Резолюція Європарламенту: Європа не хоче ще однієї Білорусі?

Коли Янукович заявив про курс, протилежний європейському, Європа побачила, що Україна може почати рухатися у зворотний бік… І заявила, що ми зможемо подати заявку на членство…

Коли Янукович заявив про курс, протилежний європейському, Європа побачила, що Україна може почати рухатися у зворотний бік… І заявила, що ми зможемо подати заявку на членство…

Сьогодні Європейський парламент проголосував резолюцію щодо України, у якій, зокрема, міститься пункт про можливість Києва звернутися по членство в Європейському Союзі.

Європарламент звернувся до Ради ЄС з пропозицію розробки дорожньої карти щодо України та поставив проміжну мету – скасувати грошові візові збори.

Чи випадково українське питання сплило в Європарламенті саме в день інавгурації президента? Чому європарламентарі раптом згадали про Україну? Ці запитання ми адресували вітчизняним та європейським експертам.

Аркадій Мошес, директор російської програми Фінського інституту міжнародних відносин:

ЦЕ СИГНАЛ УКРАЇНІ, ЩО ЇЇ НЕ ЗАБУЛИ

Те, що резолюція Європарламенту була прийнята саме в день інавгурації, звичайно, невипадково. Такі речі не бувають збігом. Європарламент традиційно уважно спостерігає за тим, що відбувається на Сході Європи і традиційно більше, ніж інші європейські структури, цікавиться тим, що відбувається в Росії, Україні, Білорусі.

Вони намагаються дивитися на події в гуманітарному вимірі: що та чи інша подія означає для людей, а не для дипломатів, бюрократії. Ця резолюція віддзеркалює наявний у Європарламенті інтерес та розуміння, що із зміною політичної ситуації в Україні саме зараз є ризик бюрократизації європейської політики щодо вашої країни та вихолощення її змісту.

З одного боку, така резолюція це – відповідь на внутрішні європейські процеси. Вона, у першу чергу, адресована брюссельській бюрократії. Це спроба нагадати іншим інститутам Євросоюзу (найменше – Єврокомісії, а більшою мірою Європейській раді та її Секретаріату), що Європа теж відповідальна за те, що відбувається на її східному кордоні. Спроба нагадати, що перспективу поетапної інтеграції для України ніхто не скасовував і що вона вигідна Європейському Союзу.

З іншого боку, резолюція – сигнал Україні, що її не забули. Значення резолюції не треба перебільшувати, але применшувати теж не слід.

Катерина Вольчук, заступник директора Центру російської та східноєвропейської політики, університет Бірменгема (Велика Британія):

ЄВРОПА ПОРУШИЛА ТИШУ НАВКОЛО УКРАЇНИ

Деякі політики в європейських структурах розуміють, що був шанс на європеїзацію України після Помаранчевої революції, і цей шанс втрачено. Тому, коли до влади приходить Віктор Янукович, європейські політики вважають, що в Україні слід підтримати її європейські прагнення.

Резолюція Європарламенту є свідченням того, що немає єдності в структурах Євросоюзу щодо України, але Європарламент нагадує вашій країні про реальність європейського майбутнього. Ця резолюція покликана надіслати сигнал європейським структурам, особливо Раді Європи про Україну. І це дуже важливо в європейських інститутах – порушити тишу навколо України. Членство у ЄС - це довгий шлях, але сьогоднішня резолюція - крок у напрямку ЄС.

Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва:

ЄС ПЕРЕОСМИСЛЮЄ ПІДХОДИ ДО УКРАЇНИ

Цей документ є достатньо строкатим, нерівнозначним, він зроблений зі шматків п’яти різних проектів і різних фракцій. Відповідно, його пункти дуже нерівнозначні.

Одна частина стосується загальної оцінки політичної ситуації в Україні після виборів, інша - перелічує домовленості, які вже існують між Україною і ЄС. Деякі фрагменти дуже нагадують декларації самітів Україна - ЄС, які вже ухвалювалися.

Водночас на одній з усіх семи сторінок цього документа міститься пункт надзвичайної ваги - уперше в офіційних документах ЄС. Це пункт B на другій сторінці. Згідно з цим пунктом Україна як європейська держава у відповідності до статті 49 Договору про ЄС “може подавати заявку на членство в ЄС як будь-яка європейська держава, яка дотримується принципів свободи, демократії і поваги до прав людини і фундаментальних свобод і верховенства права”.

Це суто політична фраза. І вона може трактуватися нами як початок переосмислення ЄС стратегічного підходу до перспектив інтеграції України. Раніше в жодному офіційному документі ЄС не було прямої вказівки на формальне право подачі Україною заявки на членство в ЄС. Максимально, на що був спроможний Європарламент, це у січні 2005 року загальними фразами продекларувати необхідність відкриття європейської перспективи для України.

На сьогодні вперше бачимо абсолютне правове юридичне формулювання, яке не залишає жодної можливості подвійного тлумачення. Це чітко виявлена політична воля щодо зміни стратегічного курсу ЄС в напрямку перспективи вступу України.

Візовому режиму присвячено 9-й пункт декларації. Він теж доволі конструктивний. Усі чинні угоди про спрощення оформлення віз мають бути переглянуті з огляду на довготермінові цілі, тобто скасування візового режиму. І, що важливо, Європарламент закликає Раду ЄС надати Єврокомісії мандат на перегляд угоди про спрощення візового режиму й розпочати роботу над дорожньою картою щодо безвізового режиму з Україною.

Позавчора польська сторона активно пропонувала цю дорожню карту для України. Але щодо цього поки що немає єдиної думки серед членів ЄС. Деякі країни, такі, як Франція, Іспанія чи Німеччина, є прибічниками більш обережного підходу. Усі визнають, що в перспективі буде безвізовий режим з Україною, але не хочуть поспішати з наданням цієї дорожньої карти. Бо це доволі швидкий інструмент. Якщо його надають, то країна, як показує досвід тієї ж Сербії чи Македонії, буквально за 1,5 - 2 роки може отримати безвізовий режим. Дорожня карта якраз містить перелік тих завдань, які країна має вирішити, аби отримати безвізовий режим.

Якщо ця настанова справді буде виконана Радою ЄС, це відкриє шлях до безвізового режиму вже не в дуже далекій перспективі.

Попередній проект цієї резолюції обговорювався ще два тижні тому. Вносилися альтернативні резолюції, потім формувався консолідований варіант, який сьогодні проголосували. Певний символізм є в тому, що її проголосували в день інавгурації, але я запевняю, що Європарламент не приурочує своїх рішень до таких явищ, як інавгурації. Це рішення вмотивовано не стільки фігурою нового президента і його заявами, скільки визнанням того, що Україна зберігає свій демократичний шлях і що вона успішно пройшла виборчу кампанію. І сам цей факт, безвідносно до фігури переможця, спонукає до якихось дій, реакцій. Якщо Україна підтверджує свій демократичний шлях, то перед нею мають відкриватися й нові можливості в питаннях євроінтеграції.

Григорій Перепелиця, доктор політичних наук, професор Київського національного університету ім. Т.Шевченка:

ЄВРОПУ НАЛЯКАЛА ПЕРСПЕКТИВА МАТИ ЩЕ ОДНУ БІЛОРУСЬ

Багато разів країна наполягала на такій перспективі. Це при тому, що така перспектива є віддаленою. Про це йшлося й у новій угоді про асоціацію. Але ЄС уперто стояв на своєму. І сьогодні, очевидно, така увага до України – це намагання надолужити втрачене.

Раніше ініціативу переважно виявляла Україна. У Європейського Союзу було одне бажання – аби тільки Україна не просила членства.

А зараз ситуація виглядає так: коли Янукович фактично заявив про курс, протилежний європейському, тому що Митний союз абсолютно виключає встановлення зони вільної торгівлі з ЄС, а ЄЕП є російським інтеграційним проектом на противагу, так би мовити, Євросоюзу, Європа побачила, що Україна реально може почати рухатися у зворотний бік. А Україна – це не просто якась країна на далекому континенті, а сусід ЄС, причому 47-мільйонний. Очевидно, перспектива для України бути Білоруссю-2 до певної міри злякала ЄС.

Мова йде про віддалену перспективу членства України в ЄС, щоб було нібито якесь світло в кінці тунелю і щоб ми все ж таки дивилися в бік Європи, а не Росії.

Анна Ященко, Маша Мищенко

УНІАН в Google News