Що чекає Грузію після виходу з СНД?

Москва розглядає простір Співдружності як сферу свого домінування... Це погіршить складні відносини Тбілісі з Москвою... Україна не повинна діяти як Грузія... СНД для Росії - як валіза без ручки...

Сьогодні Грузія, зважаючи на дуже складні стосунки з Росією, офіційно вийшла зі складу СНД. Напередодні у грузинському МЗС запевнили , що країна  братиме участь у всіх угодах, які підписані в рамках СНД, Тбілісі готове продовжити добросусідські відносини, які пов`язують Грузію з країнами СНД. Які наслідки матиме це рішення для економічного і політичного життя Грузії, наскільки дієвою структурою зараз є СНД і що втрачає країна від виходу з цієї організації, УНІАН запитав в українських експертів. 

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС

ПОКИ МИ В СНД, НАС ЄВРОПА І СВІТ ІДЕНТИФІКУВАТИМУТЬ ЯК КРАЇНУ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ

Світова практика доводить, вихід країни з міжнародної організації - це свідчення або розвалу цієї організації або досить серйозних розходжень з політикою цілого регіону. Це серйозний політичний крок.

Вихід Грузії з СНД - це серйозна міжнародна подія в житті міжнародних організацій і в житті всього пострадянського простору. Співдружність – це усвідомлення певної спільноти, певного регіону з його особливостями, минулим, світоглядом. Але СНД сьогодні перетворилося на малодієву організацію, в ефективності якої не зацікавлена навіть сама Росія. Росія сьогодні змінила свою зовнішньополітичну стратегію на пострадянському просторі на власне реставраційну стратегію – відновлення Росії в якості неоімперії, або тієї моделі розвитку, яку уособлював собою і Радянський союз, і Російська імперія. Відтак для самої Росії втрачається зацікавленість в цій організації. Сьогодні Москва розглядає простір Співдружності як сферу свого домінування, сферу свого впливу. І в цьому контексті вона використовує СНД для того, щоб посилити цей вплив.

Оскільки СНД уособлювало собою євразійську і пострадянську спільноту, вихід Грузії з СНД  означає, що вона попрощалася з цією спільнотою, вийшла з цього політико-цивілізаційного виміру. І в політичному значенні це набагато більший плюс. За великим рахунком, наміри рухатися в євроінтеграційному напрямку визначалися належністю до певного простору. Поки ми залишаємося в СНД, нас Європа і світ буде ідентифікувати як країну пострадянського простору. Тепер вже говорять, що це - країни російського геополітичного впливу. Не випадково країни Балтії, які з самого початку мали намір приєднатися до європейської спільноти, не ввійшли до СНД. Для мене відмова від СНД - це свідчення того, що Грузія має намір рухатися в європейському цивілізаційному напрямку.

Що стосується економічних і соціальних угод, то тут з грузинською стороною треба погодитися, в рамках СНД було підписано близько півтисячі угод, і переважна більшість з них не діють. Фактично діють двосторонні угоди. Якщо Росії невигідні угоди в рамках СНД, вона з них виходить. В односторонньому порядку Москва вийшла з цілої низки угод по СНД, які заперечували підтримку сепаратистських режимів і невизнання їхньої незалежності. Угоди в СНД діють доти, доки це вигідно Росії. Тому Грузія, яка має конфронтаційні відносини з Росією, не має ніякої користі від СНД. Навіть ті угоди, які були чи є цікаві їй, можуть легко блокуватися Росією. Якщо Москва не буде виконувати цих угод, то інші країни СНД як сателіти Росії на пострадянському просторі, теж не будуть їх виконувати.

У цьому рішенні для самої Грузії я бачу більше плюсів, ніж мінусів.

Іван Попеску, народний депутат від ПР, член постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи:

ЯКЩО ГРУЗІЯ ДУМАЄ, ЩО ВИРІШУВАТИМЕ ПРОБЛЕМИ НА РІВНІ ГУАМУ, - ЦЕ НЕ ТАК

Вихід Грузії з СНД ще більше погіршить і без того складні відносини з Росією.

Для країн, які не є членами Європейського союзу, СНД - це одна з організацій, яка дає можливості обговорювати певні питання, енергетичні, розвитку ринку збуту, ті питання, які на даний момент в інших організаціях вирішувати неможливо. Якщо Грузія думає, що на рівні ГУАМу вирішуватиме деякі проблеми, - це не так. Узбекистан свого часу вже вийшов з ГУАМ.  Це більше політична організація. А на рівні СНД вирішуються питання економічні. Тому те, що стосується економічної співпраці, обов’язково відіб’ється на Грузії після виходу з СНД.      

Якщо угоди під час зустрічі на рівні голів уряду або відповідних міністрів підписувалися на двосторонній основі, не в рамках СНД, тоді ці договори залишаються в силі і після виходу країни зі Співдружності, звісно, якщо одна зі сторін їх не денонсує. А якщо є багатосторонні угоди, які були підписані, і вони стосуються певної допомоги, яка надається тільки членам груп країн, що входять до СНД, то, звичайно, з моменту виходу така допомога перестає існувати.

Тепер, якщо країни СНД будуть підписувати якісь угоди, приймати якісь рішення, а Грузія захоче приєднатися в цьому напрямку тільки до однієї з країн, це вже буде зробити проблематично. 

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Центру Разумкова:

СНД ПОСТУПОВО ВІДІЙДЕ В ІСТОРІЮ

СНД виконала свою функцію політичного характеру як такий собі додатковий механізм, який би полегшив розлучення колишніх республік Радянського Союзу. Інша модель, яка пропонувалася Росією, більш жорсткого інтеграційно-політичного утворення з зовнішніми кордонами, також не зреалізувалося.

СНД на сьогодні досить аморфна структура, яка останнім часом більше слугувала форумом зустрічей високого рівня: президентів, прем’єр-міністрів, міністрів закордонних справ. В цьому сенсі вона дуже корисна. Є питання, які об’єднують інтереси саме країн цього простору. До речі і Грузія, вийшовши з СНД, залишає свою участь в деяких структурах, в деяких механізмах СНД, корисних для неї.

В рамках Співдружності Україна сподівалася на активний розвиток економічної співпраці, на створення зони вільної торгівлі СНД, що було підписано, але досі не ратифіковано російською стороною. Якщо б ця угода діяла повноцінно, то, звичайно, наші економічні стосунки отримали б нові можливості, особливо в умовах сьогоднішньої економічної кризи. Але це не зреалізувалося. А інша пропозиція Росії перестрибнути цей інтеграційний щабель і вийти одразу на вищий ступень інтеграції, створювати митний і економічний союз – воно також не зреалізувалося. Хоча зараз такі намагання є в більш вузькому форматі тривають в рамках ЄврАзЕс спільно з Білоруссю і Казахстаном. Але там також дуже сильно пробуксовує. Тож, на жаль, економічно-інтеграційна модель через СНД також не спрацювала.

Питання безпекові, які спочатку були одними з ключових, а потім поступово відходили на задній план, не витримали виклику навіть запитам тієї ж Грузії, Азербайджану і Вірменії щодо врегулювання заморожених конфліктів. СНД не спромігся вирішити загроз безпеки в зоні своїх інтересів.

В СНД є напрацьовані угоди, напрацьовані проекти або всіма державами Співдружності, або окремим групами чи окремим країнами. Навіть є такі документи, де в рамках СНД приймали двосторонні рішення. Уся позитивна договірно-правова база повинна працювати. І Грузія абсолютно правильно робить, виходячи з СНД, що не ставить під сумнів і не денонсує якісь угоди, які в тому числі сприяють забезпеченню безпеки або вирішують економічні питання.   

На СНД ще не поставили хрест остаточно, але ставлення до його спроможності як інструменту інтеграції в Росії сьогодні адекватне.

Я думаю, Україна, яка є учасником СНД, але так ніколи юридично і не була членом цієї організації (дивний такий стан), не повинна діяти так, як Грузія. Ніякі спонтанні імпульсивні дії по виходу з організації ні до чого не призведуть. СНД поступово відійде в історію. І не за ініціативи України. Але сьогоднішні всі позитивні елементи від СНД треба використовувати.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій

НА СЬОГОДНІ ПОТРЕБИ В СНД ДЛЯ УКРАЇНИ Я НЕ БАЧУ

Рішення Грузії про вихід з СНД не є вирішальним. Але є достатньо показовим. Воно демонструє еволюцію СНД як міжнародної і міждержавної організації. Ті функції, які СНД виконувало на першому етапі створення, воно вже виконало. А інших функцій, які б мали привабливий для незалежних країн пострадянського простору характер, ще не набуло.

Історія СНД пройшла два етапи і сьогодні перебуває на порозі або переходу в інший стан або до свого логічного закінчення. На першому етапі СНД виконувало роль форми цивілізованого розлучення колишніх радянських республік в умовах розпаду СРСР. І цю функцію СНД виконало на добре. Розпад Радянського Союзу пішов не за Югославським сценарієм.

Другий етап розвитку СНД  - це його існування в формі такого собі неформального клубу президентів, що давало змогу в неформальній обстановці пострадянським президентам, які вийшли з партійної номенклатури вирішувати нагальні питання свого національного розвитку в режимі фаст-трек. Але згодом пострадянські презедентури почали еволюціонувати: хтось пішов балансувати між Росією і Китаєм, як Казахстан і Узбекистан, хтось балансує між ЄС і Росією в авторитарному стилі, як Білорусь, інші країни, як Україна, полишили пострадянські презедентури, перейшли до парламентсько-президентських систем і почали орієнтуватися на інтеграцію до західного клубу націй. Це стосується і Грузії. В цих умовах і виникла криза місії СНД.

Для Російської Федерації СНД сьогодні - це інструмент, інститут реінтеграції пострадянського простору навколо Росії як великої держави. Навряд чи сенс Співдружності в російському розумінні влаштовує всі інші країни пострадянського простору. Тому не випадково на останніх перегонах на приз президента РФ в Москві було тільки  два чи три президенти країн, які входять до СНД. Окрім Росії, решта країн не бачить сенсу свого подальшого існування в рамках СНД. Хтось це робить відкрито, бо втрачати нічого, як це робить Грузія. В Україні поки що внутрішньополітична ситуація не дає змоги визначитися з тим, що робити з СНД і що робити в СНД. Що стосується Білорусі, Вірменії, Азербайджану та інших, вони поки що не готові з багатьох причин відкрито зробити те, що зробила Грузія після війни між РФ і Грузією в серпні 2008 року.

Подальша доля СНД в оптимістичному варіанті полягає в тому: або Росія перегляне функції і роль СНД на сучасному етапі і не буде вбачати в цій організації форму нової реінтеграції в якусь конфедерацію проросійських країн навколо РФ, або колишні пострадянські країни, які сьогодні перебувають на вирішальному історичному перехресті, зроблять вибір на користь того СНД, яке пропонує сьогодні Росія, або взагалі і Росія, і незалежні держави, які входять в пострадянський простір, зможуть обійтися без цієї організації. Врешті решт гуманітарні, соціально-пенсійні та інші питання, які раніше вирішувалися в неформальній безкраваточній дипломатії на рівні пострадянських президентів, можна вирішувати і в рамках двосторонніх міждержавних відносин.

В тих варіантах, в яких історично існувало СНД і в яких воно сьогодні продовжує існувати,  потреби, по меншій мірі, для України, я сьогодні не бачу.   

Віктор Небоженко, політолог, керівник соціологічної служби “Український барометр”

СНД ДЛЯ РОСІЇ - ЯК ВАЛІЗА БЕЗ РУЧКИ 

Вихід Грузії з СНД нагадав всій Східній Європі і Євразії про існування організації, яка вже давно мертва. А вийти з мертвонародженої організації - це навіть гігієнічно корисно.

Грузія нікому не насолила. Вона просто зробила те, що інші ще не встигли зробити.

СНД не існує як організація. Росія не знає, що робити зі Співдружністю і дивиться на неї як на валізу без ручки: і кинути шкода, і тягти важко.

Борис Тарасюк, лідер Народного руху України, екс-міністр закордонних справ

СНД - ЦЕ МЕРТВОНАРОДЖЕНА ДИТИНА

Я не бачу підстав для зміни ситуації і в самій Грузії, і у взаєминах Грузії з країнами СНД внаслідок цього формального акту виходу з організації. Рішення грузинського парламенту щодо цього було прийнято рік тому. Згідно із засадничими документами СНД, воно сьогодні тільки набуло чинності.

Я мав справу з СНД з перших днів її існування. Зі свого власного досвіду я можу сказати, що це мертвонароджена дитина. Вона немає жодної доданої вартості і не несе ніякої користі для кожної окремої країни-члена. Візьмімо ту саму Грузію. В Угоді про створення СНД записано положення про повагу до територіальної цілісності країн СНД. Де ця повага з боку Росії від 8 серпня минулого року?

СНД не стала суперницею Європейському Союзові, як це стверджували в Москві в 1991 році. Роки існування Співдружності довели її абсолютну непотрібність для країн-членів. Єдине, що СНД зробила – створила майданчик для двосторонніх переговорів під час багатосторонніх зустрічей глав держав, урядів і окремих секторальних міністрів. Але Співдружність не привела до створення дієвої структури, яка б допомагала країнам-членам вирішувати проблеми. Більше того, за роки своєї діяльності вона довела свою безперспективність. Інакше чим можна пояснити спроби Росії створити квазі-структури на заміну СНД такі як ЄврАзЕС, Митний союз, т.зв. Єдиний економічний простір? Усі ці спроби свідчили про те, що Росія, ініціатор створення СНД, сама була незадоволена існуванням цієї організації і її нерезультативністю.

За задумом, СНД була покликана пом’якшити процедуру розпаду колишнього Радянського Союзу і встановити бодай якісь правила “розлучення”. В цьому плані ця інституція виконала свою функцію. Звичайно, вона не стала тим майданчиком, на який розраховувала Росія, щоб довести зовнішньому світу, що вона є лідером всього пострадянського простору і здатна здійснювати цю лідируючу роль. Росії це не вдалося зробити. На те є багато причин, в тому числі і відірваність російської політики від реалій пострадянського часу. Москва так і не зрозуміла, що кожна країна колишнього Радянського Союзу має свої інтереси, інакше не було б окремих регіональних організацій як Центрально-Азійське економічне співробітництво, ГУАМ, Ташкентський договір.

Коли СНД перестане існувати – це питання часу.  

Опитувала Анна Ященко