Віктор Янукович розповів про корову на льоду, модельні агентства й іноземний чобіт

«Вони розраховували, що ми виїдемо з країни, а вони заженуть нас в кам`яний вік», - говорив прем`єр. «У могилу заженуть!» - кричала старенька...

Кореспондент УНІАН побував у передвиборчому турі лідера Партії регіонів Віктора Януковича Дніпропетровською й Кіровоградською областями, і дістав незабутні враження.

«Экономику подняли и от кризиса ушли, и от зависти бледнеет оппозиция страны», - панове, це вже не партійний шансон часів біло-блакитного Майдану, це справжні старі пісні про головне – 4, створені театром «Агітбригада», щирими шанувальниками Партії регіонів з Дніпропетровської області. Якщо ви без вилазу сидите в Києві, ви не здатні оцінити ці пісні, ці афористичні виступи, гідні пера Михайла Зощенка. Ви не зможете відчути цю любов і ненависть у двох здавалося б зовсім однакових флаконах. 

Кореспондент УНІАН побував у передвиборчому турі лідера Партії регіонів Віктора Януковича Дніпропетровською та Кіровоградською областях, і дістав незабутні враження.

Кривий Ріг... На мітинг зібралося добрячих півтори тисячі людей. Пробираючись до сцени, я спробувала з`ясувати, з яких підприємств чи вузів зібралися люди.

- Звідки ви, хлопці? – дуже миролюбно поцікавилася я.

- А ми школярі, - заіржали голені хлопці.

- Застарі ви для школярів... Мабуть, усі десять років по два роки в одному класі сидите, - ущіпила я.

- По три, - уточнили співбесідники.

Я дісталась аж під сцену, мені подобалося як виступає театр «Агітбригада». Справді подобалося, адже я теж любила радянські пісні. А це були талановиті рімейки на партійні теми. Артисти з агітбригади радили опозиції не стегнами ворушити, а мізками, інформували, що Партія регіонів ніколи не шукала ворогів у своїй батьківщині. Не те, що помаранчеві демагоги, і якась самоборона від народу. Нарешті, з`явився Віктор Федорович Янукович. Його вітали оплесками. Віктор Федорович, одягнений в костюм і білу сорочку без краватки звернувся до свого, рідніше нікуди народу: «Пробачте, я захрип, втратив голос на футболі. Я приїхав до вас напередодні важливої події.Ми не повинні віддати владу помаранчевим популістам і базікам». Далі йшов пасаж, який повторювався потім на всіх зустрічах. Віктор Федорович розповідав про неспроможність помаранчевой команди, і про те, що він бував на Західній Україні, і що там народ дуже віруючий, і цей народ сильно розчарований.

«Пробачте мене, я все життя займався промисловістю, і не вмію красиво говорити, як вони», - кокетував прем`єр. «Ти красиво говориш, синку», - з нематеринським екстазом кричала одна старенька.

«Вони розраховували, що ми виїдемо з країни, а вони заженуть нас в кам`яний вік», - говорив прем`єр. «У могилу заженуть!» - кричала та сама старенька.

«Їм треба віддати всі модельні агентства, хай модами займаються, - явно натякав прем`єр на тимошенківський віттон. - І правильно зробив Президент, що розпустив цей уряд Тимошенко. Це його єдине правильне рішення. Нам треба дати відсіч цій помаранчевій команді та білому братству з червоними сердечками, цій орді, яка хоче і далі знущатися з країни. Нам треба стерти помаранчевий колір з обличчя партійної України».

Прем`єр пройшовся по рядах, потискуючи руки виборцям. Його зустрічали, як Папу Римського. Ні, він для них просто секс-символ, подумала я. Але мою увагу привернула одна жінка і дідусь, яким вдалося пробратися під сцену, і які хотіли передати листи прем`єрові. Казали, що на минулих виборах сек`юріті кандидата в Президенти діяли дуже круто щодо таких прохачів. Мені було цікаво, як поводитиметься охорона зараз.

І дідусь, і жінка в чорному були дуже наполегливі, охорона схопила останню. Її просто «блокували» в обіймах, але до рукоприкладства і матерної лайки не дійшло. Таки вишколили охорону, але в результаті ваша покірна слуга мало не запізнилася на автобус і одержала переконливе прохання: не ходити по п`ятах за прем`єром.

Це дуже добре їхати в автомобільній колоні з прем`єром: до Жовтих Вод, місця наступного мітингу, ми дісталися швидко.

Риторика Віктора Федоровича не відрізнялася від попередніх виступів. Краяни знову послухали про недоречність моди, сварки помаранчевої команди і заклик стерти помаранчеву барву. Але з`явилося нове застереження, прем`єр сказав, що опозиція готується зірвати вибори в округах, де перемога Партії регіонів очевидна. Мовляв, представники виборчих комісій від опозиції не підписуватимуть протоколи і вибори будуть зірвані. Дивно, наскільки ми вивчали питання, немає механізмів зриву виборів, за винятком нез`яви. Я одразу набрала мобільні телефони фахівців з виборчого права, поцікавитися, наскільки виправдані страхи прем`єра. «У страху очі великі, Віктора Федоровича неправильно інформували, - пояснив мені Олександр Леонідович Барабаш, який уже треті вибори займається процедурною підготовкою членів виборчих комісій з усієї України, - в більшості округів Сходу і південного Сходу у виборчих комісіях в співвідношенні троє до двох працюють представники коаліції. І від того, що протокол не підпишуть члени опозиції – нічого не змінитися. Навіть, якщо їх відмовляться враховувати на виборчих ділянках, то їх врахують в окружних комісіях, в ЦВК, нарешті. Навіть непідписаний протокол не є підставою визнавати вибори недійсними».

У мене було щире бажання заспокоїти прем`єр-міністра на короткому брифінгу, але слова мені одержати не вдалося, віддали перевагу місцевій пресі.

Цікавий епізод я спостерігала в селищі міського типу Петрове Кіровоградської області. Там, серед блакитних прапорців, я побачила прапорці «Нашої України – Народної самоборони». Я підійшла ближче і вухам не повірила:

- Який той Янукович страшний, - шипіла одна мешканка з помаранчевим прапорцем.

- А шо твій Ющенко кращий? – незлобливо запитав чоловік з блакитним прапорцем.

- Та його хоч труїли, тому він страшний, а цей он який...

І хоч мені знову хотілося послухати прем`єра, я зупинилася біля опозиційних мітингуючих.

- А чого ви прийшли, якщо Віктора Федоровича не любите? – запитала я.

- Прийшли? Нас всіх поприганяли. Все ж закрито довкола, навіть тих, хто на вихідних, зобов`язали вийти.

- Ми взагалі за Юлю, але просто її прапорців не було, узяли отакі помарачеві. І Юлін намет вигнали сьогодні, замість нього поставили ту біло-блакитний. Ми працюємо на руднику ЦГЗ, тут на кар`єрі (Центральний гірничозбагачувальний комбінат. – Авт.), коли Юля була, зарплати були більші, а тепер Ахметка все купив, у наших чоловіків професійні хвороби. Моя сусідка судитися з ними, бо в чоловіка бронхіальна астма, а у мого вібраційна хвороба, а йому дали 580 гривень пенсії. Важко і за Юлі було, але зарплата набагато краща була.

Я попросила назватися. Але жінки замотали головами. Втім, у те, що народ був скликаний в адміністративному порядку, мені підтвердила і студентка Харківського юруніверситету Ольга Саєнко, яка приїхала в Петрове до батьків.

- Люди, поаплодуймо. Адже не щоразу ми бачимо живого Віктора Федоровича Януковича, - закликав ведучий. Народ плескав, і здавалося, щиро радів.

У Знам`янці прем`єр вперше припустився персональної грубості. «Коли мене питають, чи подобається вам Тимошенко? Я відповідаю: подобається. А потім, коли питають, чи подобається вона мені, як прем`єр. Я відповідаю: ви бачили її на ковзанах? Ну ось, вона як корова на льоду». Це було не дуже справедливо, я пам`ятаю той урядовий виїзд на каток. Юлія Володимирівна, звісно, не Ірина Родніна, але як для десятирічної перерви Юлія Володимирівна трималася ковзанах не так вже погано.

Останній виїзд до Кіровограда був дуже спокійним. Прямий ефір Кіровоградської ТРК транслювався на площі. Віктор Федорович заприсягся, що кожен потрібний закон у парламенті буде прийнятий. Так Віктор Федорович вже майже переконав всіх, що буде прем`єром. А який же пострадянський прем`єр (президент) не  розраховує контролювати парламент?

Маша Міщенко