Дехто думає, що перед Причастям потрібно дотримуватися триденного посту, але це не є нормою.
Таїнства Причастя та сповіді не обов’язково повинні звершуватися в один день. Головне – щоб людина не мала нерозкаяних гріхів. Священник Анатолій Куліш пояснив УНІАН, хто може приступати до Причастя та як правильно готуватися до цього таїнства.
У першу чергу, потрібно розуміти, що таїнство Причастя (Євхаристія) та таїнство сповіді – це два із семи таїнств християнської церкви (є ще хрещення, єлеопомазання, миропомазання, подружжя та священство).
Причастя – це головне таїнство християнської церкви. Таїнства Причастя та сповіді факти не взаємопов’язані між собою. Пізніше виникла така традиція – причащатися відразу після сповіді, тобто ці таїнства майже злилися в часі.
Треба розуміти, що сповідь не є "пропускним квитком" до Причастя. Дуже часто люди починають сприймати сповідь саме так, а не як покаяння. На думку деяких людей, вони мають посповідатися, щоб потім піти причаститися, бо без сповіді це нібито неможливо. Це неправильне розуміння таїнства сповіді.
Зараз дуже часто обговорюється це питання. І у дуже багатьох парафіях є така практика: сповідатися за потребою, а причащатися якомога частіше.
Причастя відбувається лише на літургії. Тобто, звершується найголовніша служба християн, і під час неї люди причащаються. Коли людина приходить на літургію, то повинна розуміти, що вона має приступати до Причастя, бо суть літургії полягає у Євхаристії.
У церковному розумінні регулярна участь у Євхаристії є невід’ємною частиною християнського життя. Ісус Христос на Таємній Вечері, фактично започатковуючи Євхаристію, казав до апостолів: "Прийміть, споживайте – це є тіло Моє (йдеться про хліб, - Ред.), що за вас ламається. Пийте з неї всі, це є кров Моя Нового Завіту (мова йде про чашу з вином, - Ред.), що проливається за відпущення гріхів". Спаситель сказав так чинити кожного разу на спомин про Нього.
Причастя – це як один із інструментів, який допомагає поєднатися з Ісусом Христом, наблизитися до нього, духовно поєднатися з ним.
Проскурка та вино під час божественної літургії наповнюються божественним духом і, приймаючи їх під час Причастя, ми "приймаємо" у себе тіло і кров Ісуса Христа.
Якщо людина не причащається, то автоматично позбавляє себе усього цього. Причастя – це те, що наповнює духовно і допомагає боротися з гріхом, як з хворобою у собі. Причастя варто приймати кожен тиждень.
Всі християни повинні приступати до Причастя. Навіть жінки періоди щомісячного очищення можуть причащатися. А вагітним в принципі першочергово потрібно причащатися, тому що не лише вона сама "доторкується" до божественного, а й обожествляє той плід, який виношує у своїй утробі. Маленькі діти також можуть причащатися.
Якщо є якісь утаємнені чи нерозкаяні гріхи, тобто ті, про які людина злякалася розповісти на сповіді, тоді причащатися небажано. А так немає інших причин, з яких людина не може брати участь у таїнстві Причастя.
Священник може позбавляти християнина Причастя за великі гріхи чи злочини.
Дехто думає, що перед Причастям потрібно дотримуватися триденного посту, але це не є нормою. Напередодні прийняття цього таїнства потрібно молитися, можна вдумливо прочитати одну чи дві молитви, і цього буде достатньо. Перед Причастям вранці слід дотриматися євхаристійного посту (триває шість годин до причащання).
Якщо стан здоров’я не дозволяє людині постувати шість годин, вона може не приймати їжу та напої за три години до цього таїнства – і це вже буде добре.
У нас у парафії з благословення архієрея вже певний період практикується такий момент – віряни причащаються після кожної літургії, а сповідаються люди за потреби. Насправді, люди намагаються йти до сповіді раз на місяць чи раз на півтора місяця.
Ще потрібно розрізняти сповідь та духовну бесіду. Дуже часто люди, підходячи до сповіді, починають священнику розповідати про свої проблеми та негаразди, але це не сповідь, а духовна бесіда. До духовної бесіди краще прийти перед сповіддю, а її фіналом може стати сповідь.
Причащається людина лише на літургії, а сповідатися вона може у будь-який день тижня, коли їй важко на серці і треба поговорити. Після сповіді варто якомога частіше причащатися.
Деякі священники кажуть парафіянам, що раз на місяць потрібно сповідатися. Є такі практики: в одних парафіях сповідь та причастя відбуваються в один день, а в деяких – в різні, ще буває так – сповідь рідше, а причастя під час кожної літургії. Потрібно дізнаватися безпосередньо у священника, яку практику він підтримує.