Накачування економіки емісійними грошима призводитиме до подальшого падіння курсу гривні і тотального банкрутства... За «дивним збігом», прихильники такої емісії одночасно є прихильниками уряду...
Попри усі розмови і дискусії Національний банк знову включив друкарський верстат, причому у найгірший для економіки спосіб.
І тут я хотів би ще раз висловитись з приводу дискусії щодо допустимості чи недопустимості прямої емісії з метою фінансування діяльності уряду. Слід зазначити, що за «дивним збігом» прихильники такої емісії одночасно є прихильниками уряду. Головними їх аргументами на користь такого кроку є те, що, мовляв, емісія та зростання цін краще за соціальних вибух, який виникне у разі невиплати зарплат працівникам бюджетної сфери, пенсій та соціальних виплат. Крім того, вони вважають, що за рахунок подібної накачки економіки можна стимулювати попит та кредитування економіки.
На жаль, усі ці аргументи не витримують жодної критики. По-перше, потрібно пам’ятати власний досвід 1993-1994 року, коли соціальні платежі та пенсійні виплати за рахунок емісії призвели до інфляції у десять тисяч відсотків річних. Що було прикладом цинічного пограбування у першу чергу соціально незахищених верств населення. Гроші, які напряму йдуть на споживання, у найбільший спосіб провокують як так звану інфляцію попиту, так і інфляцію, пов’язану з очікуваннями. Усвідомлення, що уряд вирішує свої проблеми за рахунок емісії, не може не провокувати очікування суб’єктів господарювання щодо підвищення цін і відповідного передчасного підняття цін на свою продукцію з метою захисту себе від знецінення свого доходу.
По-друге, гроші, які кинуті напряму на споживання, не обов’язково доходять до національних товаровиробників, бо споживачі у цьому випадку мають можливість купувати продукцію не тільки національного, але і іноземного виробництва. Крім того, потрібно розуміти, що навіть якщо гроші отримав у такий спосіб національний товаровиробник, то не обов’язково він буде купувати усе необхідне для свого виробництва у інших національних товаровиробників. Таким чином наступною проблемою подібної емісійної накачки економіки є те, що ми споживаємо більше, ніж виробляємо. А це у свою чергу провокує третю проблему – зростання попиту на іноземну валюту з відповідним падінням курсу національної валюти, що породжує нову хвилю вже здороження усіх імпортних складових виробництва товарів, а це – прямий шлях вже до інфляції витрат і нового витка зростання споживчих цін.
Прихильники емісії розуміють ці ризики, але кажуть, що з метою їх уникнення потрібно максимально закрити внутрішній ринок від іноземної продукції. Але у цьому випадку потрібно нагадати відомий вислів: живучи у будинку зі скляними стінами, не варто кидатись камінням. Працюючи в умовах глобалізованої економіки, маючи високий рівень міжнародної кооперації та спеціалізації національного товаровиробництва, встановлення будь-яких тарифних та нетарифних обмежень неминуче провокує симетричну чи асиметричну відповідь інших країн світу. Прикладом жорсткого тиск на український уряд служить історія з прийняттям та наступним швидким скасуванням закону про встановлення додаткового оподаткування імпортованої продукції. Отже таким чином внутрішній ринок не захистити, і емісія здійснена у подібний спосіб неминуче призводитиме до суттєвого падіння курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют.
Не можна у зв’язку з цим не згадати ще один аргумент прихильників емісії – це посилання на досвід США, які накачують свою економіку сотнями мільярдів, та навіть трильйонами доларів.
Це дійсно так: уряд Сполучених Штатів разом з ФРС здійснюють масштабну емісію доларів США. Але по-перше, у США поки що спостерігається процес дефляції, тобто, незважаючи на найбільш масштабну за усю історію емісію доларів, ціни на продукцію практично не зростають. Це пов’язано як з продовженням падіння економіки США і відповідним падінням ціни на більшість активів (нерухомість, транспорт, нафтопродукти тощо), так і з подальшим скороченням обсягів споживання. Незважаючи на викуп ФРС та урядом США так званих «токсичних» цінних паперів, скороченням податків для мало- та середньозабезпечених верств населення, американці почали значно більше заощаджувати та направляти наявні доходи на погашення кредитів, загальний розмір яких складає більше 40 трильйонів доларів США. Проблема внутрішньої кредитної заборгованості породжує для уряду США ще одне завдання – це знецінення цього боргу, а цього можна досягти лише шляхом масштабної емісії долара та здійснення поступової переоцінки усіх цінностей в економіці США. Таке знецінення боргу породжує і знецінення зобов’язань банків по своїм боргам.
Крім того уряд США та американські юридичні та фізичні особи мають заборгованість лише в доларах США, тобто таким чином емісія та подальше знецінення долара по відношенню до інших валют не породжує погіршення фінансового стану боржників. Більш того, воно, особливо на певному етапі, покращує ситуацію з додатковим попитом на американську продукцію та зменшенням дефіциту торгівельного балансу США. І це, як, мабуть, усі розуміють, принципова відмінність ситуацій з кредитною заборгованістю американців і українців. Знецінення національної валюти вже різко погіршило фінансовий стан як боржників, так і кредиторів. Обсяг простроченої заборгованості банків в іноземній валюті зростає з надзвичайною швидкістю. В цих умовах накачування економіки емісійними грошима неминуче призводитиме до подальшого падіння курсу гривні і тотального банкрутства як позичальників так і кредиторів.
Які ж з цього можна зробити висновки? По-перше, необхідно міняти загальну ідеологію і структуру державного бюджету – він має бути збалансованим в частині соціальних виплат та інвестиційної складової; по-друге, не можна спрямовувати емісію на безпосереднє споживання фізичних осіб – це прямий шлях до гіперінфляції та зниження курсу гривні по відношенню до інших валют; по-третє, емісія повинна мати кредитний характер та спрямовуватись центральним банком на кредитну підтримку урядових проектів, пов’язаних з реалізацією загальнонаціональних проектів, особливо в частині енергозбереження і тих, що найбільшою мірою забезпечують мультиплікацію попиту на продукцію національних товаровиробників.
Борис Кушнірук