Титан цікавий тим, що демонструє: одні й ті самі фізичні процеси здатні формувати схожі ландшафти.
Супутник Сатурна Титан виявився найбільш схожим на Землю. Вчені встановили, що на його поверхні є річки, озера, моря, хмари та опади, але є один серйозний нюанс.
Як повідомили в NASA, Титан залишається єдиним відомим об’єктом Сонячної системи, крім Землі, де на поверхні постійно існує рідина. Незважаючи на екстремальні умови, тут діє повноцінний гідрологічний цикл, що нагадує земний, пише Spacedaily.
Однак головна відмінність Титана полягає в тому, що роль води виконують рідкий метан та етан. Вони випаровуються, утворюють хмари, випадають у вигляді дощу, живлять річки та озера, а потім знову випаровуються.
При цьому поверхня супутника складається не зі звичних гірських порід. Через температуру близько -179 градусів Цельсія лід стає настільки твердим, що за міцністю нагадує граніт. Саме по цьому крижаному "каменю" течуть метанові річки, поступово прорізаючи русла.
Основні дані про Титан вчені отримали завдяки міжнародній місії Cassini-Huygens. Щільна атмосфера супутника приховує його поверхню, тому зонд Cassini понад 10 років досліджував її за допомогою радара.
Справжнім проривом стала посадка на супутник зонда "Huygens" у січні 2005 року. Під час спуску апарат сфотографував розгалужені річкові долини, а після приземлення передав на Землю зображення поверхні, вкритої округлими шматками водяного льоду, відполірованими так, ніби їх довго перекочував потік рідини. На думку вчених, апарат приземлився у висохлому руслі стародавньої річки.
Більшість морів Титана розташовані поблизу північного полюса. Найбільше з них – Кракен-Маре – за площею перевищує Каспійське море на Землі і, за оцінками вчених, у деяких місцях сягає глибини кількох сотень метрів.
Друге за величиною море – Лігея-Маре – наповнене рідким метаном, тоді як у Кракен-Маре міститься більше етану. Їх живлять численні річки, які впадають у моря майже так само, як і на Землі.
Незважаючи на дивовижну схожість ландшафтів, умови на супутнику залишаються цілком інопланетними.
Атмосфера Титана в основному складається з азоту, але вона значно щільніша за земну, а сила тяжіння становить лише близько однієї сьомої від земної. Через це краплі метанового дощу можуть бути набагато більшими й падати значно повільніше.
Крім того, сонячного світла на орбіті Сатурна дуже мало, тому погодні процеси протікають набагато повільніше, ніж на Землі. Опади тут вважаються рідкісним явищем і можуть випадати у вигляді потужних, але нечастих злив.
За словами дослідників, Титан цікавий не тому, що є "другою Землею", а тому, що демонструє: одні й ті самі фізичні процеси здатні формувати схожі ландшафти навіть у світах, де замість води течуть річки з рідкого метану.
Раніше повідомлялося, що легендарний модний дім створив скафандри для астронавтів NASA. Така співпраця продиктована прагненням італійського модного дому асоціювати бренд із передовими технологіями та авангардними ідеями.
Крім того, як стало відомо, у 2003 році NASA отримало останній сигнал від зонда, який перебував на відстані 12 млрд км від Землі. Хоча зв’язок із ним давно втрачено, він продовжує політ, і його шлях лежить у напрямку зірки Альдебаран.