Попри домовленості про двотижневе перемир’я, президент США Дональд Трамп висунув Ірану новий ультиматум: американські солдати залишатимуться "на місцях в Ірані та навколо нього", поки не буде досягнута "справжня угода" і її не буде виконано.
Разом з тим, поки що є питання як до самого "мирного плану" (усі вже дізналися про ChatGPT, який пише якісь плани для Білого дому), так і до його трактування. Так, Іран вже офіційно заявив, що Сполучені Штати порушили три пункти з десяти цієї майбутньої угоди. А Ізраїль здійснив бомбардування Лівану (і не може від цього відмовитись, бо це питання його національної безпеки)… Тобто, багато моментів свідчать про те, що не факт, що перемовини почнуться, як заплановано – 10 квітня.
Якщо ж делегації поїдуть зустрічатись, то, насправді, може бути два сценарія. Перший – вони все ж таки зможуть про щось домовитись. Другий – в якийсь момент все злетить з траєкторії переговорного треку і ескалація продовжиться.
Тобто, Іран продовжить бомбардування, США проведуть якусь обмежену (або й не обмежену) наземну операцію, конфлікт затягнеться ще на невизначений період часу…
На жаль, треба рахуватись з такою опцією, адже вона існує і нікуди не зникає. Ізраїлю, об’єктивно, історія з продовженням війни – вигідна. І Нетаньяху може підштовхнути війну до ескалації. Особливо, зважаючи, що з військово-технічної точки зору Сполучені Штати та Ізраїль завдали Ірану дуже серйозного удару. Тобто, хоча Іран зараз трохи "схопив зірочку" і отримав запаморочення від успіхів, тому заявляє про перемогу, варто розуміти: одна справа, публічно розповідати, що вони "перемогли", а інша – брати до уваги те, скільки твоїх збройних сил знищив противник.
Тому не можна виключати, що у разі, якщо сторони не вийдуть на якийсь прийнятний варіант угоди, США повернуться до сценарію продовження бомбардувань.
Втім, не дуже зрозумілі й деякі цілі сторін у разі, якщо домовитись про щось вдасться. Зокрема, мова про те, як Трамп збирається реалізувати ідею проходу через Ормузьку протоку і контролю цього трафіку з боку Сполучених Штатів. По-перше, це – міжнародні води, по-друге, з одного боку там Іран, з іншого – Оман. І до чого там США?
Отже, якщо там з’являються США, то всі країни, які користуються цією протокою, ставитимуть питання: з якого дива Сполучені Штати воліють збирати плату за прохід?
Той самий Китай, який найбільше користується цією протокою, може абсолютно сказати спокійно про це казати. І, врешті, всі ці країни можуть виступити єдиним фронтом і через Організацію Об'єднаних Націй провести зовсім інше рішення.
Чи захочуть вони грати в ці ігри? Зараз важко прогнозувати. Але, повторюсь, Іран може і захоче прокрутити тему оплати за прохід протокою. А Трамп, вочевидь, до цієї ідеї не проти приєднатись. Це такий собі спосіб взяти нахрапом: закинути різних ідей по-максимуму, а далі почнемо торгуватись і на якийсь прийнятний сценарій вийдемо. Але чи вийдуть? Поки що не сильно зрозуміло. Жодних гарантій про те, що перемовини, заплановані на 10 квітня, реально розпочнуться, зараз ніхто не дасть.