Як передає кореспондент УНІАН, таку думку сьогодні під час міжнародного круглого столу «Проблеми і перспективи гірничо-металургійного комплексу України» висловили українські і зарубіжні експерти.
Так, на думку колишнього заступника міністра промислової політики України Сергія Грищенка, питання про державну підтримку ГМК стоїть особливо гостро в умовах триваючого спаду на світових ринках металопродукції. «Сьогодні ми задаємося питанням, чи має потребу український ГМК у державній підтримці, хоча насправді відповідь на це питання давно відома. Ті, хто сьогодні не хоче підтримувати вітчизняного товаровиробника, мають віддавати собі звіт у тому, що тим самим вони підтримують іноземних виробників. У 1997-98 роках я перебував у США у складі української делегації, ми вели переговори, виторговуючи кращі умови на американському ринку для українських виробників феросплавів та іншої металопродукції. Тоді мені мій американський колега сказав, що той, хто експортує продукцію, помиляється, думаючи, що він поставляє тільки її, насправді він експортує безробіття. Повною мірою це стосується сьогодні і нашої країни. Наприклад, на українському феросплавному ринку імпорт давно перейшов ту межу, за якою він несе пряму загрозу вітчизняному виробнику. Сьогодні зростання собівартості виробництва продовжує випереджати зростання цін на продукцію українських феросплавних і металургійних підприємств на світовому ринку. Час пригадати про те, що ми змогли подолати кризові явища 1990-х років, прийнявши закон про проведення економічного експерименту в гірничо-металургійному комплексі України», - сказав С.Грищенко.
Директор Хіміко-металургійного інституту ім. Ж.Абішева (Казахстан) професор Манат Толимбеков нагадав присутнім про китайський досвід у сфері держпідтримки внутрішнього виробника. «Усі ми знаємо про те економічне зростання, яке демонструє Китай. Але багато хто забуває про те, що основним чинником економічного розвитку цієї країни є державна підтримка, що надається внутрішньому виробнику. У момент кризи, коли китайські виробники почали втрачати ринки збуту, держава розпочала видавати кредити місцевим споживачам, таким чином простимулювавши внутрішній попит на китайські товари. У результаті багато китайських підприємств не тільки не зменшили обсяги виробництва, а й навіть наростили їх», - відзначив експерт.
Генеральний директор науково-виробничої фірми «Топаз ЛТД», що спеціалізується на розробці нових технологій у сфері металургійної промисловості, Володимир Шевченко переконаний, що держава, вимагаючи від метпідприємств підвищення енергоефективності, одночасно позбавляє їх можливості реалізовувати відповідні проекти. «Сьогодні держава дуже вільно поводиться з тарифами на електроенергію для металургійних підприємств. Наприклад, на Запорізькому заводі феросплавів ситуація з підвищенням тарифів на електроенергію вже призвела до скорочення трудового колективу і зупинки частини виробничих потужностей», - сказав В.Шевченко і додав: «Разом із збільшенням тарифів на електроенергію від підприємств вимагають підвищення енергоефективності. Але для цього необхідно вкласти гроші в придбання енергозберігаючого устаткування, що може дозволити собі тільки рентабельно працююче підприємство. Але як бути у цій ситуації підприємству, яке опинилося на межі рентабельності саме через непродуману тарифну політику держави, звідки брати кошти на підвищення енергоефективності?»
Представник Міжнародного інституту марганцю Дорін МакГауф (Doreen McGough) відзначила, що хоча в країнах Євросоюзу і відсутня практика прямої державної підтримки підприємств, проте виробники можуть розраховувати на допомогу держави. «У разі потреби створюється спеціальна комісія, якій підприємство має довести, що воно дійсне перебуває у скрутному становищі у зв'язку з дією зовнішніх економічних чинників. При цьому враховується кількість робочих місць, яке дане підприємство надає, його внесок в економіку регіону і країни в цілому. Якщо йдеться про проблему з тарифами на електроенергію, то економічний аналіз покаже, наскільки цей чинник впливає на конкурентоспроможність продукції підприємства. За наслідками всебічного аналізу комісія ухвалює рішення про доцільність застосування спеціальних заходів підтримки для такого підприємства», - пояснила Д. МакГауф.
На думку голови правління ВАТ «Запорізький завод феросплавів» (ЗЗФ) Павла Кравченка, сьогодні в Україні відсутня єдина політика щодо підтримки вітчизняного виробника. «У нас немає єдиної системи для оцінки того, що для держави вигідно, а що ні. Складається враження, що держчиновники, які відповідають за різні сфери економіки, грають своїми власними пазлами, з яких неможливо скласти єдину картину державної економічної політики. Наше підприємство вже переведено на максимально високий тариф на електроенергію. Сьогодні, 25 квітня, ми (Запорізький завод феросплавів - УНІАН) не знаємо, які тарифи на електроенергію будуть у травні цього року, тим паче ми не знаємо, якими вони будуть у червні. Як підприємство, для якого ціна 1 кВт електроенергії становить основну частину собівартості продукції, може працювати за таких умов і планувати своє виробництво?» - запитує директор ЗЗФ.
При цьому він підкреслив, що, намагаючись заробити за рахунок підвищення тарифів на електроенергію, держава насправді втрачає, оскільки ЗЗФ вимушений скорочувати виробництво, а відповідно, і споживання електроенергії.
