В.Гришко: Оце якось каже мені Паваротті: “Володю, неси оперу до людей…”

Я борюся з хамами своїм зовнішнім виглядом... Я хотів би жити й дякувати Богові, що я Володимир Гришко… Я – обличчя української нації… Інтерв’ю

Оперний співак, народний артист України дав бліц-інтерв’ю УНІАН

Пане Володимире, Ви останнім часом співаєте не лише оперу, а й популярні пісні. Багато людей не розуміють цього кроку у Вашій творчості…

Я ненавиджу рутину, я ненавиджу такий графік: вранці – праця, вечором – хата, вранці – праця, вечором – хата… Я теж хочу прожити ще й інше життя, хочу своїм голосом, яким мене обдарував Господь, подарувати людям інше ставлення не до попси, а до естради, до шляхетної естради.

Пам’ятаєте великого Мусліма Магомаєва?.. Він співав і оперу, і естраду, яка вже стала класикою.

Я не можу не співати «Два кольори» – це лежить у моєму серці, з цими почуттями я виходжу на сцену. І «Два кольори», і «Рідна мати моя» – це не попса...

Я б хотів усе ж таки залучити молодь до театру – не має значення до якого саме – чи драматичного, чи оперного...

Коли співак співає не під фанеру, а наживо, то він передає щось зі свого серця до інших людей. Це те, що я роблю…

Мені Паваротті казав: «Володю, співай з молоддю, іди в зал, неси оперу, як у свій час Монсерат Кабальє заспівала з Фреді Меркурі». Вона на наступний день стала популярнішою за Маргарет Тетчер.

Я ніколи не забуду, коли зі мною співав Паваротті й підтягнув мене. А я зараз підтягую свою молодь, ми співаємо і естраду, і класику, а також класику в сучасній естраді. Ми даруємо людям щастя.

Ви казали, що на новий Ваш проект «Світові хіти», Вас надихнув нині покійний Лучано Паваротті. Коли саме?

Півтора року тому, як він був в Україні, коли ми з ним співали в палаці «Україна», під час його світового турне...

Ви хотіли б народитися десь у Європі?

Я хотів би жити й дякувати Богові, що я українець, що я народився на цій землі, що моя мати мене пестила, що українська земля давала мені таку енергетику, що я став Володимиром Гришком і що мене визнала не тільки Україна, а й цілий світ. Я пишаюся тим, що я України син.

Бачу Ви весь час струшуєте зі свого піджака якісь пилинки. Наскільки Вас хвилює Ваш зовнішній вигляд?

Я – тенор. І в моєму розумінні – це обличчя опери, це обличчя української нації.

Я завжди прагну до того, аби бути інтелігентною, шляхетною людиною. Незважаючи на те, що час від часу зустрічаються хами, люди, котрі зловживають поганими словами, кривдять інших. І я з цим борюся своїм зовнішнім виглядом.

Ким в Україні, крім Вас, представлена оперна сцена?

Багатьма…

Це і Кочерга – видатний наш бас, і Стефан П’ятничко, і Володимир Кузьменко. Усі на «ко». Цими людьми я пишаюся і тішуся.

А хто з молодого покоління подає надії?

Віктор Мельник, Ганна Деденюк, Ігор Царков, Віктор Мастико. Повірте мені, що ці люди стануть зірками планети...

Чула, що політичні сили запрошували Вас підтримати їх. Який пропонували гонорар?

Пропонували мільйони долярів, але я відмовився. Я людина не бідна.

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News