19 березня 2024 року видатна українська поетеса та щира патріотка своєї батьківщини Ліна Василівна Костенко відзначає 94-й день народження. Її внесок у сучасну українську літературу величезний, а гострі та волелюбні вірші зворушать будь-яке серце. Багато поезій Ліни Костенко виявилися пророчими.
Ліна Василівна прожила дуже насичене життя - Голодомор, Другу світову війну, сталінські репресії та здобуття незалежності України. Нагороджена багатьма престижними літературними нагородами поетеса стала моральним авторитетом для багатьох українців і ніколи не боялася висловлювати свою думку. З 2010-х років Ліна Костенко не відвідує публічних заходів і майже не спілкується з пресою, обравши усамітнене життя.
УНІАН бажає Ліні Василівні міцного здоров'я та мирного неба. У день народження поетеси ми зібрали найкращі вірші та цитати письменниці на тему війни.
Вірші Ліни Костенко про війну
Ми воїни. Не ледарі. Не лежні
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
***
І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви.
***
Розп’ято нас між заходом і сходом.
Що не орел — печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
щоб він не дався знівечить себе!
***
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім’ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам’ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.
***
Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами,
та ще й у всьому звинувачувати нас!"
***
Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
***
І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.
***
Цитати Ліни Костенко про війну
Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
Я взагалі думаю, що й державу свою цей народ не може й досі побудувати, бо пережив велике історичне приниження.
У нас же так, якщо говориш українською, то вже й націоналіст.
Лінію оборони тримають живі.
Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші.
Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.
Доля не усміхається рабам.
У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.
Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.
Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені.
Бо хто, як я, намучивсь на війні, тому життя підскочило в ціні.
