Голова Луганської ОВА Гайдай: Усі добровільні колаборанти повинні понести максимальну відповідальність, щоб не кортіло навіть їхнім онукам

Голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай в інтерв'ю УНІАН розповів про просування Збройних сил України у регіоні, про настрої мобілізованих росіян та колаборантів, небезпечні провокації орків, а також про перспективи звільнення Луганська та відновлення зруйнованих населених пунктів.

Днями ви зробили довгоочікувану всією Україною офіційну заяву про початок деокупації Луганської області і сказали, що вже звільнено кілька населених пунктів. Ви можете вже їх назвати? Чи ще діє режим секретності?

Поки ми все-таки залишимо їх за дужками. Поясню, чому. Це не якась пропаганда, що населені пункти не звільнили, а ми намагаємося цим хизуватися. Ні – дійсно звільнені. Іноді солдати навіть біжать попереду паровоза і скидають фотографії з назвами цих населених пунктів. Але тут у чому проблема? Іноді буває, що російська армія відступає і не доповідає своєму керівництву про це. Як тільки це виходить у публічну площину, від злоби і безсилля вони можуть туди "насипати" все, що у них є. І артилерією, і реактивними системами залпового вогню. Нароблять біди і нашим військовим, і цивільним. Тому краще поки ми залишимо (у таємниці – УНІАН).

Можна просто говорити про те, що цей напрямок з боку Лиману у бік Сватового, Кремінної. Кому сильно цікаво, то можуть знайти в інтернеті фотографії, які роблять наші бійці на тлі табличок населених пунктів.

Ви говорите, що ЗСУ на підступах до Кремінної. Куди вони, швидше за все, рушать далі? Можете зробити прогноз?

Це війна. Все залежатиме від ситуації на лінії фронту, тому що Кремінна – дуже хороший плацдарм для будь-якого напрямку. Звідти дуже зручно можна йти в бік Рубіжного, на Старобільськ. Якщо на цьому плацдармі закріпитися, то вже можна розвивати наступ на будь-якому напрямку.

Все буде залежати від того, що встигнуть зробити росіяни, які резерви вони підтягнуть. Вони дуже сильно мінують Кремінну. У нас дуже багато інформації, що там мінується все, розкидають "пелюстки", розраховані на те, щоб відірвати кінцівки. Ноги відриває, якщо вона підстрибнула, руку може відірвати. Людина може загинути від втрати крові, але міна розрахована на те, що якщо боєць поранений, це сковує відразу кілька людей. Його ж потрібно кудись відтягнути, перемістити. А уявіть, що міни розкидаються в такому середовищі, де дуже багато цивільних. Це буде біда.

Можливо, мінують від безвиході? Готуються до відступу? Ось Олег Жданов каже, що ворог почав вже виводити свої війська з Кремінної. Що він кидає там мобілізованих "елденеерівців", як це було у Лимані. Ви можете це підтвердити?

За кількістю військових – там їх багато. За якістю – так, це дійсно свіжомобілізовані і так звані "елденеерівці". Я не знаю, як їх правильно називати. А російські офіцери ... у чому проблема оборони Російської армії – у них офіцери біжать. Так було і в Лимані. Вони просто втекли. Залишили велике угруповання у місті. Зв'язку з офіцерами немає, що робити, не знають. Вони намагалися виходити у різні боки маленькими групами, їх там дорогою розстрілювали. За великим рахунком, вони не розуміють, що робити: колоною виходити, чекати, тримати кругову оборону або просто здатися. Ясна річ, нам це тільки у плюс.

Тобто, можна сказати, поки ми спостерігаємо повторення лиманського сценарію, коли не йдеться про відведення військ, порятунок армії, створення нового рубежу оборони? Ми бачимо просто втечу.

Я думаю, що ситуація буде важче, тому що часу заритися, налаштувати рубежів і замінувати підходи у російської армії було більше. Плюс погода не дуже сильно нас супроводжує, тому що будь-який дощ – земля відразу в'язне, і важка техніка проходить важко. Тим не менш, думаю, що це сповільнить просування ЗСУ, але не зупинить. І те, що російські війська туди не підвозять, а везуть тільки свіжомобілізованих, це дійсно факт.

Крім ось цих "чмобиків", російській армії більше нічим затикати свої дірки на Луганщині?

На Луганщині особливо немає. У нас були зеки, це ПВК "Вагнера".

До речі, а їх багато? І де їх тренують?

Тренують їх на території або російської, або якщо привозять, то десь в районі самого Луганська. Привозять їх кілька сотень.

Давайте скажемо так. Перше. Наші війська не йдуть по порожніх селах. Це важкі бої. Не можна сказати, що як на параді зайшли, і всі розбіглися. Ні. Все одно воюють. Так, росіяни біжать, так, невміло воюють, але це війна. І, на жаль, гинуть наші бійці теж. І друге. Вся ця свіжомобілізована орда – це все гарматне м'ясо. Це люди, які взагалі не розуміють, куди вони потрапили, у них немає ніякої ні злагодженості, ні бойової підготовки. Вони не знають, які підрозділи справа, зліва, що вони роблять. Неможливо навчити звичайну цивільну людину керувати танком за місяць, або за один-два тижні. Це нереально. Точно так само неможливо навчити добре стріляти з артилерії і мінометів. Це потрібно розуміти математику, читати карту. розуміти, за якими квадратах потрібно стріляти, як налаштувати гармату. Потрібно розуміти, що ти не можеш стояти і стріляти, тому що зараз є контрартилерийские комплекси, які просто "накривають" арту. Тобто дуже-дуже багато нюансів.

А тепер давайте візьмемо найпримітивніше – піхота. Піхотинців не навчити за місяць-два. Це виключено. Вони приходять непідготовлені, неэкипированные. І повірте мені, після першого обстрілу вони біжать, тому що так працює психологія людини. Це страшно, коли йде артилерійський обстріл.

Найближчими двума тижнями у нас з'явиться дійсно дуже багато свіжомобілізованих, але при цьому збільшиться і цифра, яка зараз стоїть на рівні 60 тисяч – число загиблих росіян.

РОСІЯНИ – РАБСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ, РФ – КРАЇНА РАБІВ

Останнім часом ця цифра і так зростає, як на дріжджах. Ясно, що різких стрибків успіхів від цих "чмобиків" ніхто не чекає, не чекає їх, напевно, і російська армія. Але що стосується їх настроїв-зараз вони біжать, а можуть вони піти проти своїх командирів? Яке-ніяке зброю у них є. Які серед них настрої, як ви думаєте?

Я думаю, що локальні конфлікти будуть однозначно. Неважливо в тверезому це буде вигляді або в п'яному угарі, а вони намагаються залити цей свій страх алкоголем, і це для них нормально. Як це буде, під яким соусом, я не можу сказати, але це буде однозначно, але локально. У глобальні бунти я не вірю. Це рабське населення, країна рабів.

Абсолютно нормальні, адекватні, здорові мужики, які біжать від мобілізації, зараз заполонили там казахський, грузинський напрямки... вони реально біжать. Їх порядком 300 тисяч чоловік. 300 тисяч здорових мужиків не можуть поміняти владу? Та вийдіть на Красну площу! Так, це теж страшно…

Напевно, не хочуть, не можуть, бояться. Адже що ми спостерігаємо? Ті, хто боїться війни тікають, ті, хто багатший, а ці "чмобики"... половина з них торгується за те, щоб їм списали кредити, за те, щоб їх сім'ї дали вівцю, провели телефон, подарували машину тощо. Ось з таким біоматеріалом вони зараз працюють і його надсилають. З цих свіжомобілізованих дійсно там нікому йти і скидати владу.

Це примати. Історія про "хороших росіян". Наведу короткий, але дуже яскравий приклад. Коли почався харківський контрнаступ ЗСУ, у багатьох Telegram-каналах багато коментарів росіян помінялися з агресивно-образливого – вже не було "салоїди", "хохли""... вже були "укри", "а як це так?", "а як це вийшло?", "а що таке?", "а чому ми біжимо?". Через два дні росіяни завдали удару по дамбах, по ТЕЦ, і відразу коментарі помінялися: "так вам і треба", "здохніть, тварі", "ви всі фашисти" і так далі. Тобто це реально рабський менталітет. Коли їх взяти у жорсткі рукавиці, то вони будуть поступливими. Як тільки відпустити і дати їм можливість трошки розправити плечі, все повернеться назад. Це як п'яний гопник починає навіщось бити вікна в машині. Виходить власник з трьома сусідами, дають йому запотиличників, він стоїть, плаче і просить його відпустити. Але як тільки вони підуть, він візьме цеглу і кине в лобове скло.

Настрій у всіх досить депресивний. Думаючі люди черпають інформацію з різних джерел. Те, що показує російський телевізор, – це добре... але вони ж володіють ще й оригінальною інформацією. Давайте тільки подивимося на підписання ось цих папірців у Кремлі головними гауляйтерами. Можна посміхатися скільки завгодно, тиснути руки, як мушкетери... Треба було подивитися на їхні очі. Очі не брешуть. Погляд важко якось переналаштувати, показати очима, що ти радієш. Там був погляд переляканих, розгублених людей, які розуміють, що все не так, як говориться по телеку, і не так, як говорить Путін. Насправді все набагато страшніше.

Найбільша проблема колаборантів, і вони це знають, що їх не випустять за територію Луганської області. Вони вже спробували це зробити наступного дня після харківського наступу.

А правда, що колаборанти і нижчої ланки, і ланки вище намагалися втекти з ОРДЛО, але їх не випустила Російська Федерація? Зараз нічого не змінилося? Вони там повинні сидіти?

Однозначно. Більше того, я думаю, що всі ці так звані "еленерівські" війська, коли вони спробують втекти в Росію, то на території РФ вишикуються заградзагони, і вони їх пускати не будуть. Якісь незрозумілі озброєні люди, яких росіяни зневажають, як самі недоформування Л/ДНР. Вони їх не пустять, величезні формування озброєних людей до себе на територію. Вони змусять їх воювати.

Я б хотів ще з вами поговорити про провокації орків. До ефіру ви говорили, що з'явилася небезпечна тенденція: орки придумали новий вид переслідування українців на окупованих територіях. Давайте на цьому зупинимося, це дуже важливо.

Так, на жаль, орки запустили таку пастку: вони переодягаються в українську форму, чіпляють на техніку українські прапори і колонами заїжджають в села. Люди виходять їх зустрічати, як українських військових, радіють і потрапляють в лапи ось цих виродків.

Чому вони це роблять? По-перше, вони бояться, що місцеві жителі будуть продовжувати зливати інформацію про їх пересування. Другий момент, коли росіяни змінюють наших військовополонених на обмінний фонд, який у нас знаходиться, то вони намагаються міняти саме росіян. Так званих "елденеерівців" – в останню чергу. Тому окупанти хочуть створити свій окремий обмінний фонд, щоб міняти полонених на своїх вже.

Я б місцевим жителям хотів би порадити, щоб вони не піддавалися на такі провокації. Ми скажемо, коли будуть деокуповані населені пункти, ми приїдемо, і я в тому числі теж буду їздити зі своїми замами, з главами військових адміністрацій і будемо спілкуватися.

НА ЗВІЛЬНЕННЯ ЛУГАНСЬКА ЗНАДОБИТЬСЯ ТРИ-ЧОТИРИ МІСЯЦІ

Що буде з людьми після звільнення регіонів? Ми знаємо, що в таких містах, як Лисичанськ, Сєвєродонецьк люди ще залишаються, але інфраструктури немає. Примусова евакуація як у Донецькій області можлива чи ні?

В теорії можлива. Ми готуємося до різних сценаріїв. Готуємо деокупаційні штаби в кожній громаді. Тобто кожен глава військової адміністрації складає собі штаб. Ми зробили Типовий штаб в області, спускаємо на адміністрації, і вони роблять свої штаби за цим же форматом тільки поменше.

Ми готуємо зараз аналіз і аудит всіх магістральних наших газових труб, повноцінне стратегічне відновлення електромереж. Це у великій перспективі. Це багато грошей, це довго, але все одно це потрібно робити.

Паралельно ми готуємося до відновлення життєзабезпечення населених пунктів ось вже і відразу. Тобто заходимо в населений пункт, там проблеми з водою, значить, там потрібно зробити свердловину, якщо це можливо. Ми готуємо великі промислові фільтри, щоб фільтрувати воду з свердловин і давати людям. У Лисичанську так не вийде, місто складно розташоване, воно на підйомі. Коли були проблеми, Попаснянський водоканал качав туди воду два дні. Тому ми з нашими працівниками і рятувальниками проговорюємо, щоб брали цистерни і в цистернах привозили питну воду. Ну так, це технічна вода, але у нас є компактні фільтри.

Ми вже підготували автомобілі "швидкої допомоги", санітарні автомобілі, підготували лікарів. Ми розуміємо, які медикаменти і в якій кількості потрібно завозити в першу чергу. Потім ми будемо проводити аудит, а що вони залишили з обладнання, а, може, вони, виродки, поминають його, ми ж не знаємо. Ми бачили, що величезну кількість обладнання вже вивезли до Луганська. Вони там з пафосом відкривали медичний центр... Наші лікарі в цьому центрі впізнали своє обладнання, яке ми минулого року поставили. "Супер" медичний центр відкрили, без слів.

Ми готуємо гуманітарні набори. Ми вже готуємо склади з плівкою, з наборами для ремонтів. Ми ж не розуміємо, що там відбудеться вже після деокупації…

Резерв стане в нагоді в іншому регіоні.

Дуже важливе і болюче для України питання. Росіяни вивозили дітей до РФ з населених пунктів, які захопили після 24 лютого. "На оздоровлення" вивозили в основному, так називали, так? Що буде з цими дітьми, якщо регіон, де живуть їхні сім'ї, буде звільнений?

Якщо вивозять, то вивозять на територію РФ. Відповідно доведеться тільки через якісь міжнародні майданчики намагатися повертати цих дітей.

Ми не забули про них зараз? Ми ведемо цю роботу?

Ця робота ведеться спільно з Міністерством реінтеграції. Ведеться регулярне спілкування між моїм профільним заступником і Міністерством. Всю інформацію, якою ми володіємо, ми їм передаємо. Але не факт, що вона на 100% достовірна. Ми ж не можемо провести аудит і зрозуміти, що там відбувається на окупованій території.

За останньою інформацією, окупанти планують зробити тривалі канікули і вивозити дітей у бік Росії. У мене немає 100% го підтвердження цієї інформації, але вона має право на життя, тому що навіть ремонтні роботи в школах, які були розпочаті два-три тижні тому, зупинені. Ремонтні бригади виїхали за межі Луганської області. І медичний персонал, який приїжджав з Росії, теж весь виїхали. 

Тому, скільки вони ще зможуть вивезти дітей під егідою канікул, ми, на жаль, не знаємо. Але тенденція небезпечна.

Хотів ще з вами поговорити про Луганськ трохи більш докладно. Рано ще питати, коли чекати велике звільнення Луганська? Або обережний прогноз Ви зможете зробити?

У цьому плані я згоден з Михайлом Подоляком, що орієнтовно знадобиться три-чотири місяці.

Луганська область – реально найскладніша область в Україні і в плані деокупації теж. І тут працює кілька факторів відразу. Один з них – ті, хто втік з Лиману і Харкова, вони всі побігли в Луганську область. Тому концентрація військових максимальна. Друге – у них була достатня кількість часу щоб заритися. Третє – у них була достатня кількість часу, щоб підтягнути резерви. Може, і погані, так, це свіжомобілізовані, але це все одно солдати, які стріляють в нашу сторону. Далі – погода. Чим ближче до зими... осінні зливи, бруд не сприяють проїзду техніки. Крім того, з 14 року на лінії розмежування окупанти дуже сильно облаштували фортифікаційні споруди. Дуже сильно. Там все забетоновано. Доведеться серйозно повозитися.

Знову ж таки, це війна, тому якесь крило фронту може просісти, і наші військові можуть просто зайти в тил. Або вони можуть просто посипатися, і піде ефект доміно.

Взагалі військове мистецтво говорить про те, що не треба заходити у великі міста. Краще їх обходити, брати в оточення, і вони самі або здадуться, або всі загинуть, або втечуть.

Як будуть розвиватися події, ми подивимося, але місяці три-чотири точно знадобиться.

ВСІ КОЛАБОРАНТИ ПОВИННІ ПОНЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, НІЯКИХ ПОЩАД

А як уживатися з жителями Луганська, інших міст, які з 2014 року під окупацією? Після звільнення як туди заходити, як співіснувати? Або ніхто вже уживатися не буде? Можливо, вже не треба гратися? Зрозуміло, є ті, хто нас чекає, нам з ними по дорозі, вони нам раді, ми їм раді, тут все просто. А ось незадоволених, їх попросять на Росію, "чемодан-вокзал-Росія"?

Це складне, звичайно, питання. І це важка буде історія відновлення відносин. Реально для того, щоб на 100% все було добре, потрібно сорок років, тому що має пройти, як по Біблії, переродження двох поколінь. У короткій перспективі, зрозуміло, немає сорока років, і треба зробити кілька кроків. Перший – однозначно потрібно зробити те, що не було зроблено з 2014 року – повністю закрити всі телеканали і радіоканали, які ведуть мовлення з території Росії, пропаганду повністю вимкнути.

Друге – не повторювати 2014 рік ще й у плані роботи з колаборантами. Всі колаборанти, всі помічники їх і помічники окупаційної влади, всі керівники, які добровільно пішли на співпрацю, всі повинні понести відповідальність, причому максимальну, щоб неповадно було не те, що комусь сусідам або дітям, щоб навіть онукам їх неповадно було. І ніяких взагалі пощад в цьому плані. У нас демократична держава, розстріли у нас заборонені, але максимальні терміни до довічного – абсолютно можлива історія. Це черговий момент. І третій важливий момент-це асиміляція. Потрібно розробляти програми, потрібно доплачувати вчителям і лікарям, які будуть приїжджати з інших регіонів України, повністю проукраїнських, патріотів, які будуть з певною індексацією зарплати, щоб був стимул людям кидати свої будинки і приїжджати в Луганську область, щоб таким чином відбувалася асиміляція. Розміщувати підрозділи Національної гвардії, військові бригади, які будуть приїжджати зі своїми сім'ями, діти будуть ходити в однакові школи, в однакові садки, і таким чином ми швидше зробимо асиміляцію, але все одно ми це не зробимо ні за півроку, ні за рік, ні за два.

Наведу вам приклад-13-14-річні підлітки, які в 2014 році потрапили і залишилися в окупації, тому що батьки прийняли рішення залишитися, тому що різні у всіх історії, через сім років наші співробітники СБУ ловили диверсійні групи, в яких були хлопці по 21-22 роки. Тобто за сім років їм настільки промили мізки, що вони вже прийшли вбивати нас в Луганській області.

Що за термінами з відновленням тоді? До речі, як ви думаєте, будуть на території Луганської області ті населені пункти, які не будуть відновлюватися?

Не буде населених пунктів, які недоцільно відновлювати. Відновлювати будемо все, і це принципова позиція. Єдине що – можливо, просто за пріоритетами буде розставлено, але фрази Пасічника, що Попасну відновлювати недоцільно в принципі, ніхто не почує, не буде такого, потрібно відновлювати все.

Що стосується термінів відновлення, то щоб поставити крапку, що все вже ідеально, напевно, до десяти років. Тільки проектні роботи, тендерні роботи, якщо взяти з нуля в мирний час якогось напрямку, як вода, Попаснянський водоканал – ми працювали з французами, вони на модернізацію нам виділили 70 мільйонів євро, це було тоді до 80 мільйонів доларів. Так от французи планували це робити-десь рік переговори йшли, десь близько року проекти, тому що це махина величезна, плюс вони самі вибирали підрядника зі своїх французьких компаній, але на це пішло більше двох років. Зрозуміло, що ми зараз приберемо переговорний процес, ми будемо все прискорювати, але без проекту все одно не можна починати роботи робити ніяк. Так, припустимо по тендеру якось можна спростити – та країна, яка допомагає нам, наприклад, щось відновлювати, вона сама визначає компанію, і швидше за все це буде їх компанія. Окей, добре, приймається, але проект все одно потрібно зробити, експертизу все одно потрібно зробити.

Плюс давайте не забувати, що нам потрібно розміновувати територію, а це колосально буде довго, складно. Так, як обстрілювалася Луганська область, не обстрілювалася жодна інша область взагалі.

Я вам скажу, до речі, що за всі сім місяців кількість песимістично налаштованих людей, у яких опустилися руки, насправді було не багато, не критично. Люди дуже вірять в те, що вони повернуться, а бажання у них просто фантастичне. Я скільки їжджу по Україні по наших гуманітарних штабах, скільки спілкуюся з людьми, вони кажуть: "Розуміємо, що зруйновано багато чого, розуміємо, що і наші будинки зруйновані, але ми хочемо додому. Коли ви вже скажете, що можна повертатися? Говоріть, що робити. Копати, вивозити сміття, будувати, фарбувати, білити? Ми готові. Тільки б додому". І таких людей дуже багато, які вірять, які сподіваються, які будуть ставати поруч і допомагати. Дякую їм за це. Слава Богу, що Луганщина вірить у відновлення.

Катерина Шварц, Олексій Ліхман

УНІАН в Google News