Київ - Москва: Кремль змінює «спеціалістів» по Україні
Затуліна, Маркова та Василя Думу витісняє Ніконов, Зурабов може піти на підвищення, Саблін і Бабаков посилюють позиції, Кирило - прорахувався ...
Затуліна, Маркова та Василя Думу витісняє Ніконов, Зурабов може піти на підвищення, Саблін і Бабаков посилюють позиції, Кирило - прорахувався ...
День 24 вересня приніс не тільки ім`я наступного президента Росії. У той само день були заявлені серйозні перестановки в числі осіб, що займаються розробкою українського напряму російської зовнішньої політики. Зрозуміло, мова йде про осіб, що формують публічну складову цієї позиції, а не чиновників МЗС чи посла в Києві Михайла Зурабова.
Хто пішов
Костянтин Затулін |
Утім, політична маргіналізація Костянтина Затуліна вже давно ні для кого не була секретом - за великим рахунком, його «Інститут країн СНД» (він же - Інститут діаспори та інтеграції) являв собою політичний інструмент для реалізації зовнішньополітичних амбіцій мера Москви Юрія Лужкова. (Тут необхідно нагадати, що Костянтин Затулін у 1999 році балотуваввся у Держдуму РФ від блоку «Отечество - Вся Россия» на чолі з Євгеном Примаковим та Юрієм Лужковим, а депутатом Держдуми став у 2003 і 2007-му - від «Единой России», але в рамках умовної квоти «Отечества» в «Единой России».)
Потому як Юрій Лужков пішов, пан Затулін позбувся основного ідеологічного замовника на політичні скандали з Україною (де він встиг за 15 років неодноразово стати persona non grata), у першу чергу - щодо статусу Криму і Севастополя. Аналогічна його роль в Абхазії і Південній Осетії відпала через проголошення незалежності цими колишніми грузинськими автономіями, а в інших «гарячих точках» (наприклад, Придністров`ї і Карабаху) простежується неприхований запит Москви на менш епатажні і більш ефективні інструменти впливу на ситуацію.
Захід політичної кар`єри Костянтина Затуліна почався в листопаді 2008 року, коли X з`їзд «Единой России» не включив його в оновлений склад Вищої та Генеральної рад партії.
У квітні 2011 року фракція партії «Единой России» (ЕР) відкликала Затуліна з посади заступника голови комітету у справах СНД і зв`язків зі співвітчизниками; як вважали тоді спостерігачі, та й сам потерпілий - за підтримку позиції Володимира Путіна щодо Лівії на противагу позиції Дмитра Медведєва. Однак «повернення» Володимира Путіна жодним чином не посприяло включенню пана Затуліна у виборчий список ЕР.
Остання офіційна посада, яку обіймає Костянтин Затулін - член урядової комісії РФ у справах співвітчизників за кордоном, але, очевидно, що він втратить її одразу після закінчення депутатської каденції.
Сергій МАРКОВ |
У російсько-українських відносинах Сергій Марков, переважно, спеціалізувався на гуманітарній тематиці (мовне питання, історія, культурні зв`язки, взаємодія з російськими організаціями України), але при цьому займав дуже активну позицію з питання продовження термінів базування Чорноморського флоту РФ у Севастополі.
«Помаранчеву» владу серйозно дратували активна діяльність Сергія Маркова щодо заперечення Голодомору як геноциду українців, його протести з приводу героїзації УПА і, в цілому, різка критика гуманітарної політики Президента Ющенка. Спроба продемонструвати у Києві фільм «08.08.08. Війна в прямому ефірі »(про війну в Південній Осетії) призвела до заборони в`їзду в Україну.
У період президентської передвиборної кампанії в Україні Сергій Марков активно стояв на позиціях вигідності для Росії (і, відповідно, - російсько-українських відносин) перемоги Віктора Януковича.
Саме відсутність Сергія Маркова у списку «Единой России» можна вважати символом прийдешньої зміни російської політики щодо України в публічній сфері. Вочевидь, ця сфера стане координованішою з боку Кремля і міститиме мінімум експромтів.
До речі, великий шанувальник експромтів щодо України - голова комітету Держдуми РФ з економічної політики та розвитку підприємництва Євген Федоров, який пропонував, наприклад, створити союз слов`янських держав (Росія, Україна, Білорусь) зі столицею в Києві, теж не знайшов себе у передвиборних списках ЕР .
Треба зауважити, що процес «відходу» російських політиків, які традиційно брали на себе формування тих чи інших аспектів російсько-українських відносин, почався дещо раніше. Так, відставка Юрія Лужкова у вересні 2010 року не тільки розв’язала давній внутрішньоросійський конфлікт, але й прибрала з публічної сфери одного з головних подразників Києва з питань Криму і Севастополя.
Василь Дума |
Діяльність обох українських організацій в РФ супроводжувалася скандалами і взаємними звинуваченнями: «заслані козачки Кремля» - стосовно Василя Думи і його прихильників і «помаранчева п`ята колона» - стосовно опонентів голови. Усе закінчилося тим, що Василь Дума з 2009 року припинив скликати Ради як Об`єднання українців Росії, так і Федеральної національно-культурної автономії українців Росії, пізніше російські суди заборонили діяльність цих організацій.
Автор цих рядків ризикне припустити, що остаточно процес ротації кадрів на українському напрямку завершиться вже в червні 2012 року, коли Володимир Путін обійме посаду президента і визначить кадровий склад управління своєї адміністрації з міжрегіональних і культурних зв`язків із зарубіжними країнами, яке нині очолює Сергій Винокуров.
Михайло Зурабов |
Хто прийшов
В`ячеслав Ніконов |
У минулі роки пан Ніконов не так вже часто звертався до української тематики - можна згадати його прогноз 2008 року перед Бухарестським самітом НАТО про відсутність перспектив України і Грузії на вступ до цієї організації. А також серію заяв перед першим туром президентських виборів 2010 року - у руслі «на недоброзичливу політику попиту немає».
Після перемоги Віктора Януковича В`ячеслав Ніконов проявив себе в українському напрямку «людиною справи», відкривши за 2010 - 2011 роки шість Російських центрів - у Донецьку, Луганську, Харкові, Дніпропетровську, Києві та Рівному. Останнім у цій хронології стало відкриття у Херсоні 5 жовтня Кабінету Фонду «Русский мир».
Можна очікувати, що отримавши статус депутата Держдуми РФ, пан Ніконов активно включиться в російсько-український діалог в якості політика, який бере участь у формуванні порядку денного російсько-українських відносин.
Хто залишився
Дмитро Саблін |
Пан Саблін підтримує діяльність в Києві Центру соціально-консервативної політики (ЦСКП), який позиціонується як майданчик для експертного діалогу. Проте вплив Дмитра Сабліна в Україні грунтується, в першу чергу, на особистих зв`язках в депутатському корпусі, а не діяльності ЦСКП.
Щодо публічних висловлювань пана Сабліна з приводу України, то вони, насамперед, стосуються питань можливої «економічної інтеграції» двох країн. (Наприклад, зниження ціни на газ в обмін на вступ до Митного союзу.)
Олександр БАБАКОВ |
Публічну діяльність Олександра Бабакова в Україні пов`язують з міжнародними конференціями, які організовував Російсько-Український інформаційний центр, і представницькими круглими столами ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку).
Імовірно, в період нової каденції Володимира Путіна вплив Олександра Бабакова на формування порядку денного російсько-українських відносин суттєво зросте. І в силу його близькості з паном Путіним, і в силу того, що той, хто залишається на якомусь напрямі при масштабної ротації, автоматично набирає політичну вагу по відношенню до «новобранців».
Цілком можливо, що через кілька років - ближче до президентських виборів в Україні 2015 року - саме Олександр Бабаков стане послом РФ в Києві. Але це вже, на відміну від усього вищевикладеного, - чиста гіпотеза.
До речі, не виключено, що дещо послабиться вплив на українську гуманітарну сферу патріарха Кирила: він вважався прихильником другого терміну для президента Дмитра Медведєва.
Дмитро Джангіров, спеціально для УНІАН