Теорія про метеоритний бомбардування Землі та Місяця, яке могло стати причиною зародження життя, не підтверджується.
Уламки гірських порід із зворотного боку Місяця підтверджують нові теорії про період становлення Сонячної системи. Як пише Science News, планетологи тривалий час вважали, що удари метеоритів по Місяцю різко почастішали близько 3,9 мільярда років тому. Це був період, який називають пізнім інтенсивним бомбардуванням.
Однак зразки, доставлені на Землю китайським космічним апаратом "Чан’є-6" у 2024 році, не підтверджують цю гіпотезу. Як пишуть вчені у статті, опублікованій 23 липня в журналі Science Advances, бомбардування зворотного боку Місяця не характеризувалося катастрофічним сплеском. Тепер вчені припустили, що Місяць пережив більш тривалий період менш частих зіткнень.
Команда дослідників дійшла такого висновку після того, як виміряла відносну кількість двох ізотопів аргону в породах на той момент, коли вони востаннє плавилися й тверділи. Це є непрямим показником часу утворення кратера.
Ідея інтенсивного бомбардування вплинула на теорії еволюції Сонячної системи та походження життя на Землі. Але останнім часом планетологи почали задаватися питанням, чи був це єдиний, короткочасний катаклізм 3,9 мільярда років тому, чи серія дрібніших сплесків.
Раніше вченим були доступні лише зразки, взяті на ближній стороні Місяця. Вона вкрита величезними скупченнями застиглої лави, які називаються морями. Попередні дослідження припускали, що удар, який створив одне з цих скупчень – Море Імбріум, – розкидав уламки настільки далеко по поверхні Місяця, що багато з існуючих зразків походять саме від цієї однієї події.
А зразки з зворотного боку Місяця мають вік від 4,33 до 1,13 мільярда років. І вони не демонструють ознак скупчення метеоритів близько 3,9 мільярда років тому. Це свідчить про тривалий період регулярних зіткнень, а не про один короткий катаклізм.
Нагадаємо, що нові дослідження показали, що під корою Марса колись текли річки магми. Це підвищує ймовірність того, що на Марсі могло існувати життя. А також розширює коло планет, які колись могли бути придатними для життя.