"Діти підземелля": як організувати навчання під обстрілами

Війна унеможливила звичне навчання українських дітей. І у прифронтових регіонах - найбільше. Рятують підземні школи, в яких освітній процес є безпечним та повноцінним. УНІАН побував в одній із таких.

Сім метрів вглиб землі

"Ми не могли дочекатися відкриття підземної школи. Коли її побудували, нас запросили на першу екскурсію. Тоді світло тільки під'єднали, а вентиляція ще не працювала. Було цікаво, але прохолодно. Згодом все підключили, і стало комфортно", - розповідає Мама шестикласниці Катерина Вальцер.

За її словами, в Запоріжжі дітям давно не вистачало повноцінного навчання. Адже з початку повномасштабного вторгнення заняття в навчальних закладах міста проходили в укриттях. Втім, це не дозволяло залучити одночасно велику кількість школярів, тому освітній процес відбувався у змішаному форматі – дистанційно та офлайн.

Тож учні Запорізького обласного ліцею "Козацький", які з листопада 2025 року навчаються у сучасній підземній школі, отримали новий досвід.

"За відчуттями – повітря вистачає, адже вентиляція працює постійно. Її чутно, але вона не дуже шумна, – зазначає пані Катерина. – А донька була у захваті від інтер'єру – він легкий та яскравий. У неї не було страху, що вона спуститься під землю і їй буде погано. Навпаки, вона хотіла туди, тому що розуміла: щодня проводитиме час з однокласниками".

За словами директорки ліцею "Козацький" Оксани Губіної, після будівництва підземної школи заклад перейшов виключно на офлайн-навчання.

"Коли у нас з'явилася підземна школа, ми поставили умову, що всі учні, які до нас приходять, навчатимуться щодня. Спочатку батьки дуже переживали: як діти перебуватимуть під землею, чи вистачатиме їм повітря, чи буде їм тут зручно, як вони себе почуватимуть… Але приблизно через три тижні після початку навчання всі побоювання зникли", – говорить Губіна.

Хоча школа розташована на глибині семи метрів, діти та вчителі не відчувають суттєвої різниці між нею та звичайними школами. Проте зізнаються, що під час відбою повітряної тривоги намагаються піднятися на поверхню. 

"Незвичним було те, що ми перебуваємо під землею. Звісно, спочатку було трохи не по собі від того, що ми так глибоко спускаємося. Але коли до школи прийшли діти, все стало на свої місця. Вони почуваються тут настільки комфортно – бігають, сміються, грають у різні ігри… У нас тут є ланч-зона, де можна попити чаю чи розігріти обід, якщо принесли його із собою. Загалом - жодних проблем", – описує ситуацію вихователька Анжеліка Керножицька.

Дев’ятикласниця Марія Дубова додає, що спочатку підземна школа здавалася їй чимось незвичайним, оскільки учні тривалий час перебували на дистанційному навчанні й не мали живого спілкування: "Дійсно, було яскраве враження від того, що нарешті ти можеш щодня ходити до школи, отримувати знання, спілкуватися з однолітками. Проте доїжджати до самої школи трошки небезпечно. Але коли ми спускаємося під землю, з’являється відчуття, що ти в безпечному місці".

13 класів та інклюзивні елементи

З 1 вересня 2026 року в цьому просторі у дві зміни навчатимуться п’ятсот дванадцять учнів - з 5 по 11 класи. Усього в підземній школі тринадцять навчальних класів, кожен з яких може вмістити до двадцяти п’яти дітей. Також є кабінети медсестри, психолога, технічні приміщення. У коридорах розміщені зручні дивани, на яких діти можуть поспілкуватися або відпочити з гаджетами. Крім того, тут є столи для настільного тенісу, можна пограти в шахи чи шашки. Для уроків фізичної культури облаштований спеціальний спортивний куточок із килимками та іншим необхідним обладнанням.

"У школі нові меблі, гарні парти, дуже зручні диванчики, на яких ми сидимо на перервах. Є лаунж-зона, де ми можемо спокійно підігріти собі їжу або підзарядити пристрій. Тобто комфорт дійсно на високому рівні", - розповідає школярка Марія.

За її словами, на перервах учні переважно активно проводять свій час.

"Впродовж усієї перерви у нас в школі грає музика, під яку ми можемо танцювати. Можемо попросити включити якусь іншу українську або англійську пісню з гарним перекладом. Звісно, є діти, які сидять в телефонах, але не всі. А коли немає повітряної тривоги, ми виходимо на вулицю, на спортивний майданчик і там граємось, або щось обговорюємо", - ділиться дев’ятикласниця.

Дівчина розповідає, що має друзів, які навчаються не в підземній школі, а в облаштованих укриттях. І, на її думку, рівень захисту там трошки гірший.

"Усі бачили на світлинах, що у нас все цивілізовано та дуже добре зроблено. Наприклад, в інших гімназіях, де навчаються мої друзі, це просто підвальне приміщення (для укриття, - УНІАН). І немає такої впевненості, що дійсно, якщо, не дай Боже, щось станеться, то все буде добре", - зазначає Марія.

Війна внесла певні корективи у звичний режим навчання. Щоранку діти разом з усією Україною вшановують пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

"У нас обов’язково о 09:00 день починається з хвилини мовчання. Діти не виходять у коридори, а у своїх класах встають, щоб вшанувати пам’ять загиблих. Раніше навчання починалося о 08:30, тепер воно розпочинатиметься о 08:00, тому що кількість дітей збільшилася", – розповіла директорка ліцею.  

Також школа під землею адаптована для дітей з інвалідністю та обладнана необхідними інклюзивними елементами: спеціальним підйомником, вбиральнями, душем. Біля кожного класу розміщені таблички зі шрифтом Брайля. Вихователька Анжеліка Керножицька розповідає, що торік школу закінчила дівчинка з інвалідністю, яка користувалася підйомником. 

Окрім того, у підземній школі немає звичного шкільного дзвінка - замість нього лунає музика, а навчальні приміщення не закріплюються за одним класом.

"Діти перебувають в одному кабінеті протягом одного тижня. Вони чітко розуміють: це наш клас, ми його прибираємо та залишаємо в чистоті. Наприклад, якщо проходить якесь свято чи класна година, то протягом тижня саме в цьому кабінеті. Наступного тижня кабінет може змінитися", – розповіла вчителька української мови та літератури Олена Усульцева.

У навчальному закладі працює власна їдальня. Гарячі страви для дітей готують в іншому місці, після чого пакують і доставляють до підземної школи. При цьому, за словами дев’ятикласниці Марії, у школі є дієтолог, яка стежить за харчуванням дітей.

"У нас цікавляться, чи подобається їжа, чи ні. І меню постійно оновлюється. Коли почала працювати дієтолог, харчування нам стало більше подобатися. Завжди є м'ясо, салат… Для мене це великий плюс, тому що я люблю овочі. Раніше постійно брала з собою перекуси, а зараз мені достатньо шкільної їжі", - розповідає учениця. 

У закладі працює група продовженого дня, тобто школярі можуть залишитися в школі після завершення уроків і у цей час з ними працюють вихователі.

Директорка ліцею розповідає, що у разі реальної загрози, наприклад, під час атак БПЛА чи КАБів, навіть учнів старших класів не випускатимуть зі школи, доки небезпека не мине.

"Якщо більш-менш спокійно, діти йдуть додому. Батьки контролюють час, коли вони мають повернутися. В основному, у нас діти з правого берега. Але деякі батьки викликають дітям таксі", – розповіла Оксана Губіна.

Складнощі адаптації після онлайн-навчання

За словами педагогів, через тривалий період дистанційного навчання учням спочатку було складно повернутися до живого спілкування з однолітками.

"Дітям було тяжко саме комунікувати один з одним, тому що вони звикли перебувати вдома. З адаптацією були деякі проблеми. Проте вони дуже швидко потоваришували один з одним, і мені здається, що багато дітей приходять не стільки на навчання, скільки для того, щоб поспілкуватися… Ми розуміємо, що наші діти обдаровані, вони дуже цікаві, креативні, незвичайні. Працювати з ними - в задоволення, адже вони - справжні генератори креативних ідей", – зазначає Усульцева.

Дев’ятикласниця Марія зізнається, що їй спочатку було нелегко перейти з онлайн-навчання на офлайн: "Не скажу, що було легко, тому що потрібно щоранку вставати раніше, збиратись, цілий день проводити у школі… Але я швидко адаптувалася. Якщо порівнювати дистанційне навчання та офлайн, то краще ходити до школи. Ти тут перебуваєш у соціумі, у школі постійно організовують якісь заходи. Ми не просто прийшли, відсиділи декілька уроків і пішли додому. Ми постійно чимось займаємося".

За словами виховательки Анжеліки Керножицької, минулого навчального року в ліцеї організовували осінній ярмарок. Діти приносили власноруч виготовлені поробки та смаколики, а зібрані кошти передавали ЗСУ.

"На Різдво та Великдень представники учнівського самоврядування обов'язково йдуть до однієї з лікарень і вітають військових. Перед цим вони також виготовляють янголят, листівки, малюнки та різні поробки, а разом із батьками готують смаколики. Потім вручають кожному воїну скромний, але дуже приємний подарунок. Це така наша традиція", – розповіла про проведені заходи вихователька.

За словами практичної психологині Лілії Пугач, яка працює у ліцеї, не можна казати, що психологічно підземна школа сприймається дітьми так само, як і звичайна. Лише за деякий час учні перестали звертати увагу на те, що це підземна школа з іншими умовами: "Вони швидко до всього адаптувалися".

Втім, є у школі й діти, які прийшли у п'ятий клас і до цього всі роки навчались онлайн. Вони взагалі не знають, що таке звичайна школа.

"Тому в їхній уяві, в їхньому психологічному просторі вона має бути саме такою", - говорить психологиня.

***

Запорізька область – серед лідерів за кількістю збудованих підземних шкіл. Торік їх було дев’ятнадцять. А зараз, до кінця поточного року, очікується, що їхня кількість зросте до двадцять вісім. Зокрема, за словами заступниці голови Запорізької обласної державної адміністрації Людмили Бухаріної, 1 вересня відкриються шість нових підземних шкіл, ще три будуть готові до кінця року. Загалом у них зможуть навчатися близько сорока тисяч дітей.  

Валерія Константинова

УНІАН в Google News