За самовільне залишення військової частини (СЗЧ) під час воєнного стану передбачена кримінальна відповідальність - позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Проте це не зупиняє тих, хто йде в СЗЧ. В парламенті шукають варіанти як заохочення, так і покарання, щоб зменшити масштаби цього явища. Детально про велику проблему української армії УНІАН поговорив з військовим експертом, головою Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іваном Тимочком.
У Верховній Раді України працюють над пропозицією щодо арешту майна та рахунків осіб, які самовільно залишають військову частину. Також йдеться про збільшення термінів покарання в умовах воєнного стану за СЗЧ – сьогодні це від 5 до 10 років. Якщо б такі рішення було ухвалено, то цей батіг може призупинити процес СЗЧ серед певної частини українських військових?
Кожен депутат має право законодавчої ініціативи, тому можуть бути різні пропозиції, в тому числі і популістські. Така гірка правда. Однак відповідальність має бути, бо нерідко через те, що хтось пішов в СЗЧ, загинули інші люди.
Сьогодні важко оцінити, якою може бути реакція на такі рішення Ради. Зрозуміло, що непопулярні кроки завжди супроводжуватиме величезна інформаційна хвиля, і якщо вона буде негативною, то це нічим не закінчиться.
Розумієте, в депутатів є багато ідей. Деякі з них навіть пропонували солдатів розстрілювати. (Йдеться про законопроєкт, який пізніше був відкликаний, про право вбивати солдатів, якщо ті самовільно залишать місця дислокацій і не виконуватимуть наказів командування, його авторами були нардепи Мар'яна Безугла, Георгій Мазураш та Олександр Федієнко – ред. УНІАН). Але через такі пропозиції ми будемо втягнуті в довгі дискусії. А ми повинні розуміти одне, що на нас напав ворог, і крім законодавчих та політичних ідей потрібне усвідомлення того, що противник нас хоче знищити. Якщо ми цього не розумітимемо, то в нас буде погана ситуація попри навіть ідеальне законодавство – або нас розстріляють, або будемо в російській армії штурмувати польські посадки. В нас всі втягуються в якусь полеміку, яка тільки відволікає увагу від готовності захищати країну.
Є різні причини, чому люди йдуть в СЗЧ. І кожен випадок треба вивчати. Як і кожен випадок поновлення на військовій службі. Якщо ми говоримо про питання СЗЧ, то треба розуміти, що у нас немає за великим рахунком військової юстиції. Чи є в нас ефективна судова система, що могла б справлятися з можливим введенням таких репресивних механізмів, як, зокрема, арешт майна та рахунків осіб? Чи справи висітимуть в судах роками і все завершуватиметься закриттям справи за терміном давності?
Парламенту пропонують застосувати і пряник для повернення в частини тих, хто пішов в СЗЧ. Офіцер батальйону "Свобода", народний депутат 7-8 скликань ВРУ Андрій Іллєнко написав у соцмережах, що парламент має ухвалити зміни до законодавства, аби дозволити бойовим підрозділам Сил оборони України брати до себе дезертирів без окремого дозволу від суду. Мовляв, якщо хоче військовий, який пішов в СЗЧ, далі воювати, то нехай воює, а вже після війни розберемося. Це б допомогло вирішити ситуацію на тлі нестачі людей у війську?
Знаю і поважаю Іллєнка, який зараз воює, але як колишній нардеп, він повинен розуміти, що все має відбуватися в межах законодавства. Уявімо, що людина без рішення суду іде служити. Але справа її перебуває в суді, і невідомо, яким буде кінцеве рішення – вона буде засуджена чи ні. Крім того, треба розуміти, що там в майбутньому йдеться про нарахування грошей, стажу. Ця пропозиція трохи схожа на ідею, яка колись була, щоб кошти всіх, кого спіймали на хабарі, відправляти на ЗСУ. Але відповідно до законодавства, в такій ситуації ці кошти перестають бути речовими доказами і справа розвалюється. Так і тут - потрібно думати про перспективу, А якщо людину нагородили за подвиги, а судові справи тривають, то як виходи з цієї ситуації? Ця людина правопорушник чи герой?
Зрозуміло, що шукаються різні варіанти, щоб дати можливість людині, яка пішла в СЗЧ, але потім дійсно виявила бажання захищати Україну, зробити це. Але сьогодні важко оцінити, так би мовити, рентабельність і перспективу в майбутньому від таких можливих рішень.
Зараз "гуляють" цифри, що за рік кількість справ щодо СЗЧ зросла в 5 разів, а загалом їх близько 300 тисяч. Ці батоги для покарання і пряники для заохочення можуть хоча б частково вирішити проблему?
Правда посередині, бо тільки задобрюваннями чи покараннями справу не вирішити. Перш за все, це має бути як реальна відповідальність за порушення, так і реальна винагорода за виконання свого обов’язку. Якщо впроваджувати якісь адміністративні чи кримінальні методи впливу, то їх треба так прописати, щоб потім справи у судах не розвалювалися, щоб це не перетворилося на черговий конфлікт в суспільстві.
Крім того, необхідно дослідити саму проблему – чому люди ухиляються від захисту країни. Так, ми розуміємо, що є антимобілізаційна кампанія, є величезна політична складова, яка тягнеться з 2023 року і до сьогодні не вирішена. Саме тоді почали формуватися так звані електоральні бази за уподобаннями, бо були сподівання, що відбудуться вибори, і багато політиків зробили фальстарт, а тепер не можуть зупинитися.
В суспільстві нерідко в усьому винними стають працівники ТЦК. Не забуваймо, що Росія ще в 2023 році вклала півтора мільярда доларів в контрпропаганду української мобілізації, і зараз це продовжує робити. Одна з вимог Путіна для можливих переговорів - щоб Україна припинила мобілізацію. Отже, це для нього проблема, а ми маємо розуміти, що мобілізація - це один з найбільш важливих елементів захисту України.
Причини СЗЧ стандартні, зокрема, внутрішні конфлікти між бійцями, образи, люди морально не витримують. Це більше психологічний фактор, коли є проблема внутрішньої комунікації. Якщо командир спілкується з бійцями, має довіру, то там нормальна ситуація.
Треба також розуміти, що війна надзвичайно шалена і жорстока. Крім того, ми маємо справу з маніпуляціями, бо цифра в 300 тисяч включає і період АТО з 2014 року.
Ми маємо оцінювати ситуацію за тим, скільки таких справ дійшло до судів, і які реальні вироки. А таких, якщо я не помиляюся, в межах 10 тисяч. Інколи буває, що банально боєць запізнився з поверненням в частину і з ним немає зв’язку, але командир зобов’язаний подати інформацію, бо контролюючі органи можуть його звинувати його у покриванні СЗЧ і вже проти нього порушать кримінальну справу.
Зараз в суспільстві найбільша проблема – внутрішній пошук винуватих. Ми просто недооцінюємо потужність ворожої пропаганди. Росія вкладає мільярди доларів на деструкцію в Україні. Як тільки припиниться активна фаза бойових дій, то ця робота в них тільки посилиться. І до цього нам треба бути готовими.