Військовий розповів про випадок, який трапився у їхньому батальйоні цієї зими, коли на позиції залишився один піхотинець.
Кожному піхотинцю, який зараз заходить на позиції і знаходиться на них 100 днів і більше, треба давати Героя України.
Таку думку висловив в інтерв'ю Главкому Володимир Міщенко, Герой України, командир роти БпЛА у 110 бригаді ім. генерал-хорунжого Марка Безручка. Військовий розповів, що у них на Запорізькому напрямку, щоб дістатись до піхотних позицій, треба пішки з боєкомплектом, продуктами, під ворожими дронами пройти посадками 17 км.
Міщенко розповів про випадок, який трапився у їхньому батальйоні цієї зими, коли на позиції залишився один піхотинець.
"Треба було до нього когось послати, а послати нема кого. І от один боєць, якому за 50 років, каже: "Я піду". Його ніхто не заставляв, сам викликався", - деталізував Міщенко.
Він розповів, що цей чоловік проходив позиції українських пілотів БпЛА, вони пригощали його кавою і "до кінця посадки допомогли дотягнути рюкзак, перехрестили – і далі він пішов сам":
"Зима, морозяка і він сам-один. Це практично квиток в один кінець. Аж на другу добу ввечері він дійшов на позицію. Через місяців півтора вийшов. Живий. Отаким людям я давав би Героя України".
Він зізнався, що війна познайлмила його з багатьма неймовірно відважними людьми.
"Але водночас я бачив і зовсім інших. У моєму взводі в Авдіївці був зрадник. Ми з ним, можна сказати, з однієї миски їли", - поділився Міщенко і додав, що над зрадником уже відбувся суд і він давав свідчення онлайн з фронту.
Міщенко розповів, що у січні 2023 року до нього в підрозділ прийшло поповнення – чотири бійці, і серед них Антропов Михайло з Києва. 26 років, юрист.
"На позиції не рвався, хоч казав, що сам хотів у ЗСУ, але на початку війни його не брали начебто по здоров’ю. Трохи дивний був, нічого не вмів робити, відлюдькуватий, все лежав у спальнику і щось у телефоні клацав. Міг вийти із бліндажа на позицію і забути автомат", - охарактеризував хлопця командир роти.
Він розповів, що на третій вихід на позиції на Донецькій фільтрувальній станції, коли новачків навчали роботі з ПЗРК, Михайло пострілом зі "Стінгера" знищив ворожий гелікоптер Мі-24.
"Я подаю Михайла на нагороду. Заслужив. І тут мене викликають до комбата. Двоє хлопців із контррозвідки СБУ цікавляться Антроповим і просять поспостерігати за ним", - повідомив Міщенко.
Він зазначив, що через 2 тижні ті самі хлопці з СБУ повідомили йому, що є підозра, що на початку повномасштабного вторгнення Антропов здавав ворогу військові об’єкти в Києві і потім туди прилітали крилаті ракети.
"90% вірогідності, що це саме він. Спитали, чи можу я бійця обережно відкликати з позицій, щоб він нічого не запідозрив. Я відвів його з позицій за містом в Авдіївку, в будиночок, з якого ми працювали антидроновою рушницею. У день, коли мали затримати зрадника, приїхав бус, хлопці в масках – як у кіно... Я викликав Михайла умовним знаком, він вийшов, його "запакували" і відвезли в наш взводно-опорний пункт у підвалі, там був інтернет. Айтішник зразу ж перевірив телефон Антропова. Він підтвердив – це він. Фотографував військові об’єкти в Києві, передавав координати, був у групі "Новоросія"", - розповів Міщенко.
Військовий зазначив, що не знає, скільки дали зраднику, оскільки за процесом не стежив.
"Мабуть, він зрозумів, що за ним ідуть по сліду, і вирішив сховатися на війні. Не вдалося", - висловив думку військовий.
В кінці минулого року видання CNN поговорило з шістьма українськими чоловіками, як втекли з України, щоб не йти на війну. Вони поділилися своїми історіями втечі і пояснили, що життя на Батьківщині стало для них нестерпним.
А нещодавно командир 1 окремого штурмового полку Дмитро (Перун) Філатов розповідав, що люди, які після СЗЧ, потрапляють у 1 окремий штурмовий полк воюють, як і всі інші. А середньостатистичний портрет штурмовика за останніх пару років - це "ухилянт".