Привід для непідписання головою парламенту Литвиним, а потім президентом Януковичем пенсійного закону виглядає просто сміхотворним. Чому вони тягнуть?..
Привід для непідписання головою парламенту Литвиним, а потім президентом Януковичем пенсійного закону виглядає просто сміхотворним. Чому вони тягнуть?..
Навколо пенсійної реформи в останні дні закрутилася величезна інтрига. Даний непопулярний законопроект, як відомо, був проголосований Верховною Радою ще 8 липня, і підтримали його «більшовики», за винятком фракції комуністів, в строгій відповідності з помахами відомого депутата-диригента з Партії регіонів. Отже, зміст документа повністю відповідав сподіванням Адміністрації президента і уряду. Проте закінчився вже липень, а «легендарний» пенсійний закон до цих пір не підписаний президентом. У чому ж справа?Несподіваний збій на фініші реформи
Цей проект ухвали повинен розглянути регламентний комітет парламенту і зробити висновки, які потім повинні проголосувати нардепи. В усякому разі, саме так пояснили причину затримки з підписанням закону в юридичному управлінні Верховної Ради.
Проте вищезгаданий привід для непідписання головою парламенту Литвиним, а потім президентом Януковичем пенсійного закону виглядає просто сміхотворним. Кармазін і Боднар мотивували необхідність відміни цього закону порушенням процедури його розгляду в другому читанні – була, зокрема, не дотримана стаття Конституції, яка передбачає особисте голосування депутатів за рішення Верховної Ради. Але ж раніше було прийнято, а потім підписано спікером і президентом безліч законів, при голосуванні за які використовувалися картки відсутніх у залі парламентаріїв! Більш того, практично всі закони, прийняті українським парламентом декількох останніх скликань голосувалися з порушенням даної конституційної процедури, – і нічого! Чому ж Литвин раптом саме тепер вирішив виявити правову педантичність? Дивно, чи не так?
Крім того, якби дійсно відбувся юридичний прокол, що вимагає обов`язкового голосування Верховної Ради, то при бажанні президента Януковича в липні або серпні було б організовано позачергове засідання парламенту. Досить зібрати всього 40-50 «кнопкодавів», щоб забезпечити потрібне голосування.
До того ж, можна з упевненістю спрогнозувати, що нічого страшного не відбулося б, якби спікер і президент зараз в черговий раз проігнорували допущені депутатами порушення при голосуванні і підписали пенсійний закон. Допустимо, опозиційні парламентарії оперативно б звернулися до Конституційного суду з вимогою визнати незаконним ухвалення пенсійної реформи, але там руки дійшли б до розгляду цього питання дуже нескоро. З урахуванням же того, що парламент у вересні проголосував би «потрібним» чином по проекту ухвали Бондар і Кармазіна, в КС би потім пояснили, що проблема себе вичерпала.
Тому що страшно?
Проте заблокувати проголосовану у Верховній Раді пенсійну реформу вирішили не у вигляді вето президента, а ще на стадії проходження законопроекту через Верховну Раду через нібито виниклу правову колізію. Хоча немає сумнівів («тут і до ворожки не ходи», як любить висловлюватися Литвин) в тому, що спікер підписав би злощасний пенсійний законопроект, якби така вказівка надійшла з Банкової.
У ситуації, що склалася, дуже цікаво простежити за поведінкою віце-прем`єра Тігіпка, який є головним автором пенсійної реформи. Річ у тому, що він неодноразово присягався привселюдно в тому, що подасть у відставку у випадку, якщо пенсійний закон не буде прийнятий до кінця парламентської сесії.
Що написано пером...
«Я погодився з тим, що ми можемо ще місяць-півтора, максимум два, попрацювати, щоб пояснити людям ті або інші положення пенсійної реформи, але я абсолютно упевнений, що в цю сесію до кінця, скажімо, червня, ми просто зобов`язані прийняти пенсійну реформу. Якщо в червні-липні, максимум, ми не ухвалимо цих рішень, моя позиція буде дуже проста – я піду у відставку», – заявив, зокрема, віце-прем`єр 25 березня в ефірі телеканалу «Інтер».А 1 червня на брифінгу Тігіпко повторив даний месседж. Він висловив тоді надію, що парламент прийме пенсійну реформу до кінця поточної сесії і пообіцяв: «Що стосується моєї участі, я сказав: не буде проведена пенсійна реформа зараз – для мене це повний сигнал того, що ми не можемо як влада йти на реформи, і для мене це сигнал, що мені потрібно буде йти у відставку».
Ніхто, як говориться, за язик Тігіпка не тягнув. Зараз же наступив момент, коли потрібно відповідати за свою обіцянку, оскільки абсолютно очевидно, що пенсійна реформа не була прийнята на минулій сесії остаточно і тепер немає упевненості, чи буде вона прийнята взагалі.
Влада затіяла небезпечну гру
Якщо ж пенсійний законопроект буде істотно змінений, то це може не влаштувати МВФ. До речі, Тігіпко в передчутті благополучного ухвалення в липні пенсійної реформи заявляв, що чекає прибуття місії МВФ до України вже в кінці серпня і виділення відразу двох траншів кредиту у вересні. Але тепер ясно, що приїзд делегації МВФ в серпні не відбудеться, а питання виділення траншів знову буде відкладене на невизначений термін.
Варто також у зв`язку з цим відзначити, що недавнє поліпшення міжнародним рейтинговим агентством Fitch прогнозу рейтингів України із стабільного на позитивний в першу чергу пояснювалося агентством саме позитивним голосуванням у Верховній Раді за пенсійний закон. Проте у зв`язку з вищенаведеними новинами в Fitch напевно засмутилися, зрозумівши, що поспішили. Точно так, як і в МВФ жалкував про те, що виділив у грудні минулого року Україні другий транш кредиту, повіривши в обіцянку властей прийняти пенсійну реформу в січні 2011 року – до завершення парламентської сесії. Якщо ж восени стане зрозуміло, що пенсійна реформа в Україні провалилася, то МВФ припинить співпрацю з Україною, а Fitch і інші рейтингові агентства не тільки погіршать прогнози, але і знизять кредитні рейтинги країні. Про це, до речі, соціальний віце-прем`єр попереджав раніше супротивників пенсійної реформи.
Шкода Тігіпка, але він знав на що йде
Звичайно, чисто по-людськи йому можна навіть поспівчувати – вже дуже сильно йому не щастить у нинішньому уряді. Спочатку Тігіпко з`явився в образі прогресивного реформатора, очоливши роботу зі створення і впровадження Податкового кодексу. Проте, як відомо, справи на цій ниві не заладилися, і він спочатку був негласно усунутий від роботи над податковою реформою, а потім президент і зовсім перевів його в Кабміні з економічного терену на соціальний. Потім Тігіпко завзято взявся за пенсійну реформу, але і тут сталося багато невдач – у тому числі і останній конфуз. Хоча зрозуміло, що віце-прем`єрові і в першому, і в другому випадку ставилися палиці в колеса колегами-урядовцями, парламентарями і чиновниками з президентської адміністрації. Наприклад, ініціатори останнього збою в пенсійній реформі навряд чи брали до уваги, що тим самим наноситься удар по Тігіпку – по його честолюбству і рейтингу.
Тому цілком логічним для віце-прем`єра і лідера партії «Сильна Україна» було б зараз дотриматися слова – подати у відставку. Але нескладно спрогнозувати, що буде далі. Тігіпко розповість громадськості, що йому заважали здійснювати реформи. В уряді ж, Верховній Раді і Адміністрації президента, навпаки, звинуватять саме його в провалі реформ і зриві програми співпраці з МВФ – тобто, зроблять з нього цапа- відбувайла.
Втім, треба сказати, що як політик, Тігіпко не заслуговує особливого співчуття. Він зобов`язаний був усвідомлювати всі ризики для себе від входження в уряд Януковича – Азарова. Ну а якість запропонованих Тігіпком податкової і пенсійної реформ, а також дії віце-прем`єра щодо їх реалізації також викликають багато питань.
Олександр Безкоровайний