Йдеться за найбільшу відому знахідку точильних каменів у північно-західній Європі.
У Великій Британії археологи знайшли докази існування великого й раніше невідомого промислового осередку римського виробництва - відкриття вже називають одним із найзначніших у північній Англії за останнє століття. Як пише The Guardian, дослідників вразила знахідка в понад 800 точильних каменів (жорен для заточування) на ділянці на березі річки Вір, а також свідчення того, що в березі можуть бути поховані ще сотні, а можливо й тисячі таких виробів.
Пояснюється, що точильні камені – це кам’яні бруски, які використовували для заточування лез інструментів і зброї та були повсюдно поширені в Римській імперії. Кожен римський солдат мав потребу в такому знарядді.
Керівник проєкту Гарі Бенкхед, почесний науковий співробітник Даремського університету, зазначив, що на всій території Британських островів раніше було знайдено близько 250 точильних каменів.
"І раптом ми виявляємо щонайменше 800, а дуже ймовірно – ще багато сотень, якщо не тисячі… Це просто приголомшливо", – сказав він.
Йдеться, що це найбільша відома знахідка точильних каменів у північно-західній Європі, яка чітко вписує північний схід Англії до розвиненої виробничої та торговельної мережі Римської Британії.
За однією з версій, ділянка Оффертон поблизу Сандерленда була виробничим центром із виготовлення точильних каменів. Пісковик видобували на північному березі річки, а потім переправляли на південний, більш рівний берег, де камінь обробляли й формували у бруски.
За словами Бенкхеда, розташування Оффертона робило його ідеальним торговельним пунктом: річкові плавзасоби могли доправляти продукцію до місць, де її перевантажували на морські судна для транспортування в інші частини Британських островів і на материк.
Додатковим аргументом на користь теорії про промислове значення Оффертона стала знахідка 11 кам’яних якорів – найбільшої кількості, коли-небудь виявленої на річкових пам’ятках північної Європи.
Бенкхед наголосив, що однією з найважливіших сторін цього відкриття є те, що воно вперше "поміщає Сандерленд на римську мапу".
"Це лише приблизно за 10 миль на південь від валу Адріана, тож логічно було б очікувати присутності римлян у Сандерленді, але археологічних доказів цього майже не існувало", – зазначив він.
Усі знайдені точильні камені пошкоджені, що цілком логічно: ідеальні вироби вивозили з Оффертона.
"Ми знайшли уламки, відходи виробництва. Щойно камінь тріскається, він стає непридатним до використання, саме тому такі екземпляри залишалися на місці", - пояснив Бенкхед.
Усі зібрані дані свідчать про те, що Оффертон може бути першим відомим у Британії римським об’єктом, де певну породу цілеспрямовано видобували саме для виробництва точильних каменів.
Бенкхед переконаний, що це відкриття допоможе переглянути уявлення про Римську Британію: "Це справді надзвичайно важлива знахідка. Вона безперечно є однією з найзначніших римських археологічних відкриттів на півночі Англії за останні сто років".
Елері Казінс, доцентка з римської археології Даремського університету, назвала знахідку захопливою і такою, що має потенціал "суттєво доповнити розуміння виробництва й промисловості в Римській Британії, особливо в мілітаризованій північній частині провінції".
Лідер міської ради Сандерленда Майкл Морді зазначив, що покоління мешканців міста виготовляли на берегах Віра "кораблі, вугілля, кераміку, скло й автомобілі".
"Ця робота відкрила ще одне покоління майстрів, які формували працьовите місто, яким ми є сьогодні", – сказав він.
За його словами, відкриття "по-новому висвітлює роль, яку Сандерленд міг відігравати в Римській імперії", і відкриває захопливі можливості дізнатися більше про багате історичне минуле міста.
Нагадаємо, науковці змогли відновити мікроскопічні сліди ДНК, залишені на артефактах епохи Відродження - на малюнку червоною крейдою на папері під назвою "Святе дитя". Частину ДНК пов’язують із видатним італійським мислителем і митцем Леонардо да Вінчі, який, імовірно, є автором вказаного малюнку. Також деякі "сліди" ДНК виявлені в листі одного з кузенів Леонардо, що можуть належати до генетичної групи людей зі спільним походженням у Тоскані - регіоні, де народився художник.