Вважається, що віночок і "доля" мають бути зшиті суцільною ниткою без вузликів - тоді життя подружжя буде спокійним та безконфліктним.
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України включило весільний обряд "заплітання долі" до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Як зазначається у повідомленні на сайті міністерства, цей обряд побутує здебільшого у Стрийському районі Львівської області. Але зустрічається і в інших регіонах України з урахуванням місцевих особливостей.
"Обряд, також відомий як "завивання віночка", відбувається у передвесільні дні - зазвичай у четвер чи п’ятницю. Він супроводжується обрядовими текстами, піснями та спеціальною атрибутикою. Мета його проведення - передати родинні цінності, побажати молодятам щасливої долі, вшанувати природу та виявити повагу до батьків", - пояснили у МКСК.
Вважається, що віночок і "доля" мають бути зшиті суцільною ниткою без вузликів - тоді життя подружжя буде спокійним та безконфліктним. Вінок та "долю" плетуть лише тим, хто вступає у шлюб уперше.
У міністерстві розповіли, що ритуал починається зі збирання барвінку в лісі або у лузі. Цим займаються молоді люди - наречена, наречений, дружки та дружби - співаючи при цьому обрядові пісні.
Зібрану рослину миють ("купання" барвінку), висушують, після чого молодих збирають до церкви на сповідь та освячують барвінок. Далі відбувається внесення обрядових символів - барвінку, весільного короваю, "колачів", зерна, меду та солоду, кожен з яких має своє символічне значення.
"Особливу роль відіграють батьки нареченої. Вони беруть участь у ритуальному розплітанні коси, розчісуванні волосся молодої, а потім знову заплітають його, прикрашаючи барвінковим віночком з колача на знак того, що дівчина має стати заміжньою жінкою", - йдеться у повідомленні.
Кульмінаційним моментом є ритуал "посаду", що символізує остаточне поєднання двох родів. Він включає викуп "барвінкової долі", виголошення "прощі" молодими, батьківське благословення та громадське схвалення шлюбу з частуванням гостей (обряд "дарин").
Після цього батьки нареченої передають "барвінкову долю" - велику гірлянду з барвінку та запашних квітів. Її кладуть під іконами або на стіл перед молодятами, а до того часу ховають від лихого ока.
"У деяких селах вінки для нареченої та нареченого плетуть окремо в їхніх домівках, після чого всі збираються разом, щоб сплести спільну "барвінкову долю", викупити віночок та благословити пару", - зауважили у МКСК.
Зазначається, що за традицією після весілля вінки та барвінкову долю подружжя зберігало все життя як оберіг сімейного щастя.
Як повідомляв УНІАН, у 2022 році в Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) "дерусифікували" український борщ.
На позачерговому засіданні Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО український елемент "Культура приготування українського борщу" було включено до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони.
Раніше до цього Списку було включено український петриківський декоративний розпис, козацькі пісні Дніпропетровської області, косівську мальовану кераміку та орнек (орнамент).