Лист може свідчити, що рішення підтримати Вільгельма Завойовника було пов'язане не лише з боротьбою за англійський престол.
Боротьба за владу в Римі могла відіграти важливу роль у нормандському завоюванні Англії у 1066 році. До такого висновку дійшли історики після повторного аналізу уривків із давно втраченого листа Папи Олександра II, що зберігся у ватиканських архівах, пише The Independent.
Традиційно Нормандське завоювання пов'язують із боротьбою за англійський престол після смерті короля Едуарда Сповідника. Вільгельм, герцог Нормандії, заявив про свої права на корону та восени 1066 року вторгся до Англії. 14 жовтня його армія розгромила війська англійського короля Гарольда Годвінсона у битві при Гастінгсі.
Однак нове дослідження припускає, що на рішення Папи Олександра II підтримати Вільгельма могли вплинути зовсім інші обставини – боротьба за контроль над самим папством.
Дослідники вивчили уривки з листа Олександра II, які збереглися у середньовічній збірці канонічного права. Повний папський реєстр листування був втрачений, проте окремі документи дійшли до наших днів у вигляді копій та фрагментів.
За словами професора середньовічної історії та літератури Університету Східної Англії Тома Лісенса, раніше деякі висловлювання в листі вважали незрозумілими. Тепер же їх пропонують розглядати на тлі масштабного церковного конфлікту 1060-х років.
У 1061 році різні фракції обрали двох претендентів на папський престол – Олександра II та єпископа Пармського Кадала, який узяв ім'я Гонорій II. Між ними розгорнулася боротьба за контроль над Римом.
Гонорія підтримувала Священна Римська імперія, а його прихильники намагалися заручитися підтримкою в інших частинах Північної Європи.
На цьому тлі Англія могла опинитися на боці противників Олександра II. Якщо англійський король Гарольд Годвінсон справді підтримував конкуруючу папську фракцію, це могло стати одним із факторів, які підштовхнули Олександра II до підтримки Вільгельма.
У листі Олександр II заявляв, що Англія перебувала під захистом Святого Петра, доки її мешканці не збилися зі "шляху істини". Дослідники вважають, що ця риторика могла бути пов'язана саме з боротьбою прихильників Олександра проти Гонорія та його союзників.
"В очах прихильників Папи Олександра це була вже не просто битва за корону, а боротьба проти тих, кого вони вважали послідовниками сатани", – пояснив Лісенс.
На думку історика, така позиція могла дати Олександру II політичні мотиви підтримати нормандське вторгнення, незважаючи на те, що Вільгельм збирався силою повалити коронованого англійського правителя.
Папська підтримка мала важливе символічне значення: вона могла представити вторгнення не просто як боротьбу претендентів на престол, а як своєрідну "справедливу війну" проти противників папської влади.
"Вирішення справи у 1066 році було прийнято не просто на полі битви під Гастінгсом. На результат також могли вплинути рішення, прийняті майже за тисячу миль звідси, у Римі", – зазначив Лісенс.
Таким чином, дослідники пропонують ширше поглянути на події, які завершилися завоюванням Англії Вільгельмом. На їхню думку, це була не лише династична суперечка після смерті Едуарда Сповідника, а й частина масштабної боротьби за майбутнє християнської церкви та баланс сил у Європі.
Якщо ця інтерпретація підтвердиться подальшими дослідженнями, політика Гарольда щодо папства могла мати несподівані наслідки. Його можливі зв'язки з противниками Олександра II могли допомогти Вільгельму отримати підтримку Риму та посилити легітимність свого вторгнення.
Як повідомляв УНІАН, вченим вдалося визначити автора і назву стародавнього тексту, який пролежав запечатаним в обвугленому сувої майже 2 000 років. У цьому заслуга складних методів машинного навчання і сканування з високою роздільною здатністю.
У своєму дослідженні вчені розповіли, що вони віртуально "розгорнули" стародавній сувій PHerc. 172 за допомогою сучасних технологій. Завдяки цьому було виявлено раніше невідому працю Філодема, епікурейського філософа першого століття до нашої ери.