Експерти дослідили можливість такої ідеї, яку пропонує Росія.
У Росії почалися обговорення щодо того, чи зможе країна знищити всі супутники на орбіті за допомогою ракетоносіїв з дробом чи цвяхами на тлі того, що США готуються до мілітаризації космосу та запускають свій проєкт "Залізний купол". У Defense Express проаналізували, чи можливо це зробити.
"Така ідея зустрічається ще з 90-х років і була дбайливо культивована поціновувачами радянської мощі, бо нібито є дуже простим рішенням, яке вирішує всі проблеми, але до якого американці "не додумались". І дійсно, на перший погляд, все виглядає логічним. Вивести на орбіту "Протоном-М" 23 тонни цвяхів чи дробу й розкидати по орбіті. Таке собі спеціально створене космічне сміття, яке буде знищувати супутники. Але це розбивається об банальні обрахунки ваги, яку необхідно вивести у космос", - зазначають експерти.
Аналітики порівняли це з уявною "стіною" із дробинок між якими один метр. Вона має бути максимально тонкою, лише в одну дробинку товщиною.
"Ідеалістично її розмістимо на полярній орбіті з нахилом 90 градусів. Така "стіна" має перетнути навколоземні орбіти всіх інших супутників і зіткнення будуть на високих зустрічних швидкостях, які вимірюються у кілометрах за секунду. Це безумовно гарантує знищення будь-якого супутника", - пояснюють у матеріалі.
Проте тоді виникає питання, якого розміру має бути така "стіна". Якщо говорити про висоту, то нижня межа низької навколоземної орбіти, яка наразі доцільна до використання починається із 400 кілометрів.
"МКС обертається на висоті 400-420 км, супутники мережі Starlink на орбітах від 550 до 570 км, до їх появи переважна більшість супутників оберталось на висотах 700-900 км. А загалом низька навколоземна орбіта завершується на висоті 2000 км. На LEO обертається близько 85% з понад 10 тисяч супутників. Після неї починається середня (MEO), де, наприклад, на висоті 20 000 км обертаються супутники GPS. Вона найменш завантажена - близько 3%. І вона тягнеться до 35 756 км, де вже знаходиться геосинхронна орбіта (GEO), де висять ще близько 12%", - підкреслюють аналітики Defense Express.
Однак якщо навіть говорити лише про виведення з ладу Starlink, то потрібно побудувати у космосі "стіну" із дробом заввишки 20 км. Ширина "стіни" нехай буде 20 км, що складатиме лише 0,046% від довжини кругової орбіти на висоті 550 км. Тому для такої "стіни" з дробинок, відстань між якими буде 1 метр, знадобиться 400 млн дробинок.
"Якщо брати свинцевий дріб "нульовку" (№0, діаметр - 4,25 мм, вага - 0,457 грама), то це 182,8 тисячі тонн. Для виведення такої ваги необхідно 7949 виключно умовних російських "Протонів", яких з 1965 року було запущено 428. І це без урахувань особливостей виведення на полярну орбіту, питань розведення дробу та взагалі побудови ідеальної "стіни" товщиною в одну дробинку та з рівними метровими інтервалами. В реальності, якщо цим взагалі хтось буде займатись, це будуть "пучки" з нерівномірною щільністю, які відносно швидко почнуть сходити з орбіт", - пояснили у виданні.
Водночас експерти згадали і про Синдром Кесслера, коли через зіткнення космічних апаратів та уламків утворюється ще більше уламків, які перетворюють на уламки ще більше космічних апаратів, поки все не перетвориться на космічне сміття.
"Його ніхто не скасовував, але є питання тривалості цього процесу. І мова йде про протисупутникову зброю, коли за відносно невеликий час треба залишити ворога без космічних апаратів, а не про запуск незворотного процесу тривалістю у роки чи десятиріччя. Саме тому не сильно допомогти може навіть ядерна зброя. Хоча американський експеримент Starfish Prime із ядерними вибухами у космосі дійсно призвів до виведення з ладу супутників, але це відбулось в результаті того, що вони багаторазово проходили через радіоактивне поле і їх електронні системи поступово деградували. Це не був одномоментний процес і тому він також не підходить для сценарію "космічного бліцкригу", - підсумували у Defense Express.
Як писав УНІАН, європейські розробники представили мініядерну систему для місяцеходів для місій в екстремальних умовах. За словами вчених, складні умови на Місяці роблять ядерну енергетику дуже важливим компонентом місячних місій.
Також повідомлялось, що росіяни вирішили створити власну багаторазову космічну ракету, яка буде призначена для запусків з космодрому "Восточний" в Амурській області і буде оснащена першим ступенем, що повертається. Такі роботи планують завершити до 2030 року.