Фронт наближається до патової ситуації, як у Першій світовій, - військовий аналітик

УНІАН

Ступак вважає, що плани РФ зірвані, і окупанти точно будуть змушені їх переглянути.

Наприкінці березня президент України Володимир Зеленський повідомив, що РФ заявляла про свої плани захоплення всієї території Донецької області до кінця весни 2026 року. Однак під кінець травня російські окупанти досягли мінімальних тактичних успіхів на окремих ділянках в районі Покровська, Мирнограду та Костянтинівки. 

Натомість в інформаційному просторі ми все частіше чуємо про те, що Силам оборони вдалося стабілізувати лінію фронту, а подекуди навіть перейти в локальні контратаки. На тлі цього УНІАН поспілкувався з Іваном Ступаком – військовим аналітиком, колишнім співробітником Служби безпеки України, про підсумки весняної кампанії на фронті, подальші перспективи, а також загрозу з боку Білорусі. 

Як би ви оцінили весняну кампанію на фронті? Особливо в контексті амбіційних планів росіян на цей рік?

Якщо коротко, то плани РФ зірвані. Вони точно будуть змушені переглянути ці плани, зробити їхню ревізію. Але бойові дії не зупиняються.

На що ми повинні звернути увагу саме зараз? Те, що зараз ситуація на фронті дуже-дуже обережно починає нагадувати щось схоже на те, що було у 1917 році на фронтах Першої світової війни. Величезних проривів немає, великих захоплень немає, значних досягнень теж немає. У нас також бачимо поступове, невелике "продавлення" лише біля Костянтинівки та Родинського. Але якихось великих змін наразі не спостерігається. 

На тлі цього можна обережно говорити, що якщо нічого далі не зміниться, якщо у РФ не зʼявляться якісь додаткові сили чи нові можливості, то попередньо ми наближаємося до патової ситуації. Патова ситуація – це коли жодна зі сторін не може рухатися ні вперед, ні назад, як це було в Першій світовій. Це потім дозволило рухатися в напрямку мирних переговорів. Але нам для цього ще потрібен певний час. 

Ми фактично щороку чуємо про те, що РФ не вдалося досягнути своїх планів, які вони ставлять на рік. Однак саме цьогоріч, здається, їхня наступальна кампанія геть не вдалася. Чому саме цьогоріч все змінилося? 

Тут є комплекс причин. Перше – це те, що наприкінці січня – на початку лютого 2026 року Україна перейшла в невеликий локальний контрнаступ. Так, він маленький - в Дніпропетровській та Запорізькій областях. Але на кожного українського військового, який приймав там участь, РФ була змушена витягнути щонайменше трьох своїх військових. І на тлі цього те, що вони планували, було зіпсовано.

Друге - це Starlink. Як не крути, Starlink дуже серйозно підрізав їм крила, і вони досі не можуть вибачити цього Ілону Маску. Ми й зараз з трибуни Держдуми РФ чуємо заяви Володіна про ядерний попіл, Маска і тому подібне. Вони хочуть, аби Маск так само перестав працювати й з Україною. І вони це прямо визнають. Тобто минуло вже три місяці, а вони все одно не можуть знайти повну заміну Starlink. Адже для них він був дійсно дуже важливим. 

Третє - це українські дрони. Неважливо які - маленькі, середні, deep strike - усі вони дійсно дають ефект на фронті. Маленькі дрони - це зупинка наступальних частин Російської Федерації. 

Тоді як middle strike, Hornet - вони дійсно зараз просто ріжуть російську логістику. І ось на напрямку Азовського моря РФ змушена вже навіть випускати пам’ятки для військових, як пересуватися цими трасами. Вони там розповідають, як камуфлюватися, зафарбовувати військові позначки. Це означає, що для них це дійсно дуже боляче. Багато техніки було спалено, багато палива, ресурсів, які їхали на окуповані території саме з військовою метою.

Я думаю, що все це в комплексі й дає результат.

Якщо вважати, що ці тенденції збережуться – чого чекати від літньої наступальної кампанії РФ на фронті? 

По-перше, я б не розділяв наступ росіян на літній та весняний. РФ розпочала свій наступ 10 жовтня 2023 року після нашого невдалого контрнаступу. І з того моменту вони фактично не зупинялися.

Але якщо говорити про те, чого очікувати конкретно, то це бої за Костянтинівку. Саме цей напрямок буде для росіян пріоритетним, і вже зараз він таким є. Вони вже рік тупцюються навколо Костянтинівки. Зараз намагаються взяти місто в кліщі. Це вже їхня класика - згадаймо Авдіївку, Вугледар. І ось ця найширша зона навколо Костянтинівки - приблизно 5-7 кілометрів між російськими позиціями та самим містом - це, ймовірно, основне, що чекатиме нас влітку. 

Що стосується Покровська та Мирнограду. Аналітики, зокрема DeepState, повідомляють про фактичну втрату цих міст. Офіційно наші спікери поки що цього не підтверджують. Але в будь-якому разі – чи чекати на активізацію РФ в цьому регіоні? 

Тут складно говорити про якісь конкретні плани. Але давайте повернемося в листопад минулого року - тоді росіяни тримали навколо Покровська близько 170 тисяч військових, про що повідомляв наш Генштаб. А вже у квітні з’являлася інформація, що РФ утримує там близько 100 тисяч. І тут цікаве питання: ці 70 тисяч українські війська вибили, чи їх просто кудись перекинули?

Я не оперую даними з фронту щодо того, де саме вони зараз. Але ми бачимо, як наше командування постійно говорить про переміщення російських військ. Сьогодні вони під Маріуполем, завтра - під Мелітополем. І такі переміщення відбуваються регулярно.

Про загрозу з Білорусі 

В нашому інформаційному просторі все частіше зʼявляється інформація про можливу загрозу зі сторони Білорусі. Чи може РФ взагалі становити серйозну небезпеку Україні з цього регіону у вигляді наступу? Чи є в них на це сили, враховуючи, що вже традиційна лінія фронту майже завмерла?

Що стосується Білорусі. Позаминулого тижня Держприкордонслужба України повідомила, що жодних загроз з боку Білорусі ми поки що не бачимо. У них є розвідувальний орган у Держприкордонслужбі, який може аналізувати ситуацію на глибину до 500 кілометрів. І поки що, за їхніми словами, а ми довіряємо прикордонникам, загрози немає.

Але в будь-який момент це дійсно може змінитися. Ми повинні бути готові й не розслаблятися. Особисто я зараз не спостерігаю прямої загрози з боку Білорусі. І не думаю, що вона може бути саме у вигляді повномасштабного наступу. Хоча б тому, що ефект раптовості був втрачений ще понад чотири роки тому. До того ж там усе заміновано, перекопано. Постів, споруд і переправ уже немає.

Як варіант, дійсно можуть бути дрони. Це можуть бути різні формати. Або російські дрони пролітатимуть через територію Білорусі й атакуватимуть Рівне та Волинь. Запуски безпосередньо з території Білорусі - це теж цілком можливий варіант. Але я думаю, що Лукашенко чудово розуміє: щойно перші пуски будуть верифіковані з території Білорусі, по цих майданчиках почнуть прилітати українські дрони. І тоді агресором знову буде Білорусь, а не Україна.

Але, як на мене, найбільш підступний сценарій з боку Білорусі може бути іншим. Наприклад, російські й білоруські війська розміщуються десь у кількості 10-15 тисяч біля кордону з Волинською областю. І все. Просто стоять, бігають, тренуються, але нічого не роблять.

Це змусить наше командування нервувати. Постійно, у режимі 24/7, відстежувати ту територію, щоб там нічого не сталося. І це змусить нас забрати певну кількість резервів та перекидати їх саме в ту локацію, де стоять росіяни з білорусами.

Таким чином ми будемо розтягувати себе в людях, техніці й можливостях. І, як на мене, саме такий більш зухвалий і цинічний варіант справді може бути.

У своєму останньому аналізі експерти з Інституту вивчення війни повідомляють, що Росія також може спробувати взяти під вогневий контроль трасу Чоп-Київ з території Білорусі. На вашу думку. Наскільки небезпечною є ця перспектива? І як Україна може на це відповісти?

Так, це вже доволі відома історія - що вони можуть спробувати таким чином перерізати цю трасу. Яким чином? Тим самим, яким ми зараз фактично перерізаємо Азовську трасу. Тобто вони просто копіюють нашу тактику: давайте переріжемо логістику, аби українцям було боляче.

Але щоб це реалізувати, їм потрібні дрони, які постійно перебуватимуть у нашому повітряному просторі. Тобто дрони, які зможуть вести постійне полювання. Так, вони запускають "Шахеди", ми чуємо сигнали тривоги, бачимо ці атаки. Але їм ще потрібно долати систему захисту, яка в нас є.

По-перше, це не така проста історія - долетіти до траси Київ-Чоп. Там працюватиме тривога, наш РЕБ, наша ППО.

І по-друге, наскільки я знаю, після відключення Starlink у них досі є проблеми з дронами, якими можна ефективно керувати на далеких відстанях. Тому поки що я цей сценарій не розглядаю як реалістичний. Але загалом він можливий, якщо вони технічно вирішать свої проблеми.

Вас також можуть зацікавити новини: