Ілюстрація / REUTERS
Ніхто не казав, що це не можливо, однак використати наявні методи для розгону космічних кораблів навряд чи вийде
Спеціальна теорія відносності Альберта Ейнштейна стверджує, що фотони, тобто часточки світла, рухаються з постійною швидкістю 299792458 метрів на секунду. І, наскільки відомо людству, ніщо не рухається швидше. Однак, у Всесвіті часточки часто розганяються до швидкості, яка дорівнює 99,9% швидкості світла.
Як пояснили вчені NASA, існує кілька способів досягти такого рівня, — пише Newsweek. Один з найбільш поширених рецептів – розігнати часточку за допомогою електромагнітних полів. Як свідчить назва методу, йдеться про електричне і магнітне поля. Вони пришвидшують рух заряджених часток, штовхаючи їх подібним чином, як гравітація впливає на об’єкти з масою. За правильних умов, електромагнітні поля можуть розігнати часточки до швидкості, близької до швидкості світла.
Читайте такожВчені побачили, як загине наша Сонячна система
Вчені на Землі використовують цей метод у спеціальних наукових системах, зокрема у Великому адронному колайдері у Швейцарії й у Fermilab у Чикаго. Ці прискорювачі розбивають часточки одна об одну, створюючи зіткнення, яке супроводжується виділенням значної кількості енергії. Це дає вченим можливість вивчити деякі надзвичайні фізичні процеси.
Другий спосіб – це магнітний вибух. У космосі багато магнітних полів, які інколи сплутуються між собою. Коли це стається, виникає напруга на лініях контакту, що може спричинити вибух в процесі, який називають магнетичним повторним з’єднанням.
Це призводить до швидких змін у магнітному полі, яке у свою чергу створює електричне поле, яке пришвидшує рух часточок до неймовірних швидкостей. Вважається, що цей процес стоїть за феноменами, такими як сонячні вітри. Останнє – це потік заряджених частинок, які відірвалися від Сонця. Магнітне повторне з’єднання викликає спричиняє також полярне сяйво, коли сонячне магнітне поле торкається магнітосфери Землі.
Читайте такожВчені створили найчистіший лазерний промінь у світі
Третій спосіб передбачає, що часточки можуть досягати швидкості, близької до тієї, з якою рухається світло, за умови контакту з електромагнітними хвилями. Коли електромагнітні хвилі зіштовхуються, їхні поля можуть стискатися. Коли це стається, будь-які заряджені часточки, які опинилися між хвилями, можуть почати пришвидшуватися за рахунок руху назад і вперед між ними. Такий тип взаємодії між хвилями й часточками вважається відповідальним за пришвидшення певного космічного випромінювання – радіації, яка походить з-за меж нашої Сонячної системи.