством екологічних інвестицій України в повному розмірі на Діяльність з Озеленення у відповідності з Процедурою Озеленення і законодавства України». Дата – 20-е травня. Тоді ж – в кінці травня – голова Нацагентства Сергій Орленко підтвердив: гроші на рахунках таки є. Однак ГПУ вже розслідувала справу про їх розтрату.

Що цьому протиставляють органи? Аргументи про те, що гроші, які знаходилися на казначейському рахунку, використали не за призначенням. Конкретно – на виплату зарплат і пенсій в кризовий, та ще й в передвиборчий період. Відстежити рух коштів у Казначействі хоча і не просто, але можна. Це, власне, вже зробило КРУ, склавши навіть відповідний акт, який виглядає, треба зауважити, досить дивно. Принаймні для будь-якого хоч трохи грамотного фінансиста, знайомого з механізмом фінансування Казначейства (так звана «французька система»). Для звичайних громадян досить відмітити: в даний час на рахунках Казначейства знаходиться сума, яка була б неможливою, якщо б «кіотські гроші» пішли «наліво».

Втім, це – тонкощі. Розбиратися в яких доведеться слідству. Нас цікавить прецедент.

Отже, стаття Тимошенко тягне на 7-10 років позбавлення волі з позбавленням права (увага!) «займати певні посади або займатися певною діяльністю строком до 3-х років».

Логічне питання: чи включені в «заборонений» перелік виборні посади? Народний депутат, наприклад. Закон точної відповіді не дає. Сам вирок, з ним – обмежувальні заходи, вступають в силу винятково за рішенням суду. Рішенням, яке ще можна оскаржити в апеляції і вищому спеціалізованому суді. Все це – терміни. Причому не маленькі. На період остаточно вердикту – якщо людина з таким звинуваченням знаходиться під слідством – аспекти його «працевлаштування» визначає суд. Тобто, балотуватися в нардепи Тимошенко-обвинуваченій дозволити можуть (саме по собі балотування не є роботою на посаді), а ось мандат отримати (з ним – недоторканність) – не факт. Знову ж таки: як скаже суд.

Звісно, такий своєрідний спосіб нейтралізації ЮВТ як політичного конкурента – не головна мета, яку переслідують сьогодні «регіонали». Швидше – «приємний бонус». Яка – головна? Важко судити, бо у разі, якщо ЮВТ таки посадять, негативу біло-голубі отримають більше, ніж позитиву.

По-перше, сплеск електоральної популярності Тимошенко. В народі люблять ображених. У масі своїй, пересічні громадяни не будуть заглиблюватись в нюанси операцій Держказначейства і перевірок КРУ. У їх розумінні усе просто: Янукович саджає Тимошенко, тому що він її не любить. Як варіант (для шалених фанатів ЮВТ) – боїться. Хоча самого Януковича в 2005-му не те, що не саджали, навіть статусу обвинуваченого не присвоювали, так  - кілька разів запрошували на допити. А, з урахуванням того, що Віктор Федорович надавав перевагу проводити час в Москві і Карлових Варах, на допитах віддувалися Єфремов, Богатирьова, покійний Кушнарьов і т.д.

По-друге, доля Тимошенко напевно зацікавить міжнародну спільноту. Сама вона – перебуваючи на підписці  - в Брюсселі нікому поскаржитися не зможе. За неї це зробить Немиря. Який репутацію собі – надлишковим лобізмом ЮВТ – хоча і підмочив, все ж залишається шанованою людиною, якому руку подають і в Європарламенті, і в Раді Європи.

По-третє, нинішня справа Тимошенко (судячи з наявних матеріалів) шита білими нитками настільки ж, наскільки в 2005-му – справа Колеснікова. Навіщо саджали Колеснікова? Щоб «дістати» Ахметова. Навіщо «пресують» ЮВТ? Питання. Адже, якщо Банковій дійсно так хочеться її посадити, невже не можна відшукати аргументи більш вагомі, ніж «гроші Кіотського протоколу»? Напевно – можна. Ну, і? Знову: питання.

Четверте і головне. Впритул взявшись за Тимошенко, влада, тим самим, відкриває «скриньку Пандори». Адже за рік (без малого) господарювання нової влади, в її рядах вже з’являється немало претендентів на посадку. Посадку, з цілком виразним обґрунтуванням.

Соня Кошкіна, Лівий берег