Місто Неаполь, можливо, є одним з найсуперечливіших в Італії – хтось залишається від нього в захваті, хтось заприсягається більше ніколи туди не повертатися, а хтось взагалі боїться їхати. УНІАН.Туризм розповість, як зробити ваше знайомство з цим портовим містом біля Везувію максимально вдалим.
Уся наша поїздка до Італії була спланована методом випадкового вибору. І якщо починали ми її з Болоньї (наш великий матеріал про місто можна почитати за посиланням), тому що нам вдалося роздобути квитки туди всього лише за 14 євро, то назад ми поверталися з Неаполя – так само завдяки дешевим квиткам у зручний для нас день вильоту.
Ще перебуваючи в автобусі з Риму до Неаполя, я отримала важливе попередження від своєї доброї знайомої. Вона поділилася сумною історією про те, що свого часу її знайомство з цим містом розпочалося з потрапляння черевиком в лайно прямо в метро. Відповідно, мені порадили дуже уважно дивитися під ноги на вулицях міста, а ще пильнувати за особистими речами.
Зізнатися чесно, це був не перший тривожний дзвіночок, який пролунав для мене перед візитом до Неаполя. Ще до цього я чула, що за містом ще з 1970-х років тягнеться злочинний шлейф, пов'язаний з активністю мафії – колись місто дійсно було справжньою кримінальною столицею Італії, однак нині найбільшою загрозою в Неаполі вважаються кишенькові злодії.
Крім того, від різних людей, які раніше побували в Неаполі, я чула суперечливі відгуки – комусь місто дуже сподобалося, а хтось навпаки заявляв, що більше ніколи туди не повернеться. І, дійсно, Неаполь – це справжнє місто контрастів.
З одного боку, в Неаполі на туристів чекає дивовижна архітектура, розсип вуличок з кольоровими будиночками, величезна кількість різноманітних заходів, неймовірні краєвиди та смачна кухня. З іншого боку, місто доволі брудне, там багато обшарпаних будинків, наче їх нещодавно бомбили, а ще є певні місцеві особливості "на любителя".
Наше знайомство з Неаполем почалося з міського автовокзалу, і враження ці насторожували. Тут було чимало безхатьків та старих будинків, які вже явно давно потребують ремонту. Справедливості заради, Неаполь – місто з підвищеним рівнем сейсмічної активності, тож там часто бувають землетруси. Періодично місто навіть запроваджує додатковий податок для туристів "на відновлення після чергових руйнувань".
Але чим ближче ми наближалися до нашого міні-готелю у центрі міста, тим Неаполь ставав симпатичнішим. Звісно, маючи на озброєнні безцінні поради від знайомої, я дуже уважно дивилася під ноги – і так, лайно у місті було усюди. За чотири дні спостережень я, здається, зрозуміла, звідки така ситуація – місцеві просто не прибирають за своїми улюбленцями. Типова сцена – пара вигулює песика в центрі міста, бачить своїх знайомих, зупиняється потеревенити, а в цей час їхній песик робить свою брудно справу під найближчим деревом, парканом, стовпом, будинком – та, в принципі, під будь-якою вертикальною поверхнею. Потім вони спокійно йдуть далі, а на перехожих чекає неприємний сюрприз. Єдиний порятунок – сильний дощ, який змиває усю цю "красу".
Ще одна болюча тема в Неаполі – мопеди, якими місцеві жителі на шалених швидкостях ганяють прямо посеред отих горбистих вузьких вуличок з бруківкою, постійно виринаючи з-за повороту. До цього дійсно варто звикнути, особливо враховуючи той факт, що вони взагалі не звикли пропускати пішоходів, та й, схоже, не надто про них турбуються. До слова, автомобілі там теж майже не зупиняються на зебрі, якщо немає світлофора. Тож в Неаполі варто бути дуже уважним навіть на пішохідних переходах.
Але чого ми все про погане? Насправді, якщо звикнути до оцих кількох особливостей, Неаполь навіть починає подобатися. Це місто дуже легко відрізнити від інших – тут є кілька своїх фішечок, які додають йому особливому шарму.
Перше, що кинулося мені в очі – усюди були зображення легенди футболу Дієго Марадони. Я хоч і трохи розуміюся на футболі, але якось в мене вилетів з голови той факт, що один з найкращих гравців в історії футболу протягом багатьох років грав за місцевий клуб "Наполі". Власне, саме на цей період припали найкращі моменти як в кар'єрі знаменитого аргентинського нападника, так і в історії цього італійського клубу.
Тож не дивно, що в Неаполі й досі існує справжній культ Марадони. Куди не підеш, усюди побачиш флажки з його зображенням, мурали, сувенірну продукцію, імпровізовані меморіали та багато чого іншого.
Тим часом, в місцевих барах можна спробувати унікальний коктейль Maradona spritz – варіацію популярного напою, яка тут яскраво-блакитна, в кольорах футбольного клубу "Наполі".
А ще усюди в Неаполі можна побачити зображення клоуна, обличчя якого наполовину закриває чорна маска. Це ніхто інший, як один з найпопулярніших персонажів італійського народного театру – забіякуватий та глузливий горбань Полішинель (Pulcinella). Його маска офіційно була створена саме у Неаполі актором і драматургом Сільвіо Фйорілло у другій половині 16 століття, а його сучасний костюм у 19 столітті придумав італійський актор і драматург Антоніо Петіто.
Нині Полішинель є одним з символів Неаполя – у місті є його бронзовий бюст, потерти який за необхідне вважають більшість туристів. Він захований на розі однієї з жвавих вуличок у центрі Неаполя – і біля нього постійно збираються натовпи туристів.
Також Полішинеля можна часто побачити на сувенірній продукції, нерідко цей образ комбінують з іншим символом міста – червоним рогом, який туристи плутають з перцем. Насправді ж це "cornicello", який ще називають "рогом, що приносить удачу". Подейкують, цей оберіг з'явився на території сучасного Неаполя ще 3,5 тисячі років тому, і з тих пір місцеві використовували його для захисту від негативного впливу. Є в нього й більш пікантне значення – з давніх-давен гострий перець, відомий своїми афродизичними властивостями, асоціювався з культом греко-римського бога Пріапа, що вважався символом плодючості.
А ще по всьому місту, в стінах будинків під склом, можна побачити своєрідні невеличкі меморіали, якими місцеві вшановують померлих родичів чи відомих персон. Зазвичай там поміщують якісь релігійні предмети, а також особисті речі та фото людей, яким вони присвячені.
Відрізняються жителі Неаполя і певними побутовими моментами. Наприклад, у місті прийнято вивішувати сушитися білизну просто посеред вулиць. І не лише на балконах, а також протягуючи мотузки між будинками чи виставляючи сушарку прямо посеред тротуару. Коли ж йде дощ, люди просто накривають їх клейонкою.
Ще одна типова картина в Неаполі – місцеві жителі, які висуваються з вікон на перших поверхах, щоб потеревенити з сусідами, покурити або просто поспостерігати за вулицею. Інколи двері будинків на перших поверхах відкривають лише верхньою половиною, створюючи своєрідний балкончик, з якого можуть висуватися городяни.
До речі, в Неаполі – доволі велика українська діаспора. Напевно, з усіх трьох міст Італії, до яких ми завітали цього разу, тут було найбільше українських прапорів на вулицях, також інколи можна було почути "солов'їну" – на вулицях чи в сфері обслуговування.
Ну і головне. Неаполь – це місто, розташоване на пагорбах згаслого вулкану, а тому рельєф у нього дуже нерівний. І це призводить до певної плутанини з Гугл-картами. Тобто коли онлайн-додаток показує вам, що до потрібної локації йти якихось 700 метрів, насправді на вас може чекати важке випробування.
Вулички у Неаполі не мають якоїсь конкретної структури, а скоріше прокладені павутинкою так, як дозволив рельєф. Відповідно, щоб пройти ті самі 700 метрів, вам, ймовірно, насправді доведеться звернути кілька разів, а також подолати чималий підйом нагору, який займе аж ніяк не обіцяних 15 хвилин.
Враховуючи рельєф Неаполя, у місті багато високих точок, з яких відкриваються приголомшливі краєвиди на місто, море та вулкан Везувій. Найкращий варіант – піднятися на пагорб Вомеро до Національного музею Сан-Мартіно, відкритого на території колишнього картезіанського монастиря Certosa di San Martino. Краєвиди з площі перед ним дійсно неймовірні.
Якщо буде ліньки підніматися туди пішки (там доволі чималий набір висоти), можна скористатися фунікулером, розташованим в 100 метрах від зупинки електрички Montesanto. Загалом у місті кілька таких фунікулерів.
Сам музей також заслуговує на те, щоб його відвідати. Почали будувати його ще у 14 столітті, але нинішнього вигляду він набув під час перебудов у 16-17 століттях. Нині він вважається одним з найяскравіших прикладів неаполітанського бароко. Тут дуже красива церква, багато оздоблена фресками, мармуровими скульптурами та позолоченим декором, а в залах головного палацу представлені різноманітні елементи народного побуту та тематичні виставки.
Якщо ж музейна тема не для вас, територією колишнього монастиря загалом дуже приємно гуляти. Тут чудові краєвиди і затишний сад – тільки за все це вже не шкода заплатити 6 євро за квиток до музею. Придбати його та подивитися розклад роботи музею можна за посиланням.
Ну а родзинка музею – внутрішній дворик з черепами (не справжніми, звісно).
Поряд з музеєм Сан-Мартіно, трохи вище, розташована ще одна цікава локація в Неаполі – замок Сант-Ельмо (Castel Sant'Elmo). Будувати його почали на початку 13 століття, але нинішнього вигляду він набув у 15 столітті. Замок підпорядковувався армії аж до 1976 році, а після цього там провели масштабну реконструкцію та облаштували культурний центр, з глядацьким залом, бібліотекою історії мистецтв та кількома постійними виставками. Вхідний квиток на територію замку коштує 5 євро, детальніше можна дізнатися за посиланням.
Головним же місцем збору в Неаполі є набережна, звідки відкриваються приголомшливі краєвиди на Неаполітанську затоку та Везувій. Щодня перед заходом сонця сюди сходяться городяни та гості міста, де за ними "полюють" вуличні торговці, які пропонують їм придбати усілякі дрібнички – від саморобних прикрас і сувенірів до підроблених сумочок та парасольок (вони в них з'являються з блискавичною швидкістю, щойно починається дощ).
Тут же розташовані кілька відомих пам'яток міста. В першу чергу, це середньовічний замок Кастель-дель-Ово (Castel dell'Ovo), зведений на території півострова Мегарида. Подейкують що саме на цьому місці в 6 столітті до нашої ери і був заснований грецькими колоністами сучасний Неаполь. Замок, який ми бачимо зараз, був побудований у 12 столітті.
На самому півострові наразі панує туристична атмосфера – там багато закладів харчування та причал з яхтами.
Поряд з ним розташований один з символів Неаполя – Фонтан Велетня (Fontana del Gigante), побудований у 17 столітті.
Трохи далі вздовж набережної побудований ще один відомий замок Неаполя – готичний Кастель-Нуово (Castel Nuovo), куди у 13 столітті з Кастель-дель-Ово хотів переїхати король Карл I Анжуйський. Втім, він так і не зміг заселитися до нього, а першим монархом, що переїхав до замку, став його син король Карл II. До речі, міська рада Неаполя продовжувала засідати в цьому замку аж до 2006 року. Нині там розташований Громадянський музей та історична бібліотека.
По інший бік набережної розташований громадський пляж Неаполя Mappatella Beach, де в теплу пору року можна купатися в морі.
Ще одна популярна локація Неаполя для збору – Пьяцца дель Плебішіто (Piazza del Plebiscito), що вважається головною площею міста. Площа виходить на помпезний Королівський палац Неаполя (Palazzo Reale di Napoli) 16 століття в стилі класицизм. Колись тут була головна резиденція сицилійських монархів, а нині розташована Національна бібліотека Неаполя та кілька державних установ.
З іншого боку площі розташована Базиліка Сан-Франческо ді Паола (Basilica di San Francesco di Paola) 19 століття в стилі неокласицизм.
Ще з цікавих локацій у Неаполі – Національний музей мистецтв Каподімонте (Museo e Real Bosco di Capodimonte). Розташований він трохи далі від центру, тож туди доходять далеко не всі туристи, а тому це ідеальне місце, щоб втекти від натовпів у вихідний день. Причому зовсім необов'язково заходити до самого музею, якщо це не ваша тема.
Помпезна яскраво червона будівля музею, побудована у 18 столітті, оточена пишним парком з пальмами та скульптурами, а також фонтаном Fontana del Belvedere. Гуляти навколо музею можна абсолютно безкоштовно.
А ще там є чудовий оглядовий майданчик, з якого відкриваються краєвиди на Неаполь трохи з іншого ракурсу, зокрема, і на знамениту Базиліку Сан-Дженнаро (Basilica di San Gennaro fuori le mura), відому своїми катакомбами.
В Неаполі взагалі дуже багато церков та соборів, якими гуляти-не перегуляти – від головного у місті Собору святого Януарія (Duomo di San Gennaro) 13 століття у готичному стилі до десятка менших, але по-своєму цікавих церков. Частину з них можна відвідати безкоштовно, а за частину доведеться заплатити.
Водночас до Собору святого Януарія зайти можна безкоштовно, щоб подивитися його багате убранство з безліччю картин і скульптур та знамениту капелу святого Януарія.
І завжди слід пам'ятати: італійці – суворі католики, а дому в місцевих храмах діють вельми суворі вимоги щодо гардеробу. Якщо на вас буде занадто відвертий на їхню думку одяг, навіть якщо це цілком пристойна літня сукні з відкритими плечами, то вас туди просто не пустять. Тож радимо перед візитом до місцевих соборів все ж вивчити на місцевих сайтах обмеження щодо одягу.
Чимало туристів і городян у Неаполі стікаються і до торгової галереї Умберто I (Galleria Umberto I), побудованої наприкінці 19 століття. Окрім того, що вона вражає своїм пишним убранством зі скульптурами, позолотою, скляною стелею та гороскопним мозаїками на підлозі, тут ще й розташовано чимало магазинів та закладів харчування. Причому не лише дорогих, а й цілком доступних – від кав'ярень до "Макдональдсу".
До речі, якщо цікавитися шопінгом, то від галереї Умберто тягнеться головна торгівельна вулиця Неаполя Віа Толедо (Via Toledo), вздовж якої розташована величезна кількість магазинів на будь-який смак та бюджет.
Веде ця вулиця до площі Данте (Piazza Dante) з пам'ятником знаменитому італійському письменнику, автору "Божественної комедії". У вихідні дні там працює великий фермерський ринок.
Ну і, звісно, головною визначною пам'яткою Неаполя є його вузенькі хаотичні вулички з бруківкою, якими можна довго блукати, розглядаючи усілякі маленькі дрібнички.
Італія – це визнана гастрономічна Мекка світу, і кожен її регіон має свої "фішечки". Ось і в Неаполі можна відшукати кулінарні цікавинки, притаманні лише йому.
Головне, з чого варто почате – це піца. Вважається, що саме в Неаполі вигадали цю знамениту на увесь світ страву. Тож спробувати піцу в цьому місті – це обов'язковий пункт. Особливо тут пишаються класичною піцою "Маргарита" і закритою піцою "Кальцоне".
У багатьох туристичних путівниках можна прочитати, що найкращу в світі піцу роблять у неаполітанській піцерії "Да Мікеле" (Antica Pizzeria da Michele). Цей заклад відкрився ще у 1870 році та за півтора століття став однією з візитівок Неаполя. Його кредо – простота. Тут скромний сільський дизайн і лише чотири види піци, причому всі вони є варіантами "Маргарити" без м'яса. І хоча шанувальники більш складних рецептів можуть бути спочатку розчаровані, прочитавши меню, насправді ця піца варта того, щоб її спробувати.
Втім, варто знати, що у цьому закладі завжди великі черги, а після виходу у 2010 році фільму "Їсти, молитися, кохати", в якому героїня Джулії Робертс дуже полюбляла їсти піцу саме у "Да Мікеле", черги до закладу стали ще більшими. На щастя, нині він працює на два віконечка – щоб посидіти всередині закладу або взяти піцу з собою.
Якщо ж не хочете купувати велику піцу в закладі (італійські ресторани зазвичай включають в чек так зване "коперто" – плату за обслуговування), можна взяти її вуличний варіант pizza a portafoglio, що дослівно перекладається як піца-гаманець. Вона менше звичайної, робиться з тонкого тіста і легко складається, щоб її можна було їсти прямо посеред вулиці. Також по всьому місту можна придбати в кіосках шматочки нарізаної піци.
Ще одним популярним стріт-фудом в Неаполі є смажена піца (frittata di pizza) та смажені макарони (frittatine di pasta). Перше – на вигляд нагадує смажений пиріжок з томатами, сиром та шинкою всередині, а друге – невеличка "шайбочка" з готової пасти, змішаної з соусом бешамель, вареним горошком та сиром, обсмажена в клярі.
Але, звісно, не лише піцею може похвалитися Неаполь. Важливу роль у кухні Неаполя посідають томати та морепродукти, які додають до багатьох страв. В першу чергу, мова йде про пасту. Але також тут є чимало закладів, які продають рибу, мідії, восьминогів, кальмарів та інших морських жителів на грилі, в тому числі як стріт-фуд. Тут він називається куоппо – паперовий пакет, наповнений обсмаженими у фритюрі морепродуктами, овочами, картоплею та сиром.
Особливе місце в кухні Неаполя посідає і випічка. В першу чергу варто спробувати тістечко Babà, пропитане ромом та лимончеллою (місцевим лікером зі стиглих лимонів, який тут також продається на кожному кроці).
В Неаполі в цілому доволі приємні ціни на їжу – значно нижчі, ніж в Болоньї та Римі, які я відвідувала перед ним. При цьому в місті багато закладів бюджетного формату – усіляких лавок з їжею на виніс, які ставлять пару-трійку стільців прямо посеред вулиць.
Тільки майте на увазі: якщо ви захочете перекусити щось на вулицях Неаполя – на вас найймовірніше налетять зграї чайок, які намагатимуться відібрати вашу їжу. Їх тут дуже багато і вони дуже-дуже нахабні.
Одна з головних причин, з яких я вибрала Неаполь як місце вильоту додому (окрім дешевого авіаквитка, звісно) стала близькість місцевого аеропорту до центру міста. Адже будь-який дешевий квиток втрачає свою привабливість, коли виявляється, що аеропорт знаходиться кілометрах в 50-ти від міста і туди не ходить жоден громадський транспорт, тож доводиться добряче переплатити за трансфер чи таксі.
Так от в Неаполі з цим все в порядку. Місцевий аеропорт Aeroporto di Napoli-Capodichino, що є четвертим за пасажирообігом в країні, розташований всього лише в 5 кілометрах від центру міста і туди легко можна дістатися звичайним міським автобусом (нині квиток на одну поїздку коштує 1,5 євро, або ж можна купити проїзний на день за 4,5 євро або тижневий за 12,5 євро, який також дозволяє користуватися метро та фунікулером).
Також у 2024 році нарешті планують завершити будівництво нової гілки метро, що сполучатиме аеропорт з центральним залізничним вокзалом Неаполя (нині квиток на одну поїздку в метро коштує 1,2 євро).
Крім того, з аеропорту можна дістатись регулярними автобусними рейсами до інших міст регіону, зокрема, Авелліно, Беневенто, Казерта, Сорренто, Салерно та Серре.
А тепер про сумне… Якщо проїзд в метро, регіональних поїздах, на фунікулері та спеціальних аеробусах до аеропорту можна без проблем оплатити карткою в терміналах чи спеціальних автоматах на станціях, то у звичайних міських автобусах таких терміналів немає. Відповідно, перед посадкою потрібно спочатку придбати паперовий квиток. І тут виникає проблема… В Неаполі ці квитки продаються лише в газетних кіосках чи табакеріях, які працюють не цілодобово, а в вихідні та свята взагалі вихідні. Тож якщо ви маєте їхати до аеропорту в неділю, квиток краще купити завчасно у будній день.
Ще один важливий момент – в Італії необхідно компостувати проїзні квитки на увесь громадський транспорт. Так, квитки на поїзди потрібно компостувати перед посадкою на потяг в спеціальних зелених автоматах на станціях, а в автобусах такі автомати знаходяться всередині – вони тут жовтого кольору. Це дуже важливе правило, якого варто суворо дотримуватися, інакше доведеться заплатити чималий штраф. І так, контролерів в італійському транспорті повно.
Більше про міський транспорт Неаполя можна дізнатися за посиланням.
Якщо ж ви приїхали до Неаполя надовго, до з міста можна вибиратися на день-два до кількох цікавих локації. Головна з них – руїни давньогрецького міста Помпеї, зруйновного в результаті найвідомішого в історії виверження вулкану. Доїхати з Неаполя туди можна менше ніж за годину прямим поїздом. Детальніше про це ми розповімо невдовзі в нашому окремому матеріалу.
Ще ближче звідси їхати і до самого Везувія – він залишається одним з трьох діючих вулканів Італії (і єдиним на материковій Європі). Везувій вважається одним з найнебезпечніших вулканів світу, проте його останнє виверження було аж у 1944 році. У 1995 році він став національним парком, куди допускаються туристи. Навколо вулкану облаштовано кілька пішохідних маршрутів, в тому числі можна піднятися і на вершину Везувію. Детальніше про умови відвідування парку можна дізнатися за посиланням.
Також з Неаполя можна швидко дістатися до таких популярних туристичних міст, як Солерно та Позітано, а ще вирушити на екскурсії до островів Капрі, Іскія чи Прочида.
***
Неаполь – це дуже контрастне місто, і для того, щоб його зрозуміти, потрібен певний час. Я жартувала, що десь на третій день я звикла до нього – навчилася дивитися під ноги та вчасно відскакувати від мопедів, орієнтуватися в його заплутаних вуличках, а ще просто закохалася у місцеву набережну – ці краєвиди перекривають усі негативні нюанси.
Марина Григоренко
Читайте свежие новости туризма, ищите идеи для путешествий и смотрите живописные фото со всего мира на Телеграм-канал УНИАН.Туризм.