Влада йде білоруським шляхом, де президент давно вже має свій власний бюджет... Доходимо до абсурду: на гривню кожного виданого на-гора вугілля припадає вже дві гривні державного спонсорства...
Попри непряму заборону прем`єра висловлюватися на адресу бюджету 2010 без обов`язкової ейфорії, враження від цього 860-сторінкового документу – як від передвиборчої «розтяжки» над дорогою.
Повітряна кулька ВВП і надуті доходи
Номінальний ВВП 2010 року, закладений у фундамент, перевищує розрахунковий (оцінка експертного середовища та міжнародних фінансових організацій) на 122 млрд гривень. Урядовий прогноз – 1 трлн 178 млрд грн, в той час як оцінка МВФ, оприлюденена на його офіційному сайті - 1 трлн 056 млрд грн. Враховуючи 40-відсотковий перерозподіл ВВП через бюджетні доходи в Україні (включно з Пенсійним фондом), шляхом невибагливої статистичної маніпуляції отримуємо 50 млрд грн неіснуючих доходів, які «витрачаємо» на медикаменти для пенсіонерів, надбавки для медиків та освітян і навіть на «створення фільмів національного виробництва» у сумі 50 млн грн...
Навіщо нам бюджет, якщо є Стабілізаційний Фонд?
Стабілізаційний Фонд, вірус якого потрапив у тіло бюджетного організму рівно рік тому, був імплантований з найщирішими намірами – слугувати буфером на випадок назвичайної економічної ситуації. Але ідея СФ припала до смаку урядові – ще б пак, розподіляй кошти на свій смак і розсуд, не питаючи дозволу у Ради. СФ перетворився на кишеньковий фонд Кабміну, з якого фінансується все, що заманеться – від облаштування вулиці Олімпійської у Броварах (розпорядження КМ №385-р від 19.08.09) до гучно розрекламованого «здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки».
Поясніть мені, неуку, чи належить асфальтування вулиці Олімпійської у місті Бровари (більшість у міській раді якого належить, звісно, БЮТ) до фінансування «довгострокових інфраструктурних, інвестиційних та інноваційних проектів загальнодержавного значення», на яке, власне, і мають витрачатися кошти Стабілізаційного фонду згідно Закону, який його породив – від 31.10.2008?!
А породив він монстра, який збільшується в обсягах, запланувавши собі на наступний рік вже 27 млрд гривень. Витрачатимуться ці кошти на напрями, що навмисно виписані без зайвої конкретики – від придбання спортивного інвентаря для ДЮСШ - до створення рекреаційних зон. Фактично, це бюджет у бюджеті, яким Кабмін розпоряджається одноосібно. Влада йде білоруським шляхом, де президент давно вже має свій власний безконтрольний бюджет, який є монетарним засобом реалізації власних політичних, в т.ч., передвиборних цілей.
Системи бюджетного вирівнювання в Україні більше не існує?
Влада небезпідставно вважає нову систему міжбюджених відносин, запропоновану проектом бюджету-2010, тим буксиром, що витягне документ із передвиборного болота. Не будемо зайвий раз повторюватися про прямі трансфертні стосунки сільських бюджетів з Мінфіном, про те, що будь-яка помилка в розрахунках трансфертів (а їх буде чимало) буде ліквідуватися – на радість місцевим жителям - особистим розпорядженням Тимошенко про латання дірки за рахунок коштів того ж самого Стабілізаційного Фонду. Звернемо увагу лише на одне – чиїмось вольовим рішенням (можна лише здогадуватися, чиїм) в Україні пропонується ліквідувати систему бюджетного вирівнювання, за якої частина бюджетів отримує дотації з державного бюджету, а частина, більш заможних, територіальних громад, навпаки, переказує кошти до центрального бюджету.
Так от, пропонується, що бюджети-донори (звісно, окрім Києва, щоби кияни знали, як обирати Черновецького) не переказуватимуть ані копійки до державного бюджету. Безпрограшне популістичне рішення, якому аплодуватимуть тисячі, в той час як над його наслідками задумаються одиниці. Якщо дотепер ми йшли латиноамериканським шляхом кричущої нерівності у розподілі доходів громадян, то відтепер, задля політичної передвиборчої кон`юнктури, пропонується те ж саме і для бюджетної забезпеченості на місцях. Розрахунок чіткий – бюджети з високим рівнем доходів прогодують самі себе, а решта – стануть в чергу за подаянням від Кабміну.
Вам доводилося проїжджати Петропавлівською Борщагівкою під Києвом, таким собі Козином по південний бік Києва? Село і без того купалося в грошах, віддаючи при цьому частину доходів районному Києво-Святошинському бюджету, а той, в свою чергу – державному бюджету. Тепер, коли в коді бюджетної класифікації 10313519000 в додатку 6 до проекту закону про Держбюджет на 2010 рік в графі «вилучення» напроти Петропалівської Борщагівки стоїть «0», у цьому селі вулиці моститимуть золотом, а у сусідньому Вишневому, міський голова якого має пунктик щодо гранітних бордюрів, ці бордюри тепер будуть з італійського мармуру.
Шахтарів не обійдено
Окрім напряму головного передвиборного удару – місцевих бюджетів, проектантами не обійдено увагою інший вирішальний чинник виборів – шахтарів. Державна фінансова підтримка шахт збільшується вдвічі, і ми вже доходимо до абсурду – на гривню кожного виданого на-гора державними копальнями вугілля припадає вже дві гривні державного спонсорства. Уряд навіть не переймається непослідовністю бюджетного тексту – одна стаття урочисто забороняє списання податкових боргів, а інша, поруч, списує 2,5 млрд грн боргів шахт перед Пенсійним Фондом.
Бюджет-2010 заслуговує на найвищу оцінку - з точки зору передвиборних технологій.
Чи не кожна стаття бюджету, окрім технічних, вже готова для того, щоб її без зайвого форматування перенести на бігборд.
Станіслав Голубенко