Україна посилює тиск на Росію. Відкритий лист президента України Володимира Зеленського Володимиру Путіну – ще один ляпас російському диктатору після дозволу на парад у Москві та "запального" відкриття економічного форуму у Санкт-Петербурзі.
Петербурзький міжнародний економічний форум (ПМЕФ) росіяни полюбляють називати "російським Давосом". Однак навіть якщо в Кремлі цьогоріч хотіли б зустрічатись з міжнародними делегаціями та говорити виключно про економіку, великі інвестиції, чи партнерства з Китаєм та Індією, говорити доводиться про російсько-українську війну.
Цю тему у порядок денний ПМЕФ включили українські БПЛА, запаливши "Петербурзький нафтовий термінал", військовий завод у Мічуринську та бойові кораблі російського Балтійського флоту в гавані Кронштадта. Президент України Володимир Зеленський її підхопив, оприлюднивши до Путіна відкритого листа. І тепер майданчик, який, зазвичай, використовувався для озвучення, так би мовити, програмних заяв російського "царя", стає місцем, де Путін змушений відповідати на незручні питання, пов’язані з війною.
Ба більше, міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомив, що лист Україна передає через дипломатичні канали та очікує на змістовну відповідь: "Цей відкритий лист є серйозною та вагомою пропозицією щодо завершення війни. Безпосередньо від президента України – до президента Російської Федерації. З чіткими, здійсненними кроками та запрошенням на особисту зустріч".
Цікаво, що цей "пас" швидко прийняв президент США Дональд Трамп: він одразу заявив, що підтримує ідею особистої зустрічі лідерів двох країн й додав, що обговорення можливості їхньої зустрічі його дуже тішить.
"Було б чудово, якби Зеленський та Путін зустрілися для переговорів", - сказав очільник Білого дому.
Та в Росії після оприлюднення листа президента України запанували зовсім інші настрої. Речник російського президента Дмитро Пєсков змушений був огризнутись і повторити завчену мантру: мовляв, якщо Зеленський так хоче зустрічі, нехай приїздить до Москви. Одночасно Пєсков заявив журналістам, що у Кремлі з листом Зеленського ознайомились, але "Путіну про це доповідатимуть пізніше".
Така реакція вже зовсім не дивує. Адже тепер потрібно, щонайменше, переписати фінальну промову диктатора на ПМЕФ…
Насправді ж ні про яку зустріч не йдеться. По-перше, з моменту єдиної очної розмови віч-на-віч між Зеленським та Путіним (9 грудня 2019 року в рамках саміту "Нормандської четвірки" в Парижі) сплило багато часу і відбулося багато подій.
Та й, врешті, на тлі молодого і енергійного Зеленського Путін зараз, скільки б не намагався молодитись, вочевидь, не зможе виглядати сильним і впевненим лідером. Російські ура-патріоти (і навіть деякі чиновники) вже й без того зневажають Путіна, вживаючи щодо нього нову кличку "Дєд".
По-друге, Кремль дуже довго працював над тим, щоб знецінити і делегітимізувати Зеленського: Путін і його глашатаї неодноразово заявляли, що в Україні немає, з ким розмовляти і про щось домовлятись.
Так, це було чудовим приводом відмовлятись від особистих зустрічей та переговорів про припинення вогню. Та навіть якби якісь домовленості стались, їх можна було б легко порушити, прикриваючись "нелегітимністю" переговорників з України. Але, врешті, це грає проти Путіна, який на пропозиції зустрічі тільки і може огризатись: "Нехай Зеленський приїде в Москву". Це також виглядає як ознака слабкості вождя.
"Лист Володимира Зеленського - це дуже чітка демонстрація позиції України: зупинка військових дій та обговорення дотримання перемирʼя (зокрема, через механізм моніторингу). Як і пропозиція місця зустрічі лідерів - у країні-посереднику (на широкий вибір). Коментарі ж Путіна та його холуїв - це про те, що "ми ж лише тестували "Орєшнік", і хай Зеленський приїжджає до Москви", - зазначає кандидатка політологічних наук Олеся Яхно.
По-третє, ціллю листа Зеленського до Путіна і не є зустріч. Адже що таке "відкритий лист"? Відкритий лист – це коли звернення до одного, але читають це усі.
"Звичайно, ми за мир. А хто проти? Запрошення в Швейцарію на переговори формально було, всі побачили і оцінили, - зазначає директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. – Але прийняти це запрошення Путін не може. Хоча він в Швейцарію і не збирався, але тепер і петляти важче. А Трамп чекатиме…".
За його словами, в листі Зеленського є аргументи, які Путін міг би сприйняти серйозно, якби дивився на них очима прагматика. Однак він таким не є.
Якою ж, в такому разі, може бути відповідь Росії?
Лист Зеленського Путіну є влучним і своєчасним, тому що він змусить Кремль реагувати. Але очікувати не те, що ця реакція буде не такою, як раніше, певно, не варто. Аналітики сходяться на думці, що про перемир’я зовсім не йдеться. Найімовірніше, Путін відповість ескалацією – ударами по "центрах прийняття рішень" в Україні (тобто, по цивільних та цивільній інфраструктурі).
Однак відмова від переговорів все одно потребуватиме пояснень. Причому, пояснювати доведеться і Трампу, і Сі Цзиньпіну, і власним елітам та навіть, частково, російському народу.
За словами керівника аналітичного центру "Ділова столиця" Вадима Денисенка, в Росії поступово відбувається перехід частини росіян із розряду лоялістів та байдужих до розряду "кухонної опозиції". Цьому сприяють не лише українські удари вглиб РФ, а й внутрішні причини – погіршення життя, закриття інтернету, зневіра в зупинці війни, відчуття, що вона триватиме доти, доки при владі Путін.
"Важливий момент: вперше за час війни Путін змушений звертатися, перш за все, до своєї аудиторії. І говорить він цій аудиторії про те, чому війну не можна зупинити. Звідси історії про Старобільськ. І звідси, між іншим, те, що він вперше з 2021 року частково визнав легітимність Зеленського", - зазначає політолог.
Разом з тим, за його словами, головний посил – "Україна зриває переговори" - вже не працює.
"Ця гра (на внутрішню аудиторію ура-патріотів) йому знову не вдається. І на міжнародній арені йому теж ніхто не вірить. Тому він знову натякає на ядерний удар, згадавши, що "Орєшнік" ще не застосовували по-справжньому", - додає експерт.
***
Зеленський заганяє Путіна в пастку. Україна пропонує вихід, усвідомлюючи, що Росія його не прийме. Однак відмова Кремля від українських пропозицій – чудовий привід показати усьому світу, що проблема не у форматах (за участі США, ЄС чи Китаю в різних "пропорціях"), не у особах чи посадах перемовників (європейці якраз намагаються визначитись із кандидатурами, які влаштували б усі сторони), а у тому, що Росія в особі Путіна просто не планує закінчувати війну без поразки України.
І, певно, для нас найкращий спосіб змінити цю позицію – продовжувати і нарощувати "діпстрайки" та "мідлстрайки".