На поверхні війна за ціну на нафту, яка підриває світову економіку, зіштовхнула лобами третього у світі виробника енергоносіїв Росію проти її конкурента Саудівської Аравії, яка стоїть на щабель вище. Однак, не потрібно себе обманювати. Найбільше в ній програє виробник нафти «номер один» у світі – США. Вірогідно, це й була мета конфлікту.
Про це в редакційній статті пише Washington Post, нагадуючи, що роками Росія боялася втратити свою частку на ринку через розвиток сланцевої індустрії в Америці. Крім того, Вашингтон обклав російську нафтову промисловість санкціями за агресивну міжнародну поведінку Москви. Тепер Володимир Путін вирішив завдати удар у відповідь, відмовившись скорочувати видобуток. І це може поставити значну кількість американських компаній перед загрозою банкрутства.
Читайте такожForbes: Росія втрачає доходи від нафти, які допомогли почати війну проти України
На зворотна сторона вчинку Путіна полягає в стагнації глобального споживання, яка перейшла в рішуче скорочення через епідемію коронавірусу. Будучи фактичним лідером ОПЕК, Саудівська Аравія спробувала натиснути на російського президента, щоб він зменшив видобуток синхронно з картелем. Це дозволило б підняти ціни на нафту. Коли Путін відмовився, крон-принц королівства Мохамед Бін Салман оголосив, що його країна у найближчому майбутньому перейде до максимального видобутку. Однак, Путін поки не відступив. Частково його твердість можна пояснити тим, що Москва здатна збалансувати свій бюджет при меншій ціні на нафту, ніж Саудівська Аравія. Крім того, Путін відчуває можливість поквитатися зі США.
Російські партнери в експорті нафти Венесуела й Іран й без того постраждали від політичної нестабільності. Коронавірус може принести їм нові політичні проблеми. Але, схоже, Москві на це начхати. Реакцією президента Дональда Трампана все це була похвала зниження цін на автозаправці, що, звісно, скорочує витрати американських споживачів. Проблема лише в тому, що зміни, які посилять купівельну спроможність в США, можуть також принести нестабільність у фінансовій системі. Оскільки скорочення доходів нафтовиків може поширитися на їхніх кредиторів й акціонерів на Волл-Стріт.
Клімат теж може постраждати. Оскільки викиди парникових газів можуть значно збільшитися через додаткове споживання дешевої нафти. А потім ці викиди скоротяться, коли виробництва в США зменшиться. Будучи колосальним споживачем і водночас виробником нафти, Америка постраждає як економічно, так і екологічно.
В геополітичному вимірі Трамп повинен засвоїти урок, що президент Росії Володимир Путін – не друг США і ним ніколи не стане. Він деспот, який хоче жорстко грати проти американських ключових інтересів. Крон-принц Саудівської Аравії теж показав себе ненадійним гравцем на міжнародній арені, ставлячи американську економіку під удар тоді, коли це йому вигідно попри всю військову допомогу й публічну підтримку, яку адміністрація Трампа надає Саудівській Аравії. В часи, коли всьому світу потрібно об’єднати сили проти глобальної загрози для охорони здоров’я, лідери Росії й Саудівської Аравії дестабілізують його заради своїх егоїстичних цілей.
