Для Росії важко поранений солдат, якому належить компенсація, - це тягар, якого варто позбутися.
Росія відправляє поранених солдатів назад на передову, щойно вони стають мобільними. Однак останнім часом дедалі частіше можна спостерігати більш екстремальні випадки, коли в атаку йдуть солдати на милицях або навіть в інвалідних візках.
Як зазначає аналітик Forbes Девід Гемблінг, на перший погляд це "жахливе божевілля", але за ним може стояти холодний розрахунок - і для використання такої тактики у Росії є кілька причин.
Як каже дослідник ChrisO_wiki, проблема атаки солдатів на милицях пов'язана з російською бюрократією, в якій все має бути зроблено за правилами.
"У кожному підрозділі має бути певна кількість людей, тому, якщо вони не можуть отримати достатньо нової крові, вони поповнюють число пораненими", - говорить він.
Тож навіть якщо солдат перебуває в інвалідному візку, його можуть відправити в бій, якщо він технічно здатний тримати зброю. Величезні втрати, понесені під час "м'ясних атак" Росії, означають, що такі смерті легко приховати в статистиці.
Також може мати місце пряме шахрайство. Chris_O зазначає, що деякі російські блогери скаржилися на неправдиві звіти військових командирів, включно з неправдою щодо кількості ефективних військ і понесених ними втрат. Повернення поранених солдатів у бойові дії дає їм змогу мінімізувати свої втрати і вдавати, що підрозділ повністю укомплектований.
Як зазначав керівник Центру протидії дезінформації України Андрій Коваленко, солдати на милицях вирушають уперед, щоб привертати вогонь і розкривати вогневі позиції українських сил.
При цьому вони діють як "магніти" для FPV-дронів, відволікають вогонь від своїх здорових товаришів і, дозволяючи їм виконувати свою місію.
Згідно з новим указом, підписаним Путіним у листопаді минулого року, солдати з тяжкими пораненнями отримають 3 мільйони рублів (близько 30 000 доларів США), у той час як ті, у кого легкі поранення, отримають 1 мільйон рублів (10 000 доларів США).
"Це фактично створює стимул для утилізації тяжкопоранених солдатів", - пише Гемблінг. Бо якщо поранений солдат загине внаслідок нападу, влада може взагалі не виплатити родичам жодної компенсації.
"Якщо людина зникла безвісти, сім'ї не платять гроші. Для доказу потрібно тіло, а якщо тіла немає, то все, вибачте, до побачення", - розповів CNN російський дезертир.
Як підсумовує Гемблінг, з погляду Заходу відправка солдатів на милицях в атаку, де на них чекає майже вірна смерть, може не мати сенсу.
"Але для держави, яка не цінує людські життя, все виглядає інакше. Важко поранений солдат, якому належить компенсація, - це тягар. Якщо вони все одно помруть, то краще, щоб вони померли до того, як зможуть вимагати компенсацію за травми", - підсумовує він.
ЗМІ неодноразово писали, що поранених російських військових відправляють назад на лінію вогню для "м'ясних штурмів". Українська армія повідомила, що такі окупанти часто потрапляють у полон.
Аналітик Девід Акс для Forbes писав, що поява російських штурмових груп, які складаються з солдатів на милицях, свідчить про те, що Москва витрачає людські ресурси швидше, ніж відновлює.