Посол України в Грузії: Для досягнення миру на Кавказі не має значення, хто постачав зброю

Чогось надзвичайного з того, що Грузія вийшла з СНД, не станеться. Адже її членство пов’язувалося передусім із врегулюванням конфліктів... Інтерв’ю

Чогось надзвичайного з того, що Грузія вийшла з СНД, не станеться. Адже її членство пов’язувалося передусім із врегулюванням конфліктів...На запитання УНІАН відповів Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грузії Василь Цибенко

Пане Посол, сьогодні в Києві проходять українсько-грузинські політичні консультації, яка їх мета?

Це планова подія міністерств закордонних справ – для забезпечення постійного діалогу між нашими країнами, з актуальних питань двостороннього і багатостороннього співробітництва.

Які питання обговорюють сторони?

Насамперед – про майбутній візит до Грузії Президента Віктора Ющенка (у листопаді) та проведення чергового Енергетичного саміту, під час якого будуть визначені подальші кроки з реалізації низки енергетичних проектів, зокрема щодо Каспійсько–Чорноморсько–Балтійського транспортування нафти з використанням нафтопроводу Одеса–Броди.

Окрім того, є потреба обмінятися думками та визначитися щодо термінів проведення чергового засідання спільної міжурядової комісії з питань економічного співробітництва між нашими державами.

Обговорюються також можливості розширення співпраці між парламентами України й Грузії, особливо в контексті ініціативи Європейського Парламенту щодо створення Парламентської асамблеї ЄС та країн «Східного партнерства».

Досить актуальними для нас залишаються проблеми безпеки та взаємодії на міжнародній арені. Ці питання також обговорюватимуться під час візиту до Грузії керівника зовнішньополітичного відомства України.

Саме життя вимагає підтримувати високий рівень міждержавних відносин, постійно координувати наші зусилля.

Чи плануєте досягти якихось конкретних домовленостей?

За підсумками консультацій планується підписання протоколу – це свого роду план дій, у якому буде зафіксовано завдання з реалізації всього, про що йдеться під час консультацій.

Як відомо, Грузія офіційно заявила про свій вихід з СНД. Які наслідки, на вашу думку, може мати таке рішення для самої Грузії та Співдружності?

Думаю, чогось надзвичайного з того, що Грузія вийшла з СНД, не станеться. Адже її членство, коли вона вступала до СНД, пов’язувалося передусім із врегулюванням наявних на той час конфліктів. На жаль, ситуація лише ускладнилася. Можна сказати, що СНД з цією важливою місією поки що не впоралася.

Що ж до самої Співдружності, то для неї це ще один виклик, який вкотре засвідчив досить низьку ефективність її діяльності.

Чи продовжуватиме Україна військово-технічне співробітництво з Грузією, враховуючи всі ті гучні заяви з боку Росії? Чи піддасться наша держава тискові ззовні й відмовиться від постачання української зброї та військової техніки до Грузії?

Військово-технічне співробітництво між Україною і Грузією здійснюється на підставі міжурядової угоди, яку на сьогодні ніхто не скасовував, тобто вона діє і повною мірою відповідає загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права, а також положенням міжнародних режимів експортного контролю.

Окрім цього, дані про поставки Україною озброєння до Грузії на постійній основі передавалися до реєстру ООН та з 2000 року розміщалися на його офіційній веб-сторінці.

Ці безперечні факти визнані світовою спільнотою і не потребують додаткових коментарів.

Але, як на мене, у військовому конфлікті на Кавказі – для його врегулювання – питання, хто поставляв зброю конфліктуючим сторонам, не є найголовнішим.

Важливіше розібратися в тому, чому виник воєнний конфлікт? Бо якщо не дати чесної відповіді на ці справді актуальні питання, то стрілянина триватиме навіть у тому разі, коли Україна не продаватиме Грузії зброю.

Це робитимуть інші, адже на Грузію не поширюються жодні міжнародні санкції.

До речі, за обсягами військово-технічного співробітництва з Грузією Україна займає далеко не перше місце.

Так, відомо, що сама Росія постачала туди набагато більше зброї... Грузія приєдналася до газопроводу “Білий потік”. Чи може реалізація цього проекту ускладнитися у зв’язку з тим, що після війни з Росією Грузію сприймають як нестабільну країну для транзиту нафти та газу?

Реалізація «Білого потоку», як і будь-якого іншого проекту, потребує значних інвестицій, залучення міжнародного капіталу. А це можливо лише за умов стабільності та прогнозованості. Тому, безумовно, конфлікт на Кавказі, м’яко кажучи, не буде стимулюючим фактором для потенційних інвесторів.

Водночас проект «Білий потік» є перспективним. У ньому зацікавлена не лише Грузія, а й інші країни, у тому числі і європейські, тому він цілком реалістичний.

Як Україна та Грузія можуть надалі співпрацювати в рамках ГУАМ?

Насамперед у питаннях розвитку міжнародних транспортних коридорів, зокрема євразійського нафтотранспортного маршруту, який дасть змогу диверсифікувати шляхи постачання енергоносіїв із каспійського регіону до Європи.

Транзитний потенціал Грузії та України добре відомий, він підтверджений успішною роботою вже діючих нафто- й газотранспортних систем.

Окрім того, є велика потреба в тому, щоб ми об’єднали наші зусилля в створені ефективної зони вільної торгівлі, регіонального зернового ринку, брали активну участь у заходах формування та розвитку безпеки в Європі, яка б відповідала потребам часу й ефективно реагувала на сучасні виклики.

Велике поле діяльності в боротьбі з наркотрафіком та незаконною міграцією. Завдання не з простих, але цілком посильні.

Яку роль відіграє Грузія в реалізації проекту Євразійського нафтотранспортного коридору?

Вигідне географічне розташування та успішна реалізація за участю Грузії низки важливих проектів, зокрема щодо будівництва й експлуатації нафтопроводу Баку – Тбілісі – Джейран, робить її надзвичайно привабливою для співробітництва у цій сфері.

Загалом роль Грузії в просуванні цього проекту залишається однією з провідних.

Посол Грузії в Україні Григол Катамадзе заявляв, що не виключає можливості повторення російсько-грузинського конфлікту. На вашу думку, чи можливе таке?

Справді, після того, як Грузію залишили місії ООН і ОБСЄ, ситуація в зоні конфлікту продовжує залишатися напруженою.

Будь-які необережні кроки, як, наприклад, готовність Абхазії у своїх територіальних водах знищувати грузинські військові кораблі, можуть привести до загострення військово-політичної обстановки й виникнення військових інцидентів.

Проте обнадіюють заяви учасників конфлікту, зокрема Грузії, щодо незастосування сили в його розв’язанні та її участі в заходах у форматі Женевських консультацій, на яких співголовою виступає ЄС.

Позитивним, на нашу думку, є спроба налагодити діалог між недержавними організаціями та релігійними конфесіями.

Усе це дає надії на те, що повторення жахливих подій серпня 2008 року можна уникнути.

Чи працює поромна переправа Поті–Батумі–Іллічівськ?

Працює і досить успішно.

Нещодавно розпочато перевезення вантажів за новим маршрутом Керч – Поті, який теж має добрі перспективи.

Усі пам’ятають плакати з рекламою “вино свободи”, які були розвішані по всьому Києву. Скільки сьогодні Грузія поставляє свого вина в Україну? Чи є контрабанда?

На сьогодні Україна є одним з головних споживачів грузинського вина і за підсумками минулого року на нас припало 40 відсотків його експорту, майже 600 тисяч пляшок. Щодо контрабанди не скажу, а ось підробка... На це питання відповідь треба шукати в самій Україні.

Яка чисельність української діаспори в Грузії. Чи є в неї якісь проблеми?

Близько 10 тисяч чоловік... Більшість із них прагне підтримувати зв’язки з історичною Батьківщиною, зберігати мову й культуру нашого народу. Як і всі наші співвітчизники за кордоном, українці Грузії хочуть мати в цьому постійну увагу та підтримку з боку України...

Інтерв’ю записала Світлана Артеменко

УНІАН в Google News