За словами дослідників, Ньютон, розмірковуючи над дрейфуючими орбітами Юпітера та Сатурна, підозрював, що планетарний порядок є тимчасовим.
Той факт, що Сонячна система зберігає свою нинішню конфігурацію вже мільярди років, ще не означає, що так буде завжди. Як пише IFLScience, нові дослідження вказують на те, що в майбутньому на Сонячну систему чекають ті чи інші дестабілізуючі моменти.
"Відомо, що орбіта Меркурія може стати нестійкою. Імовірність того, що вона покине Сонячну систему протягом наступних 5 мільярдів років, становить приблизно 1 відсоток, і частина моделей показує, що це може призвести до зіткнення найменшої планети з Венерою, Землею або Марсом", - зауважили у матеріалі.
Навіть якщо цього не станеться, коли у Сонця закінчиться ядерне паливо і воно роздується, перетворившись на червоного гіганта, воно розшириться далеко за межі орбіти Венери, ймовірно, аж до Землі.
"Зовнішня частина Сонячної системи та її основні планети – Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун – вважалися набагато стійкішими до збурень; за деякими оцінками, їхня стійкість становила неймовірні 1 мільйон трильйонів років. За цей час Сонце перетвориться з червоного гіганта на білого карлика, а потім – на чорного карлика", - прогнозують вчені.
За словами дослідників, перетворення з червоного гіганта на білого карлика не є катастрофічним. Ядро Сонця стиснеться до розмірів Землі, проте стане в 100 тисяч разів важчим та буде світити завдяки теплу, що утворюється під час цього стискання.
Спираючись на дослідження, впродовж мільярда років після того, як Сонце перетвориться на білий карлик, зовнішня частина Сонячної системи, якою ми її знаємо, не буде вже існувати.
"Ньютон, розмірковуючи над дрейфуючими орбітами Юпітера та Сатурна, підозрював, що планетарний порядок є тимчасовим, і три століття небесної механіки – від класичних теорем незмінності до мільярдних чисельних інтеграцій – поступово відтерміновували цей вирок, а останнім часом – до часових масштабів, що значно перевищують вік Всесвіту. Наші результати повертають розпад Сонячної системи в звичні для астрофізики рамки та переносять його причину: це не повільне просочування хаосу, не випадкова зустріч із пролітаючою зіркою, а саме Сонце, яке, вмираючи, не просто збільшує створену ним планетну систему – воно її розхитує і, як правило, розкидає на всі боки. Нестабільність, яку передбачав Ньютон, все-таки реальна. Він помилявся лише щодо винуватця", – зазначив автор у своєму висновку.
Водночас інші нові дослідження показали, що планети можуть виникати з хаосу та наслідків формування білого карлика. Щодо першої з таких "планет Фенікс", що обертається навколо білого карлика HS 0209+0832, було оголошено нещодавно.
"Ми відкрили першу планету другого покоління навколо білого карлика. Цілком можливо, що в далекому-далекому майбутньому планета другого покоління може утворитися навколо білого карлика, яким стане наше Сонце", - зауважив відкривач цієї планети Джеймі Вільямс із Уорікського університету.
Як писав УНІАН, раніше було виявлено перші сліди Дев’ятої планети Сонячної системи. Зокрема науковці знайшли об’єкт, який був у певній точці на одному знімку й змістився на іншу позицію на другому, зробленому через 23 роки.
Також повідомлялось, що вчені вперше виявили планету, яка могла утворитися з речовини загиблої зірки. Відомо, що кол зірка колапсує, перетворюючись на білий карлик, її гравітаційне тяжіння часто втягує елементи з існуючих планет.