Один з командирів підрозділу "Асгард" Сил безпілотних систем з позивним "Джаконда" в інтерв’ю УНІАН розповів, як дрони змінюють війну, наскільки важливо мати на озброєнні вироби FireРoint, та чому Москва вже перетворилась на кілзону.
Відеоверсія інтерв’ю за посиланням.
Андрію, торік ми говорили з тобою про розширення ударів БПЛА на лінії бойового зіткнення. Розкажи, як за цей рік змінились мідлстрайки та діпстрайки? Наскільки помітною стала різниця у застосуванні безпілотних систем?
БПЛА змінилися за рік максимально. І це стосується не лише нас, але й ворога.
У нас значно збільшилась кількість якісних виробників, відбулися технологічні прориви, з’явилось багато рішень по зв'язку… В цілому з'явилася конкуренція, яка дала поштовх для розвитку.
Якщо раніше БПЛА були недосконалі, постійно у військових виникала проблема доопрацювання виробів, то зараз таких випадків значно менше. І, відповідно, ворог це відчуває. Зокрема, у питанні відрізання йому логістики… Думаю, ви бачили, що ворог зараз не може забезпечити населення та своїх військових на окупованих територіях навіть звичайною провізією. А, тим паче, паливом.
Взимку ми влаштували росіянам "ППОцид" - знищили десятки ППО-систем. Зараз під ударами НПЗ, склади паливно-мастильних матеріалів, енергетика, інфраструктура, зв’язок – як на території Росії, так і на окупованих територіях. Усе це – завдяки фронтстрайкам, мідлстрайкам та діпстрайкам.
Тому ситуація на полі бою кардинально змінилася.
Як можна охарактеризувати ці зміни за рік на Запорізькому напрямку, де ви зараз працюєте?
Рік тому я розповідав, що кілзона становить від 10 до 30 кілометрів. Тоді і ми, і нам завдавали ураження десь на 35 кілометрів вглиб позицій. У ворога тоді можна було спостерігати технологічний прогрес, а ми трішки відставали в цьому моменті. В цьому ж році ми змогли перерізати логістику не за 30 кілометрів, а за 120 кілометрів від лінії зіткнення. Тобто ми просто унеможливили нормальне, звичне для нього, пересування ворога в цих межах.
І ми вже бачимо суттєві результати, про які пишуть всі ворожі пабліки. На окупованих територіях вони вже заборонили пересування в нічну пору як військовим, так і цивільним (цивільним додатково - на деяких ділянках трас). Нам це, навпаки, спростило роботу, тому що тепер легше виявити цілі. Адже всі вони, по суті, військові (тому що там тільки військові вантажі можуть переміщатися).
Тому, відповідаючи на ваше питання, кілзона зараз збільшилась від, грубо кажучи, 30 кілометрів рік тому до 120-150 кілометрів сьогодні. В принципі, навіть Москва, можна рахувати, вже одна з кілзон.
Як можна пояснити такий якісний стрибок? Маю на увазі, що допомогло Україні покращити свої позиції?
На нулі, де наша героїчна піхота тримає позиції, неможливо зараз пересуватись ні НРК, ні людям фізично. Тобто, там все максимально роботизовано, максимальний акцент на БПЛА коптерного типу. Вся логістика відбувається вже за 10 км від ЛБЗ, і це, в основному, відбувається за рахунок доставок дронами – як наземними, так і літального типу.
Дальні ураження відбувається за рахунок крил. Ті самі російські "Шахеди", "Герані", "Гербери", "Молнії" - все це крила. Вони досить плідно працюють у ворога як основні засоби ураження. У них є рішення. Але Україна теж їх має.
Найперше, ми не підсанкційні, і великий плюс - відносини з нашими іноземними партнерами. Відповідно – всі технології, які ми знаємо (ті самі чіпи, комплектуючі), розвиваються у співпраці з Україною та виготовляються і за кордоном, і всередині країни… Якісь великі рішення відбувалися в колабораціях з якимись виробниками тих чи інших компонентів.
Приміром, той самий Starlink. У нас є літачки, у партнерів є зв’язок. Добре, що наша дипломатія домоглася, щоб заборонили його використання ворогом. Коли ворог літав на Starlink, він завдавав ударів за 70, за 100 кілометрів – по великих містах без перешкод. Але так як X-Space є партнером України, Європи, цей тип зв'язку дійсно дав нам змогу отримати паритет по застосуванню БПЛА.
Але зв'язок – не єдиний фактор. В кооперації, в партнерських відносинах, в правильній реалізації як технічній, так і інженерній, нам вдалося отримати станом на зараз велику кількість БПЛА, які можуть здійснювати операції на суттєвих глибинах – до 1000 кілометрів.
На зустрічі з Генсеком НАТО Марком Рютте президент України Володимир Зеленський сказав, що Україна витрачає на рік 50 млрд доларів на виготовлення власного озброєння. Ти бачиш, на що витрачаються ці кошти? Чи є відчуття, що витрачаються вони ефективно, і далі росіянам буде ще гірше?
Я не володію інформацією, на що саме витрачаються безпосередньо ці кошти. Я не є їх розпорядником. Але як кінцевий користувач, як реалізатор тих чи інших місій, можу сказати: станом на зараз ми маємо серйозний потенціал саме по виготовленню БПЛА. Розвиток БПЛА займає основний відсоток інвестування.
Такі компанії, як, наприклад, FireРoint, змогли побудувати систему, яка зараз дає можливість постійного застосування. Не проміжкового, як це було раніше, коли тобі зайшло, наприклад, 50 засобів, і ти їх використовував за два місяці, розтягуючи на цей період певні операції. Зараз ці самі 50 засобів маленький підрозділ використовує, буквально, за тиждень. І ці засоби отримують всі у Силах оборони. Це показує, що дана система, і в цілому виробничий комплекс, мають можливість виготовляти все в такій кількості, щоб безперебійно, постійно застосовувати у боротьбі з ворогом. Це дає значний результат.
Давайте згадаємо: 2023 рік – дронів немає, всі самі збирають; 2024 рік – так само, трішки додають волонтери, якісь компанії теж щось роблять, але все одно самі збираємо (тоді навіть була ініціатива – щось типу "збери дрон на кухні"). А зараз ми цього вже не потребуємо. Ніхто не помітив, як дронами стали займатись професіонали.
Той самий FirePoint – однин з лідерів, який побудував ефективну систему. І для мене, як для командира напрямку саме ударних крил, важливо, щоб постачання засобів, які ми застосовуємо, було постійним, щоб можна було їх застосування планувати. З їх засобом ми можемо це робити.
Ще є засоби типу "Моріган". Тут теж виробник у тісній взаємодії з нашим підрозділом зробив досить непоганий засіб, який зараз вже потрапляє до інших підрозділів і вони ефективно його застосовують…
Тому потихеньку наш ВПК у темі безпілотних виробів рухається. І, мені здається, що станом на зараз тільки воюючі країни можуть говорити про якісь там результативні засоби ураження. Адже, якщо ти зробив якийсь засіб, але його не застосовуєш, ти не можеш знати, що він ефективний.
Ми застосовуємо те, що виробляєм. І, будемо чесними, Росія це вже конкретно відчуває. Російська влада вже повинна просити у нашої влади дозволу на проведення будь-яких публічних заходів на території РФ.
Завдяки нашим виробництвам ми можемо переносити війну на територію Росії. І це є великим плюсом, це не може не радувати. Ми обов’язково повинні мати свою зброю. Це допоможе нашій дипломатії вирішувати питання стосовно закінчення війни, якого всі чекають.
Крім того, ми не залежимо від того, що нам скажуть: "Ми вам не дамо ракету", або "тут оцього не робіть, сюди не ходіть". Ми самі захотіли, самі запустили. Бо ми вправі тепер вирішувати самостійно, як ми хочемо оборонятись. Адже Росія нас атакує щодня ракетами та сотнями БПЛА, і її ніхто ні про що не питає і не дає їй дозволу… Якщо ми можемо відповідати і завдавати уражень ворогу – я тільки за. Давайте більше! Ми можемо це робити.
Такий стан речей дійсно вже розв’язав нам руки. Але цікаво, як виглядає український ринок дронів? Це щось на кшталт супермаркета, куди ти заходиш, є різноманіття, ти можеш вибрати щось дорожче, чи щось доступніше?.. ППО-дрони у нас, здається, найкращі у світі…
Ну, це ж факт. Дубай – приклад. Загалом ОАЕ, арабські країни під час теперішнього конфлікту на Близькому сході. Вони витрачали ракети Patriot на дешевий "Шахед"… Це ж абсурд! Повитрачали всі свої запаси, а потім зрозуміли, що є звичайний Stinger, який коштує, ну, до п’яти тисяч доларів, чи наш P1 Sun ("Пісюн")…
Що стосується нашого ринку в цілому, то до багатьох виробників є питання щодо певних нюансів сервісу, довгого очікування. Але це через те, що вони, так би мовити, динозаври в цій сфері. І вони трошки забувають, що вони тут вже не одні. Тобто, вони також роблять крутий продукт, він працює, але він є не в кожного…
Наприклад, засоби Укрспецсистем (це єдине підприємство, яке зараз інтегрується в систему НАТО) не можуть бути в кожного, бо там ціна кусається на засоби, специфічне навчання, специфічні вимоги… Щоб зробити сервіс якогось БПЛА, треба чекати іноді по три місяці…
Я ставлюсь критично до того, що наші виробники виходитимуть на міжнародний ринок, але при цьому не можуть повністю забезпечити власні Сили оборони. Я в такому разі буду дуже незадоволений. Зрозуміло, що буду користуватись якісними виробами. Але, в цілому, мені не буде подобатись ситуація. Адже, в першу чергу, ми зараз повинні об’єднати зусилля, прибрати всі суперечки і реально перевершити ворога.
Зараз ця можливість є. Є ППО-дрони, які дозволяють нам дешево збивати основну ціль, є далекобійні дрони… Мені здається, у війні найголовніше: уміти себе захистити і вміти завдати по ворогу удар. Ми зараз це можемо робити самостійно і це просто кайф! Але треба тільки більше, більше засобів нам давати.
Також маємо розуміти, що ринок – це гроші. Наші засоби значно дешевші, ніж ті, до яких звикли у НАТО, які закуповує американська армія. Там ціни доходять до 50-75 тисяч доларів за "літачка", який, грубо кажучи, летить до 70 кілометрів. Це чи не вдвічі дорожче, ніж деякі засоби, які можуть долати дистанції по 500-600 кілометрів… Тобто, ціни там – просто космос. Відповідно, коли виходить виробник із значно нижчою ціною, ніж та, до якої звикли американці та європейці, думаю, що спротив буде значний.
Я більш ніж впевнений, що ті скандали, які ми зараз бачимо з нашими виробниками, вони саме з цими пов'язані. Коли FirePoint озвучив інформацію про українську балістику, буквально за місяць почався скандал, якісь звинувачення у корупції… Ця історія зачіпає мене як командира і безпосередньо людину, яка застосовує засоби FirePoint. І також дискредитує нашу владу, коли це геть недоречно. Тому що – це моя суб’єктивна думка - це направлено на дестабілізацію, на те, щоб змусити нашу владу робити те, що вигідно нашим партнерам. Адже, коли ти не можеш вплинути ракетами, фінансуванням, ще чимось, ти розумієш, що тут вже є власна зброя, то як ще можна вплинути масово? Треба збудити соціум, щоб люди зневірились і думали, що все втрачено, що корупція колосальна і так далі.
А найголовніше, що все це спрямовано на той засіб, який дійсно дає нам важіль впливу на ворога. Тобто там і тоді, коли ми дійсно можемо сідати за стіл і говорити, наприклад: ми не запустимо на Москву тисячу чи дві тисячі дронів, хоча ми можемо їх запустити… Людям дуже подобається, як воно горить, але люди не хочуть думати, що його підпалило…
Насправді усі виробники отримують кошти від держави. Унікальність FireРoint в тому, що навколо нього побудована ціла екосистема, яку на самому початку створили не ЗСУ, а виробник у безпосередній взаємодії зі спецпідрозділами. І вони разом зробили таку систему, яка зараз дозволяє безперебійно, щоденно завдавати ураження як безпосередньо на лінії зіткнення, так і в глибокому тилу ворога. Відсоток уражень FireРoint близиться до ста відсотків. Тому що вже накопичено достатньо засобів для безперебійного забезпечення Сил оборони.
Я розумію, що є конкуренти тих самих бомберів, і середніх, і дальніх. І справді є вироби, які працюють. Але давайте так: вони дорожчі, вони несуть менше БЧ (що вкрай важливо зараз), і немає екосистеми, яка дозволяє пускати їх кожен день.
Я правильно розумію, що якщо зараз скандал розростатиметься, якщо на ТСК приймуть якесь рішення і будуть якісь стопи по виробництву, то це напряму вплине на лінію фронту?
Звісно. Ви одразу відчуєте це.
Зараз система працює. І вона в себе включає планування, застосування, регулярність поставок конкретного засобу. Якщо цього не буде, то одного місця те, що у тебе десять тисяч мобілізованих. Вони сидітимуть і нічого не робитимуть. Вибачте.
Зараз у нас є засіб, від якого всі кайфують, тому що FireРoint – це система, яка призвела до регулярності ураження ворога на полі бою. І не просто в якійсь одній зоні, а, наголошую, від нуля до глибокого тилу. RAM-Х чи американськими засобами ніхто нуль не б’є, бо ціна – космос. А FireРoint б’ють. Бо він несе 100 кг і лупить прямо в дірку. Бо він керований, він попадає в бліндаж – заміняє нам КАБи, яких ворог має просто в необмеженій кількості і руйнує ними лінію зіткнення.
Зараз цікаві події відбуваються в Криму. Рік тому ви там ще не літали, а зараз вже літаєте. Розкажіть, чого чекати далі, після Криму?
Колись Крим був мрією, а зараз – буденність. Так склалося, що в цивільному житті я був в Одесі, був на морях за кордоном, а в Криму не був. А зараз я щотижня там буваю... І взагалі щодо польотів: та сама Москва – це вже теж не якась ідея, а операція, звичайна щоденна робота. Петербург – буденна робота… Вже немає місць, куди ми б захотіли полетіти і це було чимось неймовірним.
Та, знову ж таки, все це працює, поки у нас є такий засіб, як FireРoint. І поки інший виробник не надав нам щось такої ж спроможності, відчепіться від FireРoint. Просто дайте нам повоювати и дати п**ди росіянам. Все. Нехай правоохоронці займаються своєю роботою, якщо треба, але не треба срачів, не треба збуджувати людей, не треба створювати у них незадоволення чимось, що вони не бачили ніколи у житті. Більшість не бачили FireРoint, а ми ним б’ємось кожен день. І якщо його заберуть, нам буде п***ець.
Ми можемо втратити дійсно ефективний станом на зараз засіб. Я розумію, що це політичне питання, але, чесно, я дуже хочу повернутись додому, до своєї сім’ї. І в цьому засобі, в тій можливості ним воювати, як зараз, я бачу можливість повернутись реально додому. До своєї дитини, до своєї дружини. Жити своє життя нарешті в вільній Україні.
А чи є в тебе якась мрія, якесь бажання, куди саме влучити діпстрайку?
Хочеться, щоб прямо в Путіна. Щоб пропелером розмотати. Тому що просто померти отак от від вибуху, ну, це дуже щадяще. Тому отак, щоб саме помучився, щоб його пропелером пожувало.
Ми стали дуже жорстокі. Якщо відкрити соцмережі, можна знайти купу відео, де FPV влітає у ворога… Але ж насправді це – смерть людей…
Тому, якщо чесно, хочеться не те, щоб у когось влетіти. Хочеться просто, щоб наші результати на полі бою, відрізання логістики, забезпечило не просто перевагу, а вже закінчення війни. Щоб всі зрозуміли, що Україна – це суверенна, самостійна, зріла країна, яка може сама обирати, як їй рухатись, як жити, як розвиватися. Що ми не є сировинним придатком, що ми не власність якогось імперіалізму, а ми, українці, ми нація. І ми миролюбиві насправді. Адже ми завжди тільки захищаємось.
Хочеться пожити в мирі. Та, зрозуміло, що для цього треба бути сильними.
Тому хочеться, щоб щось сталось так, щоб ми, мій підрозділ, були до цього причетні. Щоб це зрушило переговори. Щоб зрушило світ до того, щоб всі зрозуміли: Україну треба залишити у спокої, дати нам можливість розвиватися самостійно, а впливати на Росію. Світ, якщо об'єднається, він це може зробити (хоча давно вже мав). В принципі, щоб все закінчилось і все було б прям круто.
Хочеться миру. Додому хочеться.