Під час перерви екс-міністр розмовляє з сином Олександром. Розповідає про дивні порядки в СІЗО: телевізор можна дивитися, а радіо слухати заборонено, м’яч – теж річ неприпустима... Репортаж з зали суду
– Напевно, щоб не дати нам можливості поспілкуватися, – розповідає перед початком судового засідання Луценко своєму соратнику Тарасу Стецьківу про “нововведення” в СІЗО.
Тим не менше, екс-міністр внутрішніх справ мав можливість у суді перекинутися кількома словам з екс-прем’єром.
– Ну яке спілкування? Це закриті залізні бокси, але одне одного чуєш. Говорили про погоду, про здоров’я, про політику. Поки 10 хвилин перекинулися – мене зараз сюди витягнули, її залишили з трьома мужиками. Претензії, звичайно, не до хлопців. Це хтось дуже “бдит” із керівництва… Я вчора коли дивився на Хрещатик, у мене таке враження, що бандитів вже ніхто не ловить – всі "тримають" Печерський суд.
– Юлія Володимирівна вчора розповіла, що в СІЗО пробіжки робить, Шкляра читає… А ви? – запитую у Луценка.
– У мене у камері 5 кроків для пробіжки, а у прогулянковому дворику – 7, – сміючись відповідає екс-міністр.
– Можна пристрибуючи, – додає Стецьків.
– … Там є невеличкий турнік, щоправда для інвалідів, бо перекладина на рівні моїх грудей, – продовжує розповідь Луценко. – Але там я примудряюся робити всі необхідні вправи. Ще по 100 віджимів в різних варіантах, присідання так само. Бо інакше хребет просто вивалиться. Мені вистачає фізичних вправ… Останні новини – читаємо Аргентину – Борхеса.
Фраза “прошу всіх встати” на початку судового засідання звучить трохи абсурдно, бо у залі, де судять Луценка, лише одна лавка для присутніх, на якій щільненько можна посидіти хіба що втрьох. Тож кілька десятків журналістів і дипломати стоячи розміщуються у два-три ряди попід стіною.
Адвокат Луценка Олексій Баганець наголошує, що треба попередити заявника про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві дані і пересвідчитись, чи існує така людина взагалі.
– Готується “запасний аеродром”, – заявляє Луценко. – Очевидно, зараз вони (прокурори – Авт.) ініціюють заяви про чергові фантазійні обвинувачення, щоб після того, як я вийду з цієї клітки, арештувати мене по черговому надуманому обвинуваченню. Вони самі зініціювали цю заяву. Якщо ви, ваша честь, готові приймати всі заяви про злочини від всіх громадян України, я завтра зініціюю через “Народну Самооборону” вам вал заяв. І ви всі їх будете зачитувати, не встановлюючи, хто їх написав, не попереджаючи про кримінальну відповідальність за наклеп.
Суддя Вовк, порадившись на місці з двома колегами, залишає заяву без задоволення і перенаправляє її в Генпрокуратуру.
Після цього суд вирішує змінити порядок судового засідання, допитавши спочатку потерпілих у справі. Хоча напередодні був оголошено: спочатку допитають свідків, а потім вже перейдуть до потерпілих.
Прокуратура погоджується з пропозицією Вовка. Луценко і захисники – проти.
Баганець просить оголосити перерву для того, щоб підготуватися до допиту потерпілих, хоча б до 14.00, наголошуючи, що команда захисту готувалася до допиту свідків, як і було заплановано.
– Я не один день готувався до цього процесу, робив певні нотатки. Тому я вимагаю перенесення судового засідання, або ж прошу доправити мене у СІЗО, аби я взяв ті свої записи, які робив протягом кількох місяців, - вимагає Луценко.
Суддя Вовк оголошує перерву на півгодини.
Під час перерви Юрій Віталійович розмовляє з сином Олександром. Розповідає про дивні порядки в СІЗО: телевізор можна дивитися, а радіо слухати заборонено, м’яч – теж річ неприпустима. На минулому засіданні Юрій Віталійович, до речі, розповідав про ініціативу мешканців СІЗО зібрати гроші на меморіальну дошку для місця їх тимчасового тримання з написом: “Не вбий, не вкради – влада не любить конкурентів”.
Журналісти запитують Луценка про шанси опозиції об’єднатися.
– Не можна спілкуватися з підсудним! – обурюється конвой.
Втім, Луценко вже починає монолог.
– Я ніколи не сумнівався у позиції Гриценка, у позиції Тарасюка або інших людей… Звичайно, є і удавана опозиція, яка намагається на цьому процесі отримати публічні докази своєї пригодності. Погортав останні інтерв’ю цих удаваних опозиціонерів – дуже тхне піаром і бажанням відкусити шматочок бютівського пирога… Згадую, як Ліна Костенко писала у своїй останній книзі: огидне явище – депутатська линька (Повна цитата звучить так: “Огидне явище депутатська линька. В` їхали на одній партії, злиняли в іншу. Шерсть літає в повітрі, як тополиний пух”, – Авт.). Але є ряд політиків, які були і є в одному строю, вони приходять і до мене, і до Юлі, саме на них будуть ґрунтуватися всі наступні події... Щойно був Тарас Стецьків, сказав, що сьогодні має засідати об’єднаний штаб. Єдине, я боюся, щоб це не завершилося тим, чим завжди завершуються наші комітети. Я дуже добре пам’ятаю комітети за Кучми: вони так довго засідали, що ми плюнули, пішли і поставили намети. Костенко домовлявся у Мороза, хто з них стане президентом, а ми в той час з рухівцями ставили намети. Нас цікавило – щоб Кучма не був президентом, а все інше мають зробити виборці. Так і зараз, я боюсь, що основне питання буде неназване, а йтиметься про проблеми влади, квот і іншу дурню, яка сьогодні не має значення. Але те, що вони сьогодні збираються і говорять – це вже добре. Єдине (я вже Юлі про це багато разів говорив), не треба боротися за об’єднання будь-якою ціною. Краще менше, але справжніх бійців, аніж наїзників в стилі НУНС, які розсипалися на другий день приходу в парламент.
Далі екс-міністр розмірковує про вибори.
– Я вважаю, що наступні парламентські вибори будуть не виборами, а призначенням. Завдання опозиції в них не перемогти – я в це практично не вірю, а отримати щонайменше 100 справжніх членів опозиційної фракції, тоді наступний президент буде опонент Януковича… Янукович кинув виклик – чи готові ви жити в країні без опозиції, без конкуренції політичної та економічної, в країні, коли як в часи Кучми-2, в одному кабінеті вирішують, кому можна мати бізнес, кому треба відрізати голову, кому можна стати народним депутатом. Якщо ми готові жити в такій країні – тоді все нормально. Якщо ні – необхідно протистояти тривожним тенденціям, які стали абсолютно очевидними після арешту Тимошенко – влада не зупиниться ні перед чим у бажанні збудувати “совок”.
А ось критику Заходу з приводу арешту Тимошенко Луценко сприймає не дуже оптимістично.
– Я би не рекомендував захоплюватися цими висловами, – каже екс-міністр. – Ніякі закиди ніколи не будуть підтримувати демократію в Україні, де самим громадянам ця демократія не потрібна. Всі питання наших політиків мають бути не про те, що сьогодні сказали у Вашингтоні, Брюсселі або в Москві, а про те, що сьогодні сказали в Жмеринці, в Здолбунові або П’ятихатці. Я щиро вважаю, що я зараз тут по одній простій причині: якби я мав сьогодні можливість, яку мав у грудні 2006 року, коли почав “Народну Самооборону”, в опозиції вже було б вдвічі більше голосів. Не тому, що я найкращий. Я нічим не кращий за інших політиків. Не те, що нічим… у мене є один плюс – я з людьми спілкуюся людською мовою. І їду до них, а не займаюся об’єднавчими процесами в кабінетах. Після першого засідання опозиції я би радив їм підписатися і їхати в області, говорити з людьми їхньою мовою, адже з ними вже ніхто 1,5 року взагалі не говорить: ні де ділось “покращення нашого життя вже сьогодні”, ні куди прорвався “український прорив”… Я оптиміст тільки з однієї причини – ще нікому не вдалося приручити українців.
Водночас прокурори заявляють, що адвокати, звертаючись з проханням про перенесення дати судового засідання, зловживають правами і затягують судовий розгляд справи.
– Я маю виписки до 23-го тому своєї кримінальної справи. А ви викликаєте потерпілого по третьому епізоду! Це прокурорське шулерство. Це суд без права на захист, – обурюється Луценко, звертаючись до суду та прокурорів.
Головуючий Вовк радиться з суддями. Гортає сторінки КПК. Вдивляється в календар і виголошує несподіване рішення: задовольнити клопотання адвокатів Луценка і дати час на підготовку до допиту до 18 серпня, зазначивши, що наступне судове засідання відбудеться в іншій будівлі Печерського райсуду по вулиці Гайцана.
– Це для того, щоб розділити Юру і Юлю? – цікавляться журналісти рішенням Вовка про перенесення судового засідання до іншого приміщення в адвоката Луценка Юрія Фоміна.
– Ми можемо тільки припускати..., – каже захисник. – Хоча я не прихильник припущень. Можливо, просто відремонтували приміщення, є великий хороший зал, де ви будете мати комфортні умови, щоб брати участь в нашому процесі.
Далі буде
Анна Ященко