Ізраїль бомбитиме ядерні об'єкти Ірану, це давня мрія Нетаньяху, - Аббас Галлямов

Політтехнолог і колишній спічрайтер Володимира Путіна Аббас Галлямов в інтерв'ю УНІАН розповів про атаку Ірану на Ізраїль у ніч проти 14 квітня, якою може бути відповідь Ізраїлю на удар, і чи стане це "поштовхом" до ухвалення законопроєкту про допомогу Ізраїлю, Україні та Тайваню у Конгресі США.

Знаємо, що ви перебуваєте в Ізраїлі. Розкажіть, яка зараз обстановка, як минула ніч на неділю?

Загалом, було тривожно. Усі знали, що буде атака, стежили за розвитком ситуації. Весь Ізраїль був готовий до того, що удар буде масованим, але оскільки тут це трапляється регулярно, народ звик, усі знали, що потрібно робити.

Усі говорили, що це початок Третьої світової. На вашу думку, це було штучно накручено чи дійсно могло стати початком Третьої світової?

Про Третю світову я говорити не буду. Перша і Друга світова чому таку назву отримали? Тому що світ розколовся на дві коаліції. А в цьому випадку є збожеволілий режим в Ірані, є збожеволілий режим у Росії – союзник, є цинічні китайці, які використовують цю ситуацію у своїх інтересах, але зовсім не збираються згинути в топці ядерної війни. Є якась кількість проксі, яких підгодовують – Росія своїх сателітів, Іран своїх. Є на Близькому Сході хусити, Хезболла, ХАМАС. Всі інші в цьому брати участі не хочуть, тому я б термін "Третя світова" не використовував, він занадто гучний і пафосний. У цьому випадку є ризик великої регіональної війни, його не знято.

Аятоллам у принципі не вигідний удар Ізраїлю у відповідь, занадто багато мінусів для них у цій історії. Я розумів, що вони спробують відповісти на ізраїльську атаку в Дамаску таким чином, щоб це було пафосно, але щоб не доводити до ескалації. Було зрозуміло, що вони не будуть обстрілювати мирні міста, а вдарять по якихось військових і урядових об'єктах. Власне, так воно і вийшло.

А далі ось як буде. Ізраїль завдасть удару у відповідь, Нетаньяху не упустить цієї можливості. Для нього це чи не єдиний шанс загладити свою провину перед нацією за провал 7 жовтня, вкрай невдалі останні два місяці операції в Газі, коли через свій пафос він посварився зі своїм союзником – Америкою – і значною мірою позбувся американської підтримки. Він не вирішив проблему біженців. Через те, що вони заважають захопити Рафах, застопорилася вся операція. Практично весь ХАМАС знищено, в одному місці угруповання є, але його не можуть звідти "виколупати", тому що там 1,5 млн біженців. Вивести Нетаньяху їх не може, тому що в нього ультраправа коаліція, яка вимагає всіх розбомбити. Він іде в них на поводу і відмовляється вирішувати проблему з біженцями. Значною мірою це внутрішньополітична проблема, яка виросла з політичних проблем Нетаньяху, так само як і путінська агресія проти України виросла з внутрішньополітичних проблем путінізму.

Я думаю, будуть бомбити ядерні об'єкти іранські, тому що це давня мрія Нетаньяху, давня обіцянка виборцям – не допустити, щоб в Ірану з'явилася ядерна зброя. Тепер у нього з'явився легітимний привід, і я думаю, що він це зробить. Тоді вже Іран у відповідь почне невибірково обстрілювати Ізраїль, не так акуратно, як це було в ніч на 14 квітня, тільки по військових об'єктах. Так, атака була масованою, як сказали фахівці – найбільша в історії людства. Але при цьому вони прицільно били по військових і урядових об'єктах. А ось далі буде гірше. Очевидно, що врешті-решт Ізраїль здолає Іран, і режим аятолл завалиться після всього цього. Кінцевий успіх Ізраїлю зумовлений, але перед цим доведеться попітніти, і кров буде пролита чимала. Ізраїльська ППО показала клас, але це ж тільки початок. Дай Бог, щоб я помилявся, але зовсім без дірок у системі ППО не минеться, навіть зараз не минулося – 1% ракет долетів.

Цього тижня Конгрес США розглядатиме пакет допомоги Тайвань – Ізраїль – Україна, цей процес тягнеться вже майже півроку. Як думаєте, чи буде ухвалено цей пакет у зв'язку з обстрілом Ізраїлю, чи є можливість ухвалити пакет допомоги Ізраїлю окремо і все-таки не надати допомогу Україні?

З тактичної точки зору, якщо і можливо продавити пакет допомоги одночасно Ізраїлю та Україні, то якраз зараз такий шанс з'являється. Росія, очевидно, на боці Ірану. У цьому сенсі для Республіканців, які й блокують цей пакет, опинитися на боці Росії в цій ситуації – не комільфо. Демократи хочуть допомагати Україні і не дуже – Ізраїлю. А Республіканці – навпаки, дуже хочуть допомогти Ізраїлю і менше хочуть допомагати Україні.

Для Республіканців Ізраїль – це частина їхньої так званої доктрини, тож коли ця тема стоїть на порядку денному, коли Ізраїль зіткнувся з атакою, яка загрожує його існуванню, про жоден компроміс ітися не може. Вони кричать "Чому українці воюють з росіянами, нехай сядуть за стіл переговорів і домовляться". Але всі ті, хто це говорить, не можуть сказати те ж саме про Ізраїль. З точки зору республіканського електорату, Ізраїль абсолютно правий у своїй боротьбі з Іраном.

Щодо переговорів – Кремль знову активізувався. З'являється "мирний план" Ердогана. Чому знову згадали про переговори саме зараз, напередодні саміту у Швейцарії?

Я не бачу якогось підступу в цих заявах Путіна, адже він хоче, щоб усе закінчилося. Але він хоче, щоб усе закінчилося фіксацією його "перемоги". Він не може воювати до нескінченності, війна підточує його ресурси, штовхає ситуацію в напрямку революції. Якщо він не закінчить війну в якийсь прийнятний термін, то рано чи пізно це закінчиться тим самим, чим для Росії закінчилася Перша світова. Тривала окопна війна не відповідає його інтересам. Але, звичайно ж, йому треба "перемогти", він не може собі дозволити піти без "перемоги". Йому потрібно щось, що він принесе своїм виборцям, і це має бути переконливим, щоб йому повірили.

Путін не може собі дозволити продовжувати воювати до нескінченності, але він і не може дозволити собі зупинити війну зараз, не принісши додому якусь "перемогу". Наслідком цієї його позиції і є його декларації про переговори, про те, що Стамбульський формат хороший.

Пропагандисти замилюють росіянам очі то ізраїльськими проблемами, то Україною. Але росіяни починають потихеньку прозрівати у зв'язку з цим потопом в Орську, вода продовжує підніматися. Їм уже й Крим не потрібен, аби лише влада почала займатися внутрішніми проблемами. Але, виходячи на мітинги, вони все одно просять: "Путін, допоможи". Тобто розуміння того, що Путін не допоможе, а допоможе його відсутність, у голови росіян поки що не приходить?

До значної частини росіян воно вже давно прийшло. Але ті люди, які кричали "Путін, допоможи", намагалися вирішити конкретну побутову проблему, щоб їм виплатили компенсації. У цій ситуації кричати "Путіна у відставку" можна, але тоді ти точно нічого не отримаєш. Зараз вони покричать "Путін, допоможи", він їм не допоможе, очевидно. Після цього вже почнеться етап "Путіна у відставку".

Я не стверджую, що вони вийдуть на вулиці з цією вимогою зараз, тому що політичний протест у Росії придушується вкрай жорстоко. Людей саджають на довгі роки. Не факт, що це одразу виплеснеться на вулиці, але відчуття, з якого виростають революції, у них з'явиться.

Давайте назвемо це останнім китайським попередженням з боку тієї публіки, яка вийшла на вулицю, щоб вирішити свою конкретну проблему. Але люди вже настільки злі, що принаймні вимагають відставки мера Орська, вибачень від міністра з надзвичайних ситуацій.

Нині ж у Росії триває і так звана боротьба з тероризмом. Нескінченно ловлять приїжджих з Азії. Ми пам'ятаємо, як увірвалася поліція у квартиру киргизького дипломата, на очах у дітей побили його дружину. Що це за показові виступи і на що вони спрямовані?

Це істерика силовиків, вони ж страшенно зганьбилися. На очах у всієї країни вони "розсмокталися", поки там терористи орудували, а потім почали знущатися над затриманими, відрізати їм вуха, катувати, коли вони були в наручниках. Усі хоробрими стали. Ганьба. І в них інстинкт один – щоб над нами не сміялися, треба показувати, які ми круті. Ось вони і показують, б'ючи дружин киргизьких дипломатів.

Ви писали, що ті так звані "герої СВО", які повертатимуться додому, обурюватимуться тим, що країна біднішає, і що саме вони будуть тією силою, яка може повернути свої багнети проти режиму. Наскільки це можливо і який час потрібен для того, щоб це сталося?

Динаміку передбачити складно, є багато обставин, які сильно змінюють сприйняття ситуації. Моя думка була проста: зараз близько півмільйона мужиків отримують по 200-300 тисяч рублів на місяць. Разові виплати зараз становлять мільйон. А війна закінчиться, прийдуть вони додому і що їм запропонує батьківщина? Санкцій ніхто не зніме. У цій ситуації батьківщина їм скаже йти на роботу за 20-25 тисяч, а людина звикла отримувати в 10 разів більше. Їх накачують тим, що вони "рятують батьківщину", але вся ця пропаганда почне працювати проти режиму.

Динаміка дуже сильно залежить від того, чим закінчиться війна, в яких умовах відбудеться демобілізація, буде відчуття перемоги чи поразки? Якщо буде відчуття поразки, це все дуже швидко почнеться. Якщо буде відчуття перемоги, можливо, пів року – рік мине, перш ніж люди підуть у протест. Треба розуміти, що це публіка, яка сама протест не почне, вони приєднаються до протесту, який почне хтось інший. Терміни завжди складно передбачати. Але те, що з цих людей може вирости проблема для режиму – це до ворожки не ходи.

Тала Калатай

Тала Калатай

УНІАН в Google News