Суд над Луценком: кримінальна справа розвалюється на очах

«Ваше честь, проти вас порушили дві кримінальні справи. Ви такий самий, як і я. Проти вас затіяна така сама брудна гра, як проти мене. Як взагалі нам продовжувати цей процес?»…

«Ваше честь, проти вас порушили дві кримінальні справи. Ви такий самий, як і я. Проти вас затіяна така сама брудна гра, як проти мене. Як взагалі нам продовжувати цей процес?»…

У четвер у Юрія Луценка був вдалий день. Суддя Сергій Вовк був налаштований на диво прихильно, багато усміхався й присікав спроби прокурорів ставити некоректні запитання, а головне, після допиту “потерпілі” у справі Луценка вже не вважали себе такими. Кримінальна справа почала потихеньку розвалюватися.

«Потерпілі» кудись зникли?

Судили екс-міністра внутрішніх справ за новою адресою – у приміщенні Печерського суду на Гайцана. Без давок і черг, і на радість присутнім – з лавками.

На початку засідання Юрій Віталійович не може втриматися від коментарів щодо ідеї Тігіпка злитися з ПР.

– Я вважав і вважаю Тігіпка серйозним політиком, справді розумним і перспективним. Мені дуже шкода, що він робить такий крок, – каже екс-міністр внутрішніх справ. – Єдине, що можу порекомендувати йому тепер – не їздити ні в якому разі на полювання…

Суд вирішує допитувати потерпілих. Але з п’яти потерпілих прийшов лише один.

Луценко пропонує заслухати його покази й перенести судове засідання.

– Я вважаю, що постійний неприхід у суд презентованих прокуратурою потерпілих свідчить про те, що жодних потерпілих немає, – заявляє Юрій Віталійович. – Суд триває вже декілька місяців, і жодного разу ніхто з них не ходив на нього… Вибачте, чому я за ґратами маю відповідати за те, що прокуратура, яка призначає потерпілих, не може організувати їхній прихід? Коли мені хотіли вручити повістку, близько 10 співробітників внутрішньої безпеки ховалися за сміттєвими баками, щоб схопити мого малого і під шантажем вручити її… Я вважаю, що суд має або допитати всіх потерпілих, а потім перейти до допиту свідків, або я пропоную суду винести ухвалу і зняти інших потерпілих з процесу як таких…

Суддя Вовк розпочинає допит єдиного наявного потерпілого – водія екс-заступника голови СБУ Сацюка Валентина Давиденка. Він фігурує в епізоді про нібито незаконну оперативно-розшукову справу. За словами Давиденка, за ним стежили в рамках розслідування кримінальної справи про отруєння Віктора Ющенка. Один рік стежили нібито законно, а ще півроку – незаконно, і нібито через рішення Луценка. Власне через цю “незаконну”, на його думку, “наружку” і “прослушку” він і потерпів. Хоча, як сам заявив на допиті:

– Я від цього не постраждав, - сказав «постраждалий»… - Вони за мною в черзі в магазині стояли, купували продукти. Ніяких проблем. Це їхня робота… Я спокійно працював і дивився, як люди працюють.

– Звідки ви дізналися, що проти вас незаконно були продовжені оперативно-розшукові дії з 12 до 18 місяців? – цікавиться адвокат Луценка Ігор Фомін.

– Це мені сказали в прокуратурі.

– Чому ви вважаєте, що ваші права були порушені саме Луценком?

– Право підпису на продовження ОРД тоді мав право Луценко.

– Хто вам про це сказав?

– Це мені сказали в прокуратурі… Мене викликали на допит і сказали: ви знаєте, по відношенню до вас були порушені строки ОРД...

Давиденко посилається на якийсь нормативний акт, який йому показали в прокуратурі, але не пам’ятає ні його назви, ні конкретного змісту.

– У чому проявилася заподіяна вам шкода? – підключається з запитаннями інший захисник Луценка Олексій Баганець

– Ні в чому. Морально неприємно.

Відповідає на запитання потерпілий російською, а заяву писав українською. Дивним здається ще й той факт, що стеження за ним велося у 2008-2009 році, а заяву він написав тільки в грудні 2010 року. До того ж писав її, як сам зізнався не без допомоги прокуратури.

До справи береться Луценко.

– Ким ви працювали у 2008-2009 роках?

– Охоронцем Сацюка.

– А рахувалися на якій посаді?

– В «Альфі» (спецпідрозділ СБУ. – Авт.).

Луценко посміхається. (Згодом він скаже: “Сацюк може сісти в мою клітку, враховуючи, що він свого охоронця влаштував у “Альфу”, де той отримував зарплату”).

– Якби ви знали, що є дозвіл суду й Генпрокуратури на стеження за вами, ви б не вважали себе потерпілим? – продовжує допит підсудний.

– Ні.

Луценко просить суддю дати можливість Давиденку ознайомитися в залі суду з матеріалами справи, у яких, серед іншого, розписано всі слідчі дії, зокрема стеження за ним та прослуховування його розмов, підкріплені “благословенням” і ГПУ, і суду.

– Ви переконалися, що є рішення і суду, і прокуратури? – після паузи запитує Юрій Віталійович.

– Так, – каже Давиденко.

– Після цього ви вважаєте себе потерпілим?

– Ну, якщо все це так, як написано в документах, то, звісно, як я можу вважати себе потерпілим?

Захист святкує перемогу. Прокурори кусають лікті.

– Для мене важливо довести, що жодних дій, щоб постраждали ці люди, я не вчиняв... Важливо знати, що громадяни, які заявилися потерпілими, такими не є. Далі я вам доведу, що і державі я не приніс жодних збитків і порушень, – каже Луценко. – Для мене принципово важливо спати хоч і в СІЗО, зате спокійно.

Вовк у одній упряжці з Луценком?

Екс-міністр внутрішніх справ заявляє клопотання про зміну запобіжного заходу – звільнення з-під арешту.

– Хоча ця влада День незалежності не відзначає, відзначаю його я, – заявляє Луценко. – І я хочу, щоб річницю незалежності Україна зустріла хоч з одним маленьким законним рішенням Печерсько-Різницького суду (ГПУ знаходиться на вулиці Різницькій. – Авт.). З надією про це і клопочу.

Окреме звернення Луценка до судді Вовка…

– Ваша честь, я прекрасно розумію, що в країні Януковича два лідери партій, які отримали на останніх виборах більшість, мають сидіти. Мені незрозуміло, чому ви маєте виконувати цю ганебну роль? – риторично запитує він суддю. – Я розумію, що проти вас порушили дві кримінальні справи. Ви такий самий, як і я. Проти вас затіяна така сама брудна гра, як проти мене. Тоді стоїть питання, як взагалі нам продовжувати цей процес?..

Вовк мовчки, без жодного зауваження дослуховує промову Луценка до кінця.

Прокуратура, звісно, проти звільнення підсудного. Суд оголошує перерву і йде радитися.

Луценко думає, Ющенко злякався відповідальності за «відкликання Дубини»

Журналістам спілкуватися з Луценком заборонено. Юрій Віталійович каже, що прокурори скарги пишуть, а після цих карг карають конвой. Утім, розмовляти Луценку ніхто не забороняє. Вирішуємо з ним листуватися. Пишу в блокноті: як вам вчорашні свідчення Ющенко у справі Тимошенко?

Луценко каже, всю ніч думав, чи казати щось з цього приводу, чи зробити, як Тимошенко, яка промовчала, виявивши “велику моральність і відповідальність перед Помаранчевою революцією”. Проте вирішує говорити.

– Мені також неприємно, що Янукович, розвалившись на дивані, дивиться по спеціальній відеокамері гладіаторські бої помаранчевих. Але справа в тому, що я давно не вважаю Ющенка помаранчевим. Я давно його вважаю зрадником і нікчемою. Учора і те, і друге проявилося максимально повно… Як свідок я був допитаний у досудовому слідстві у справі Тимошенко. І дуже дивно, що тричі на клопотання захисту Тимошенко, мене не допускають у суд як свідка. Тому що Луценко офіційно зробив заяву про скоєний злочин Віктором Андрійовичем. І передав її під час свого допиту в ГПУ ще на початку цього року. Президент України відповідно до своїх конституційних повноважень не має жодного права відкликати голову самостійного господарюючого суб’єкта з переговорів. Ющенко це зробив. Це виходить з його інтерв’ю до моєї заяви, це виходить з показів Дубини до і після моєї заяви, але зараз Ющенко маскується і всіляко розповідає, що він його не відкликав, що він просто з ним говорив. У його діях на 100% є перевищення службових повноважень. Звичайно, Генпрокуратура під “кришею” Януковича, довела своєму союзнику Ющенку таку загрозу. Саме тому Ющенко відбув за кордон, саме тому ховався від слідства. Учора для нього головними були дві речі: плюнути в того, хто зробив його президентом – власне Тимошенко, і спробувати замаскувати свою злочинну роль у тій газовій катастрофі. Неможливо оцінити правильно дії Тимошенко, якщо не згадати, що їм передувало. Ющенко всупереч своїм повноваженням відкликав Дубину з переговорів, чим зірвав відносно вигідний контракт для України й поставив Україну на межу краху. Між іншим, Європу також. Юля фактично врятувала ситуацію. Не вона першою поїхала на переговори до Путіна домовлятися про якісь угоди. Ющенко все зірвав і поїхав на лижі… У ході процесу над Тимошенко відбувся не процес над Тимошенко, а процес над «РосУкрЕнерго» і його “кришами” – Ющенком і Януковичем. “Криші” міняються, а схема одна. Ющенко, прикриваючи «РосУкрЕнерго», роздраконив Кремль і втік, і Юля мусила діяти в форс-мажорі, у межах повноважень прем’єра, не порушивши жодної йоти своїх повноважень… Судова перспектива в президента Ющенка дуже висока. Його провина набагато більше задокументована в ході суду над Тимошенко, ніж провина Тимошенко. Бо покази Дубини однозначні і на досудовому слідстві, і в судовому слідстві...

Обізнаний Луценко і з заявою першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, що нібито в ГПУ є інформація про причетність Тимошенко ще й до вбивства Щербаня.

– Це відбувається тому, що Кузьмін підрядився бути основним юридичним кілером у справі опозиції, – заявляє екс-міністр внутрішніх справ. – Підрядився перед головним замовником, яким є Янукович. Він виконав свої, як вони кажуть, «зобов`язи». І тепер лідери двох опозиційних фракцій – у в`язниці. Але «зобов`язи» були взяті зробити все красиво і переконливо, а вийшло як завжди...

«Потерпілий» постраждав не від Луценка?

Після перерви Вовк оголошує рішення – підстав для скасування запобіжного заходу не виявлено.

У залі засідання з’являється ще один «потерпілий» – колишній водій автобази Центрального апарату МВС України Микола Сидоренко. Він проходить у справі Луценка за епізодом щодо неправомірності виділення житла водієві екс-глави відомства.

Сидоренко – чоловік похилого віку. Він розповідає, як служив у органах внутрішніх справ з 1971 року і перебував на квартирному обліку позачерговиків МВС України, як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції першої категорії, ще з 1998 року. Але у 2007 році його без пояснення причин вилучили з цієї черги. Він написав листа на ім`я заступника міністра внутрішніх справ Миколи Плєханова. Згодом його знову поновили в черзі, та квартири він так і не отримав.

За словами Сидоренка, раніше він не був знайомий з водієм Луценка Приступлюком, а про отримання ним квартири дізнався наприкінці минулого року від працівника житлово-комунальної комісії МВС, яка розподіляє житло між працівниками органів внутрішніх справ. Інспектор запропонував йому написати заяву в прокуратуру з визнанням його потерпілим. Пізніше його викликали до прокуратури.

– Ви написали, що вам було завдано істотної шкоди, ви знаєте, що це таке? – питає Баганець.

– Ні, не знаю, – відповідає чоловік.

– А звідки ви це взяли у заяві?

Пауза.

– Вам слідчі підказували? – уточнює Баганець.

– Спочатку я сам писав, але слідчий мені підказував.

Під час допиту Сидоренко заявив:

– Я потерпів від МВС, а не від Луценка, ¬– неодноразово додаючи: – Причому тут Луценко? Винна житлова комісія МВС, напевно.

Потерпілий так і не зміг відповісти на запитання, чому під час допитів під час досудового слідства заявляв, що саме Луценко порушив його конституційні права на отримання житла. Чоловік був явно розгублений. З його розповідей виходило, що в черзі на квартиру він був 34-м з 1998 року. І під таким самим номером залишався у 2007 році. (До речі, у цей період МВС очолював Цушко, а не Луценко).

До того ж своє право на державне житло Сидоренко частково використав. Його дружина вже отримувала двокімнатну квартиру від МВС, коли працювала в госпіталі міністерства. Після розлучення з нею Сидоренко по-джентльменськи відмовився від своєї частки на користь її і сина. Оселився у гуртожитку МВС на Молдавській і став у квартирну чергу.

Чоловіка шкода. Навіть Луценку. Він з клітки шепотів своїм захисникам під час допиту: “Не мучьте його”. Але ж Луценка шкода не менше.

Другий “потерпілий” за день – і друга перемога екс-міністра.

Суддя Вовк оголошує перерву до 22 серпня.

Луценку треба шити нову справу?

Після засідання журналісти цікавляться в прокурора Віктора Клименка, чи вважається тепер Сидоренко потерпілим?

– Звісно ця людина є потерпілою в даній кримінальній справі, – каже державний обвинувач. – Я вважаю, що під час засідання допитані потерпілі підтвердили свої покази, які давали на стадії досудового слідства.

– Але ж Сидоренко сказав, що потерпів не від дій Луценка, а від підрозділу МВС, що розподіляє житло?

– Це була відповідь на низку питань підсудного Луценка, які у своїй конструкції містили відповіді, що не припускається. Таким чином підсудний Луценко підштовхнув потерпілого до отримання відповіді, яку він бажав почути. Перед цим і після цього потерпілий стверджував, що він вважає, що діями підсудного Луценка йому спричинено моральну шкоду.

– Обидва свідки кажуть, що прокуратура допомагала писати заяви…

– Звісно, допомагала. Я не маю підстав заперечувати, оскільки потерпілі про це повідомили суду.

З приміщення виходить Микола Сидоренко. Чоловік утомлений і сумний, запалює сигарету.

– Чи маєте ви претензії до Луценка? – запитують його журналісти.

– Я маю претензії до МВС.

– Конкретно Луценко винен в тому, що вам не дали квартиру?

– МВС винно.

…Свідчення сьогоднішніх потерпілих лопалися, як мильні бульбашки. Якщо так піде далі – на Луценка доведеться шити іншу справу, якщо, звісно, не прийнято рішення про його звільнення.

Проте ми всі розуміємо, що це залежить не від волі миролюбного сьогодні Вовка… У політичних процесах, які сьогодні йдуть в Україні, вирішують далеко не судді. Точніше – вони взагалі нічого не вирішують.

Анна Ященко

УНІАН в Google News