Перша склянка Coca-Cola продалась 8 травня 1886 року.
Популярний напій після води та чаю у 1886 році містив кокаїн – його винайшов американський ветеран Громадянської війни Джон Пембертон, який намагався побороти власну залежність від морфіну, пише Space Daily.
У 1880-х роках фармацевтичний ринок США жив зовсім за іншими правилами, ніж зараз. Не існувало ні контролю за складом ліків, ні клінічних випробувань, ні заборон на наркотичні речовини в аптечних засобах. Кокаїн, героїн, морфін, алкоголь і навіть миш'як вільно продавались в аптеках як "ліки від усього".
Пембертон під час Громадянської війни отримав поранення, і йому прописали морфін від болю. Позбутися залежності він так і не зміг протягом наступних двадцяти років. Як зазначається, на початку 1880-х він активно вивчав медичну літературу – тодішні європейські лікарі припускали, що кокаїн може стати "безпечною" заміною морфіну.
Спочатку Пембертон випустив алкогольний напій French Wine Coca – суміш вина з листям коки та горіхами кола, за зразком популярного французького тоніку Vin Mariani, який у свій час хвалили навіть Папа Римський Лев XIII і Томас Едісон.
Усе змінилося, коли восени 1885 року в окрузі Фултон, де розташована Атланта, запровадили заборону на продаж алкоголю. Оскільки Пембертон планував продавати напій саме там, йому довелося прибрати вино з рецепту. Замість нього він додав цукор і лимонну кислоту, а готовий сироп змішали з газованою водою у аптеці.
Так випадково з'явився смак Coca-Cola, який сподобався більше за оригінал. Назву придумав бухгалтер Пембертона Френк Мейсон Робінсон – саме він написав відомий логотип від руки. Перша склянка напою продалась 8 травня 1886 року, а в середньому за перший рік продавали лише близько дев'яти склянок на день.
Відомо, що поки компанією керував сам Пембертон, реклама відкрито подавала Coca-Cola як ліки – від залежності від морфіну, головного болю, нудоти, виснаження та навіть імпотенції. Цільовою аудиторією називали "дам та всіх, чия сидяча робота спричиняє нервове виснаження", – так було сказано в одній із тогочасних реклам.
У кожній склянці оригінального напою містилось приблизно 9 міліграмів кокаїну – менше за тодішню медичну дозу в 50-100 міліграмів, але достатньо, щоб відчути легкий стимулюючий ефект. Кокаїн поступово прибирали з рецепту: з 1903 року компанія почала використовувати листя коки, з якого алкалоїд вже видалили заздалегідь, а останні сліди речовини зникли з формули у 1929 році.
Сам винахідник так і не побачив, у що перетвориться його напій. Його залежність від морфіну лише посилювалась у 1887-1888 роках, а фінансові справи погіршувались. Частинами він продав свою частку в компанії кільком бізнесменам з Атланти, а решту акцій передав підприємцю Асі Гріггсу Кендлеру приблизно 80 тисяч доларів – незадовго до своєї смерті від раку шлунка в серпні 1888 року.
Саме Кендлер прибрав з реклами будь-які згадки про "ліки" і перетворив напій на продукт для задоволення. Сьогодні Coca-Cola продає близько 1,6 мільярда порцій щодня практично в кожній країні світу.
Раніше УНІАН писав про автомати з газованою водою в СРСР, з яких, за легендою, пили всі охочі з однієї-єдиної загальної склянки. Перший подібний апарат, згідно з офіційними даними, винайшов працівник одного з ленінградських заводів на прізвище Агрошкін, а масово такі пристрої почали з'являтися на вулицях радянських міст у 50-х роках, особливо після поїздки Хрущова до США у 1957 році.
Склянку можна було помити просто у самому автоматі – струменем чистої води знизу. За копійку продавали склянку звичайної води, за три – солодкої. Залишалось питання, чому люди при цьому масово не хворіли – серед версій називали загартований умовами життя імунітет радянських громадян та звичне користування спільними побутовими благами.