За словами журналіста, чимало підлітків розповіли, що не хочуть думати про майбутнє після війни.
Російські дрони перетворили чисте небо на джерело терору для української молоді. Більшість українських дітей навчаються лише через Zoom з початку повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році. Нерідко, вони змушені робити перерви, наприклад, коли вимикається світло або коли сирени повітряної тривоги змушують їх бігти до бомбосховищ. Багато хто з них настільки ізольовані та стурбовані, що не можуть уявити собі майбутнє, пише The Atlantic.
Журналіст видання Роберт Ворт зазначає, що тяжке становище української молоді є прямим наслідком зусиль Росії з викорінення їхньої національної ідентичності. Наводяться дані, що майже за 4 роки повномасштабної війни Росія знищила близько 3500 шкіл у рамках очевидної кампанії з деморалізації населення та підготовки ґрунту для його русифікації.
Окрім цього, російські окупанти пошкодили церкви та ратуші по всій північно-східній Україні, а разом з ними — значну частину фізичної та ментальної інфраструктури життя молоді країни.
За словами жуналіста, коли він цього літа відвідував Харківську область, то неодноразово чув від директорів, вчителів та військових офіцерів у різних містах, що ізоляція українських дітей становить суттєву загрозу для майбутнього країни.
Він додав, що щоб протистояти цьому, члени громади створюють нові підземні школи та розважальні центри для дітей, бо це, на їхню думку, так само важливо, як і все, що відбувається на передовій війни.
Ворт поділився, що психологиня з Харківщини Ірина Маркевич ще в 2022 році почала збирати кошти для Мобілької школи стійкості, але тоді їй казали, що гроші потрібні тільки українській армії.
"Ми відповіли: "Якщо діти нещасні, то за що ви боретеся?", - поділилася Маркевич.
В матеріалі йдеться, що три роки потому нагальність цього завдання широко визнається. Також журналіст не виключає, що українським підліткам, коли вони подорослішають, також доведеться йти на фронт захищати свою країну, бо війна може тривати ще багато років.
Зазначається, що якщо їм пощастить, вони візьмуть на себе ще більший тягар відновлення всього, що зруйнувала Росія.
"За роки онлайн-навчання відбулися втрати в освіті. Ми намагаємося це компенсувати – додатковими заняттями у вихідні та іншими подібними заходами", - розповіла журналісту директорка школи Наталія Теплова.
В матеріалі додається, що дефіцит знань у школярів важко виміряти, оскільки протоколи тестування змінилися за останні три роки. У західній Україні багато шкіл ще кілька років тому повернулися до очного навчання, але на сході, в районах, близьких до лінії фронту, будь-яке пересування є небезпечним, а електропостачання та телефонний зв'язок часто порушуються.
"Освітяни розповідали про 10-річних дітей, які ще не навчилися читати", - розповів журналіст.
Він додав, що підземні споруди зазвичай неможливо побудувати в цих місцях, оскільки будівельні майданчики стають мішенями для атак.
Ворт зазначив, що емоційні наслідки війни є не менш реальними, але їх ще важче виміряти.
"Деякі діти не вірять у майбутнє. Вони більш дратівливі і мають більше проблем з контролем своїх емоцій. Потрібно багато часу, щоб це виправити", - розповіла Теплова.
Директорка міського відділу освіти і культури Старого Салтова на Харківщині Ірина Глазунова розповіла, що коли в селищі відкрили перший підземний навчальний центр, "діти приходили і просто торкалися інших дітей, бо не мали досвіду близького спілкування з іншими людьми".
За словами журналіста, підлітки, з якими він спілкувався в Україні, скаржилися на страждання в ізоляції.
"Я не пам'ятаю свого життя без цієї війни", - розповіла 19-річна студентка університету в Києві Соломія Тараненко.
Після вторгнення 2022 року, за її словами, вона місяцями сиділа вдома, а пізніше вона почала носити з собою таблетки йодиду калію на випадок ядерного удару.
"Це стало цілком нормальним: заняття, повітряна тривога, швидко дістатися до бомбосховища, повернення на заняття", - поділилася дівчина.
При цьому, Ворт розповідає, що попри зусилля Росії, з окупованих територій регулярно втікають українські діти. Журналіст зустрівся з 18-річною дівчиною з міста в Донецькій області.
Вона не назвала свого справжнього імені,оскільки її близькі ще залишаються на окупованих Росією територіях. Тому, в статті її журналіст назвав Марією. ЇЇ батьки були проти російської окупації, але боялися про це відкрито говорити, бо лояльні до Москви люди "вказували на тих, хто був проукраїнським, і їх забирали".
"Тому більшість мовчала. Моя родина теж", - сказала Марія.
Коли Росія окупувала Донецьк, дівчині було 7 років. За її словами, зміни відразу стали відчутними, наче повернулися 90-ті роки.
За словами журналіста, чимало молодих людей поділилися з ним, що не хочуть думати про майбутнє.
"Можливо, це тому, що вони знають, що кінець війни принесе цілу низку нових викликів і інший вид героїзму", - припустив Ворт.
Зокрема, за його словами, їм доведеться відновлювати зруйновану, травмовану країну, повну одиноких матерів, покалічених ветеранів, бездомних і переселенців.
"Це дуже важко, весь цей тягар. Ми відчуваємо, що нам доведеться відбудовувати цю країну в прямому і переносному сенсі. Це велика відповідальність", - розповіла 15-річна Катя Маркевич із Харкова, коли журналіст попросив її описати, яким вона уявляє життя в країні після закінчення війни.
Раніше УНІАН повідомляв, що Президент України Володимир Зеленський підписав Закон, який запроваджує заходи безпеки в закладах загальної середньої освіти. Відтепер чинне законодавство, зокрема, передбачає залучення підрозділів поліції охорони для проведення, у межах їхньої компетенції, превентивних заходів на території та/або в приміщеннях таких закладів. Примітно, що до цього в законодавстві не було чітко визначених заборон та обмежень щодо перебування сторонніх осіб на території чи в приміщеннях шкіл.
Також ми писали, що в Міністерстві освіти повідомили, що в минулому навчальному році 2024-2025 не вистачало найбільше вчителів англійської мови, інформатики та математики. Ще є проблеми з вчителями фізичної культури, історії, фізики та української мови й літератури. Поки дані за новий навчальний рік продовжують збирати.