Спочатку вчені розраховували отримати результати через 10 місяців перебування на орбіті. Однак графік польотів космічних шатлів неодноразово змінювався.
У 1984 році НАСА відправило на орбіту незвичайну космічну лабораторію, яка мала провести в космосі 10 місяців. Однак несподівано експеримент розтягнувся на роки.
Йдеться про платформу LDEF (Long Duration Exposure Facility) – установку для тривалого впливу космічного середовища. На її борту перебували 57 експериментальних комплексів, призначених для вивчення того, як матеріали та обладнання витримують тривале перебування в космосі.
Спочатку вчені розраховували отримати результати через 10 місяців перебування на орбіті. Але графік польотів космічних шатлів неодноразово змінювався, а після катастрофи "Челленджера" повернення LDEF довелося відкласти ще на кілька років.
У підсумку замість запланованих 10 місяців лабораторія провела на орбіті 69 місяців.
LDEF являла собою безпілотну конструкцію довжиною близько 9 м і діаметром 4,3 м. Вона була створена таким чином, щоб після завершення експерименту її можна було забрати з орбіти у вантажному відсіку космічного шаттла.
На поверхні платформи розміщувалися численні зразки матеріалів та експериментальні установки. Їхнє завдання полягало в тому, щоб показати, як на різні речовини та компоненти впливають умови низької навколоземної орбіти.
При цьому важливим фактором було розташування кожного зразка. Поверхні, звернені у напрямку руху апарата, піддавалися впливу космічного середовища інакше, ніж ділянки, що знаходилися з протилежного боку.
Таким чином, сама конструкція LDEF поступово ставала своєрідною "літописом" свого перебування в космосі.
Вчені отримали можливість вивчити не тільки показання приладів, а й безпосередньо матеріали, які майже 6 років перебували під впливом космічного середовища.
Спочатку LDEF планували повернути на Землю в 1985 році. Однак зміни в програмі польотів шатлів призвели до перенесення місії. Тим часом орбіта LDEF поступово знижувалася. На початку 1990 року виник ризик, що апарат увійде в щільні шари атмосфери й буде втрачено.
12 січня 1990 року шаттл "Колумбія" нарешті захопив платформу. Астронавти сфотографували її перед розміщенням у вантажному відсіку, після чого LDEF вирушила назад на Землю.
20 січня "Колумбія" здійснила посадку на авіабазі в Каліфорнії.
За час перебування на орбіті LDEF здійснила 32 422 оберти навколо Землі.
За 6 років перебування на орбіті LDEF зазнавала впливу безлічі факторів. Серед них були мікрометеороїди, космічне сміття, високоенергетичні частинки, сонячне випромінювання та атомарний кисень.
Останній представляв особливий інтерес для дослідників. В умовах низької навколоземної орбіти атомарний кисень здатний поступово руйнувати деякі полімерні матеріали, викликаючи їхню ерозію.
Після повернення LDEF фахівці отримали можливість вивчати реальні наслідки такого впливу безпосередньо на зразках.
Зокрема, окремі експерименти дозволили дослідити окислення та ерозію полімерів і порівняти стан матеріалів після тривалого перебування в космосі з початковими характеристиками.
Продовження місії стало серйозним оперативним викликом: апарат необхідно було повернути до того, як його орбіта знизиться настільки, що він буде втрачений.
Однак для вчених додаткові роки перебування LDEF у космосі виявилися надзвичайно цінними.
Після повернення фахівці отримали доступ до понад 10 тис. тестових зразків, які дозволили вивчити наслідки тривалого впливу космічного середовища.
Отримані дані допомогли краще зрозуміти вплив радіації, мікрометеороїдів, космічного сміття та атомарного кисню на матеріали, призначені для роботи на орбіті.
Головна особливість LDEF полягала в тому, що вчені отримали не просто показання приладів, а самі матеріали після багаторічного перебування в космосі. Це дозволило дослідити їх уже на Землі за допомогою обладнання, яке неможливо було розмістити на орбіті.
Раніше УНІАН писав про те, де знаходиться найвіддаленіше місце на Землі. Це ізольоване місце посеред океану використовують як "цвинтар" космічних кораблів.
Також повідомлялося, що Галілей помітив крапку біля Юпітера в 1610 році, а що це – зрозуміли лише через 400 років.