Нещодавно звільнений співробітник Секретаріату Президента розповів УНІАН про деякі особливості роботи президентського офісу. Подаємо його розповідь майже дослівно, хоча деякі речі він трактує, можливо, дещо однобоко...
Нещодавно звільнений співробітник Секретаріату Президента розповів УНІАН про деякі особливості роботи президентського офісу. Подаємо його розповідь майже дослівно, хоча деякі речі він трактує, можливо, дещо однобоко...
Васюник, гуцули та односельці
Перший табір Секретаріату очолює його глава Олег Рибачук. Його систему організації роботи співрозмовник УНІАН характеризує або як широке делегування повноважень іншим клеркам, або як мовчазне спихування власної роботи на інших, передовсім на його першого заступника Івана Васюника.
Утім, навіть опоненти глави Секретаріату не заперечують у приватних розмовах, що принципова різниця між Рибачуком та іншими центрами впливу світоглядна. Він бачить Секретаріат виключно органом, який обслуговує діяльність Президента і здатний в умовах політреформи забезпечити йому гідне місце в політичній системі країни. Натомість інші вбачають в Секретаріаті потужний інструмент для лобіювання інтересів: від працевлаштування родичів, до збору десятини з “благодійних” олігархічних проектів.
Васюник тримає під контролем усі інформаційні потоки Президента. І ті, що через нього заходять, і ті, що від Президента виходять. Він намагається координувати й контролювати підготовку всіх внутрішніх та зовнішніх документів.
Інформація з практично усіх служб концентрується у службі моніторингу та зведення, яку контролює Васюник. Там же проводиться моніторинг ЗМІ, який отримує Президент, і який співрозмовник УНІАН вважає непрофесійним та необ’єктивним. На останній нараді Президента з керівниками служб Ющенко публічно його розкритикував. Мовляв, навіщо мені інформація про те, що еритрейські повстанці підірвали ефіопський бронепоїзд? Президентові мовляв потрібна аналітика, опис тенденцій і т. ін.
Серед інших впливових осіб – прес-секретар Ірина Геращенко та позаштатні радники Президента – Віра Ульянченко та Михайло Дорошенко.
Ще зберігає свою приймальню позаштатний радник Третьяков, але його вплив зведено до нуля. Перші двоє переважно узгоджують свої дії, а Дорошенко, маючи “статус односельчанина Президента”, діє самостійно. Однак у кризових моментах усі вони більш прихильні до Васюника.
Тарасюк, Америка і Швеція
Інформаційні закиди щодо чергової відставки глави робляться для формування сприятливої громадської думки. Адже політично активний народ уже обговорює, як зрадіє Кондоліза Райс, якщо її давній приятель Рибачук стане послом у США. Доброзичливці Рибачука “відправляють” його також послом до Швеції.
Єхануров, Безсмертний і навіть Литвин
Його наступником у такому випадку теоретично може стати хто завгодно. Але Президент не гірше за політологів орієнтується в таємницях власного двору. І, скажімо, якщо цю посаду буде віддано комусь зсередини Секретаріату, тим же Васюнику чи Ульянченко, то це означатиме повну монополізацію доступу до Президента та його ще більше послаблення. Ющенко знає, хто є хто в Секретаріаті, і, можливо, не дуже довіряє Васюнику та його команді.
Імовірнішим виглядає варіант запрошення варяга. У стінах Секретаріату вже говорять про кандидатури Єханурова, Безсмертного, навіть про Литвина. Хоча найбільше з усіх них цю посаду хоче отримати все той же Васюник.
Особи, що мають “доступ до тіла”, намагаються підлаштувати систему під себе, аби звузити коло реальних радників, і самим вирішувати серйозні питання. Для себе та на замовлення.
Для вирішення певної проблеми до Президента можуть ходити представники обох таборів. Але, якщо той же Рибачук може переконувати Президента виключно аргументами, то його опоненти часто беруть кількістю. Часто Президент телефонує главі Секретаріату, щоб з’ясувати ситуацію з конкретного питання. Після його фактичного вирішення може бути ще одна “ходка” на четвертий поверх (до Президента. - УНІАН ) як Васюника, так і інших. Зрештою приймається протилежне рішення.
Для прикладу. Як може ставитися перед Президентом питання про створення коаліції? Одні кажуть йому про необхідність дотримання помаранчевих ідеалів, інші – про об’єднання держави шляхом створення “широкої” коаліції (з Партією регіонів. - УНІАН ). Тобто як це піднесуть Ющенку, чия сторона матиме більший вплив, так і буде вирішено.
Кадри, ходоки і радники
Кадрова політика – одне з найболючіших питань у Секретаріаті.
Показовим прикладом можна вважати кар’єрне зростання брата Васюника, який став першим заступником голови Нафтогазу України. Чоловік Віри Ульянченко отримав міністерську посаду голови Державного агентства з інвестицій та інновацій.
Колишній прес-секретар Леоніда Кучми Михайло Дорошенко вирішує призначення на регіональному рівні.
Впливовим “олігархам” не має сенсу йти напряму до Президента. Їм достатньо поспілкуватися з тою ж Вірою Іванівною, щоб задіяти запроваджену ще за Кучми практику лобіювання своїх інтересів. Тільки тоді “глитаї” допомагали фонду Людмили Кучми, а нині - дають гроші на президентські культурологічні проекти й одночасно вирішуюсь наболілі власні питання.
Практично до всіх названих діячів ідуть “ходоки” зі своїми проблемами. Звісно, хто пролобіював чиєсь призначення або звільнення, знають тільки вони самі – ті, хто переконав Президента у правильності такого кроку.
Записав Дмитро Стаховський