Якщо і бездротове з'єднання підводить, дехто вдається до фізичного кабелювання або комплектів Powerline.
Багато хто, зіткнувшись зі слабким сигналом вайфаю вдома, одразу біжить за новим дорожчим роутером. Однак це рішення найчастіше не спрацьовує, адже причина проблеми зазвичай зовсім не в самому пристрої, пише MakeUseOf.
Логіка зрозуміла: роутер асоціюється з "обличчям" домашнього інтернету. Але насправді його головне завдання – керувати трафіком між зовнішнім інтернетом і домашньою мережею, а не забезпечувати ідеальне покриття у віддалених кутках помешкання.
Якщо мета – саме покращити покриття, потрібен не новий роутер, а окремий пристрій – точка доступу (Access Point, AP).
Найпопулярніша й найдешевша відповідь на проблему мертвих зон – вайфай-репітери (підсилювачі). Але вони підключаються до роутера бездротовим способом і працюють у тому самому діапазоні частот, приймаючи та передаючи сигнал одночасно. Через це доступна швидкість одразу падає вдвічі. Натомість точка доступу підключається до основного роутера кабелем, тому транслює мережу без втрати сигналу.
Якщо для цього використовується старий другий роутер, його обов'язково варто перевести в "режим AP". Це дозволяє уникнути конфліктів через подвійний NAT, які можуть спричиняти серйозні збої в онлайн-іграх, VoIP-сервісах та роботі мережевих накопичувачів (NAS).
Перед покупкою нового обладнання експерти радять спершу картографувати реальні мертві зони квартири за допомогою застосунку для аналізу вайфаю, а також підкоригувати положення антен роутера: найкраще покриття досягається, коли одна антена розташована вертикально, а інша – горизонтально.
Якщо і бездротове з'єднання підводить, дехто вдається до фізичного кабелювання або комплектів Powerline – адаптерів, які передають дані через електромережу будинку. Але перепади напруги й електричні завади часто знижують стабільність такого з'єднання. Ще одна поширена пастка – дешеві USB-Ethernet перехідники для підключення ноутбука до гігабітного інтернету: через відсутність вентиляції вони швидко перегріваються і "душать" швидкість, тож у підсумку інтернет виявляється повільнішим, ніж при якісному вайфай-з'єднанні.
Втім, іноді дороге обладнання взагалі не потрібне. Якщо мережа раптово почала гальмувати, звичайне перезавантаження роутера на 30 секунд здатне творити дива – воно очищує зайві дані в пам'яті пристрою і усуває можливі мережеві конфлікти.
Ще один прихований лайфхак стосується ширини каналу. Багато хто вважає, що ширший канал автоматично означає швидший інтернет. Теоретично це так, але в щільно заселених багатоквартирних будинках надто широкі канали (наприклад, 40 МГц у діапазоні 2,4 ГГц) вбирають значно більше перешкод від сусідніх мереж. Якщо обмежити ширину каналу в діапазоні 2,4 ГГц до вужчого значення – 20 МГц, стабільність з'єднання та реальна пропускна здатність помітно зростуть.
Насамкінець варто перевірити, чи підтримує наявний роутер фірмові Mesh-технології (наприклад, ASUS AiMesh або TP-Link OneMesh). Вони дозволяють, додавши сумісну точку доступу до наявного роутера, створити єдину розумну мережу – без повної та дорогої заміни всієї мережевої інфраструктури.
Раніше УНІАН писав, що популярний вірусний лайфхак із фольгою за роутером також отримав наукове підтвердження. Фахівці Android.com.pl перевірили, чи справді аркуш алюмінієвої фольги, встановлений між роутером і стіною, здатен покращити сигнал Wi-Fi. Тести показали, що на швидкість відправлення даних фольга не вплинула, зате швидкість завантаження зросла – у пікових значеннях приріст сягав майже 50 Мбіт/с.