Український атлет-чемпіон похований у російському місті.
Іван Піддубний – видатний український борець, якого за часів СРСР називали "російським богатирем", попри те, що він походить з козацького роду та відстоював свою українську національну ідентичність. Спортсмен народився ще за часів Російської імперії та пережив одні з найтрагічніших подій історії – падіння царизму, встановлення комуністичної влади, "червоний терор", нацистську окупацію частини Радянського Союзу та перемогу над нацистами.
Життєвий шлях атлета розпочався у 1871 році, він народився 8 жовтня в селі Красенівка. За часів Російської імперії це був Золотоніський повіт Полтавської губернії, а зараз – Золотоніський район Черкащини. У 2021 році Google присвятив новий дудл Івану Піддубному – так американська корпорація відзначила 150-річчя з дня народження українського силача.
Представники роду Піддубних брали участь у різних походах – воювали і з кримськими татарами, і з турками, і з польською шляхтою, а також разом з гетьманом Іваном Мазепою виступили проти Московського царства та відстоювали незалежність українців, пише "Голос України". Куток Красенівки, на території якого народився спортсмен, називався Козацьким.
Батько спортсмена – селянин Максим, гнув підкови та з легкістю кидав на воза мішки, які важили понад 80 кілограмів. У Івана Піддубного була велика родина (три сестри і три брати).
У документальному фільмі, опублікованому на YouTube-каналі FreeДом, розповідається, що мати атлета – Ганна – походила зі стародавнього козацького роду, який славився довголіттям. За переказами, її батько дожив до 120 років.
За архівними даними, родина Піддубного жила дружно, але незаможно, і майбутній борець вирушив на заробітки, бо багатий господар не хотів віддавати за нього заміж свою доньку Олену.
Де народився Іван Піддубний та хто його батько, ми дізналися, а тепер розберемося, як він став борцем. Важливий новий етап життя богатиря розпочався на Кримському півострові – там він зміг спрямувати в мирне річище те, що йому дала природа, – надзвичайну силу. Парубок працював 6 днів на тиждень понад 10 годин вантажником в севастопольському порту.
За відомостями з біографії, розміщеної в Електронній бібліотеці Князева, майбутній спортсмен поїхав з рідного села у Крим у 20-річному віці і з 1893 до 1895 року працював вантажником у порту в Севастополі.
У 1895 році Піддубний переїхав у Феодосію і саме там самостійно почав займатися силовим видом спорту та робив гімнастичні вправи і у цьому місті вперше взяв участь у борцівських поєдинках. Приблизно у 1897-1898 роках атлет почав співпрацювати з цирком.
Цікаво, як спортсмен вперше потрапив на циркову арену. У Феодосію часто приїздив на гастролі цирк Івана Безкоровайного, і на афіші було написано, що всі охочі можуть помірятися силою із заїжджими богатирями.
Під час одного з виступів циркачів Піддубний Іван викликав на бій циркового богатиря і зазнав поразки. Але українця це лише заохотило, він зрозумів, що для перемоги недостатньо однієї сили, а потрібні ще й спортивна техніка та витривалість.
У Феодосії атлет знімав житло поруч зі студентами-мореходами, які були завзятими спортсменами. І саме вони розповіли йому, як системно займатися.
Після програшу боєць почав активно тренуватися з гирями та штангою, обливався холодною водою, змінив підхід до харчування, а також відмовився від спиртного та куріння. І такого спортивного режиму українець дотримувався майже все життя.
Хто такий Іван Піддубний – ключові досягнення та поразки українця:
Як уточнює "Голос України", наш земляк здобув титул найкрасивішого чоловіка Всесвіту і, щоб отримати зароблені гроші, йому потрібно було дотриматися лише однієї умови – стати громадянином Штатів. Але борець не захотів лишатися в США та повернувся до Радянського Союзу.
У 1898 році Російською імперією гастролювала трупа італійського цирку Енріко Труцці, і в неї вступив атлет. У трупі була угорка-канатоходка Емілія, в цю дівчину борець закохався та зробив їй пропозицію. Та історія цього кохання закінчилася фіаско – Емілія втекла з багатим шанувальником.
Щоб забути про зраду, борець переїхав до Києва та почав працювати у цирку братів Нікітіних. Там він закохався у гімнастку Марію, і почуття були взаємними. Та ця історія закінчилася трагічно – циркачка під час одного з виступів впала на арену та загинула. Спортсмен не міг відразу покинути цей цирк, тому що мав з ним контракт, і через це змушував себе виходити на арену, де трапилася трагедія.
Для того, щоб відволікатися від поганих думок, борець Іван Піддубний почав ходити в київський клуб атлетів, в якому збиралася інтелігенція. У той час модною була французька боротьба, і у клубі спортсмен вивчав її прийоми, бо в цьому виді спорту тоді ще був новачком.
Очевидець стверджував, що на тлі учасників клубу, серед яких були й чималі чоловіки, спортсмен все одно виглядав кремезним. Він мав, зокрема, такі параметри:
На початку 1903 року українця вперше відправили на міжнародні змагання з французької боротьби. У Парижі відбувся чемпіонат світу з цього виду спорту, в якому брали участь 130 іменитих спортсменів.
Українцю тоді було 33 роки, і він боровся з 20-річним французом Раулем Ле Буше. Суперник, наче риба, вислизав з рук Піддубного, і атлет ніяк не міг його вкласти на лопатки. Як виявилося, тіло західного борця було змащене олією. І судді, знаючи це, все одно присудили перемогу французу.
Пізніше Ле Буше приїздив на міжнародні змагання у Петербург і, як дізналися журналісти, запропонував Піддубному 20 тисяч франків за те, щоб той його не переміг. Але боєць не взяв гроші, а 20 хвилин протримав француза на колінах та переміг його. Після яскравої перемоги українець отримав багато запрошень на великі світові змагання.
Після того, як богатир Іван Піддубний став шестиразовим чемпіоном світу з французької боротьби, його запросили до Ніцци. І там теж був Ле Буше. Збереглися чутки, що французький атлет нібито найняв чоловіків, які намагалися напасти на українця з ножами. Після цього випадку Ле Буше раптово помер начебто від менінгіту.
Згодом був ще один важливий етап у житті борця: він закохався в актрису Антоніну Квітко-Фоменко, одружився, пішов з рингу та з обраницею повернувся до Красенівки у 1910 році.
У Красенівському музеї стверджують, що гроші, зароблені за бої, українець не розтратив, а купив 200 гектарів землі, два млини, маслобійню, магазин, а також два будинки, які знаходилися у сусідньому з Красенівкою селі – у Богодухівці, йдеться у статті на Wikipedia.
Атлет завів господарство, але воно приносило лише збитки, і гроші швидко закінчувалися. Боєць повернувся на арену, щоб заробляти на багате життя, до якого звикла його дружина. За однією з версій, під час виступу в Одесі Піддубний Іван дізнався, що його обраниця втекла від нього з офіцером. Після цього випадку атлет відмовлявся від їжі, переставав впізнавати знайомих та цілими днями лежав.
За іншими даними, приблизно у 1913 році спортсмен брав участь у чемпіонаті світу з боротьби у Москві та завоював друге місце, і орієнтовно у цей же період його дружина пішла до іншого та ще й прихопила з собою його чемпіонські медалі. Є чутки, що пізніше жінка поверталася до Піддубного, але він її не пробачив.
Журналісти дізналися, що від депресії атлета врятувала пропозиція попрацювати. У 1922 році спортсмена запросили у Московський цирк. Лікарі називали його Іваном "Залізним", бо після тренувань чи виступів у нього не було ознак навіть легкого стомлення серцевого м’яза.
Згодом особисте життя борця налагодилося. Під час гастролей у Ростові атлет зайшов у гості до молодого колеги та познайомився з його мамою-вдовою Марією. Спортсмен та жінка проводили час разом, знайшли спільну мову і у 1923 році одружилися.
Оскільки у рідному селі атлет мав чимале господарство, комуністи "охрестили" його близьких "куркулями", і йому разом з дружиною довелося покинути українську землю. Як і тисячі земляків, Піддубний переїхав на Кубань. Пара купила двоповерховий будинок, біля якого був сад.
За відомостями "Голосу України", у 1937 році у Єйську борець вимагав у міліціонерів-комуністів виправити його прізвище у радянському паспорті на Піддубний (було написано "Поддубный"), а також вказати громадянство правильно – "українець", а не "русский".
Видання підкреслює, що це відбувалося на тлі жорстких репресій проти українців. Також журналісти вказали, що борець сам вніс правки у свій паспорт. За це його арештували, і він рік перебував у в’язниці, розташованій у Ростові.
У ЗМІ потрапили спогади фельдшера, який лікував українця. За його словами, він бачив на спині борця шрами. За непідтвердженими даними, за ґратами нашого земляка катували паяльником. Збереглися чутки, що комуністи таким чином намагалися дізнатися адреси іноземних банків та номери рахунків, на яких спортсмен міг тримати зароблені кошти.
Після того, як у 1939 році СРСР уклав угоду з Третім рейхом, радянська влада вирішила використати міжнародну популярність українця та "реабілітувала" його. Спортсмена розшукувало німецьке атлетичне товариство, і радянські керівники "вивели його з тіні" – присвоїли йому звання "заслуженого артиста" та дали орден Трудового червоного прапора.
Іван Піддубний в старості ще виступав у цирках, він пішов на пенсію лише у віці 70 років – останній його виступ відбувся у 1941 році в Тульському цирку.
Після того, як почалася Друга світова війна, борець пережив окупацію Єйська нацистами (почалася у серпні 1942 року, а закінчилася у лютому 1943 року).
Під час окупації міста атлет носив на грудях радянський орден, можливо, просто щоб таким чином показати свою антинацистську позицію. І якось саме ця нагорода привернула до нього увагу окупантів. Німці дуже здивувалися, що перед ними славетний боєць та запропонували йому роботу в барі викидайлом.
Після повернення радянської влади, йому закидали лояльне ставлення до окупантів, але не покарали. Та богатир Іван Піддубний фактично голодував, бо йому потрібно було набагато більше їжі, щоб підтримувати свої сили, аніж пересічній людині. А тоді діяла карткова система видачі продуктів, і їх українцю катастрофічно не вистачало.
Щоб прохарчуватися, він носив скупникам свої медалі. Але грошей, отриманих від продажу нагород, все одно не вистачало на нормальне життя. Іноді від недоїдання чемпіон лежав у ліжку кілька днів, щоб накопичити сили.
У похилому віці Піддубний Іван випадково впав, повертаючись з ринку, та отримав перелом шийки стегна. Через цю травму він згодом почав пересуватися на милицях та став все рідше з’являтися навіть на лавці перед своїм домом. Богатир помер 8 серпня 1949 року. Видатного українця поховали в Єйському міському парку.