Льодовик Гулія може розкрити таємниці стародавнього клімату Землі.
На Тибетському нагір'ї вчені виявили лід, вік якого може перевищувати 128 тисяч років. Він зберігся глибоко всередині гірського льодовика і, ймовірно, належить до останнього льодовикового періоду. Ця знахідка може допомогти дослідникам краще зрозуміти кліматичні зміни, що відбувалися в регіоні протягом тисячоліть, повідомляє WION.
Як повідомляється, виявлення настільки стародавнього льоду за межами полярних регіонів – рідкісна подія. Для порівняння, льодові керни з Анд дають змогу вивчати кліматичну історію приблизно за останні 30 тисяч років. Льодовик Гулія може містити один із найтриваліших безперервних кліматичних записів, отриманих у високогірній місцевості.
Раніше вважалося, що найдавніший лід Гулії сформувався близько 12 тисяч років тому. Однак нове дослідження показало, що деякі його шари можуть бути значно старшими.
Вчені дослідили льодові керни, вилучені у 1992 та 2015 роках. Незважаючи на різницю в 23 роки між буріннями, в обох зразках виявили схожі закономірності вмісту ізотопів кисню. Це підтвердило достовірність кліматичних сигналів, що збереглися в льоді, і дозволило виключити ймовірність того, що результати пов’язані лише з особливостями однієї ділянки буріння.
Щоб встановити вік льоду, дослідники проаналізували радіоактивні ізотопи берилію та хлору. Вони також виявили сліди Лашампської геомагнітної події – значної зміни магнітного поля Землі, що сталася близько 41 тисячі років тому.
Потім отримані дані зіставили із записами ізотопів кисню в печерних відкладах Тибетського нагір’я. Сукупність результатів дала підстави припустити, що вік найдавніших шарів льоду Гулії перевищує 128 тисяч років.
Це відкриття свідчить про те, що великі високогірні льодовики могли зберігатися під час переходу між кліматичними епохами. Дослідження цих природних архівів допоможе вченим відтворити зміни температури, атмосфери та навколишнього середовища протягом кількох льодовикових циклів.
Швейцарія за п’ять років втратила 19,4 % обсягу льодовикового льоду. Лише за перші вісім місяців 2026 року льодовики скоротилися на 5,5 %. За даними вчених, через спеку та нестачу снігу їхня товщина зменшилася на 2,5–4 метри. Льодовики не тільки тануть зверху, а й руйнуються зсередини: потоки води утворюють порожнини, через які лід обвалюється й розпадається. На місці колись потужних крижаних масивів тепер залишаються кам’янисті пустелі.