Головною вигодою для Росії є зростання цін на енергоносії.
Після того, як США та Ізраїль розпочали атаку на Іран, Росія в основному залишалася осторонь, і в жодній із заяв Кремля не згадувався президент США Дональд Трамп і не порушувалося питання про те, що Росія стане на захист Ірану.
Незважаючи на Договір про всеосяжне стратегічне партнерство з Іраном, Москва не вжила суттєвих заходів для надання допомоги ключовому партнеру на Близькому Сході. Видання Foreign Affairs зазначає, що ця безсилість Кремля щодо Ірану відповідає знайомій схемі: коли друзі Росії потребують допомоги, Москва робить різкі заяви і більше нічого не робить.
Так, наприкінці 2023 року Росія не втрутилася у коротку війну між своїм союзником за договором, Вірменією, та Азербайджаном. Рік потому Москва дозволила повстанським силам повалити режим Башара Асада в Дамаску. Протягом останнього року Сполучені Штати бомбили іранські військові бази та ракетні заводи; вбили високопоставлених іранських чиновників і викрали президента Венесуели Ніколаса Мадуро, ключового партнера Москви в Латинській Америці, практично без втручання Росії.
Усі ці випадки викривають обмеженість можливостей Росії впливати на події у всьому світі, зазначає видання. Однак навіть попри те, що Москва не підтримує Тегеран, Росія може отримати вигоду від непередбачених наслідків і вторинних ефектів війни, що триває в Ірані:
"Росія, можливо, не в змозі захистити своїх партнерів, але вона, як і раніше, вміло адаптується до стратегічних невдач і отримує з них важливі тактичні вигоди".
Сполучені Штати витрачають засоби протиповітряної оборони та високоточні боєприпаси, необхідні Україні. Ракети "Патріот" і далекобійне ударне озброєння обмежені, і те, що буде виділено Ізраїлю та країнам Перської затоки, буде недоступним для Києва.
Однак ще більшою вигодою для Росії є зростання цін на енергоносії.
Дефіцит, спричинений закриттям Ормузької протоки, призводить до зростання цін на нафту, що дає Росії та її державному бюджету додатковий дохід. Перська затока також є великим постачальником скрапленого природного газу; різке скорочення експорту з регіону допомагає Росії продавати власний скраплений природний газ, особливо в Азії.
При цьому якщо зневірений Іран спробує завдати якомога більше шкоди своїм сусідам і світовій економіці, наслідки для світових поставок нафти і газу можуть виявитися більш довгостроковими.
У результаті значна і довгострокова шкода енергетичній інфраструктурі Перської затоки у поєднанні з потенційно тривалим періодом нестабільності на Близькому Сході може, нарешті, переконати Китай запустити нові наземні нафто- і газопроводи з Росії. Це те, до чого Путін намагався схилити голову КНР Сі Цзіньпіна протягом останнього десятиліття, особливо з 2022 року, коли Європа почала знижувати свою енергетичну залежність від Росії.
Вищі ціни на енергоносії також зроблять російську нафту і газ незамінними. Тоді європейським і американським політикам доведеться зробити складний вибір: продовжувати посилювати санкційний тиск на Росію з зростаючими економічними витратами або пом'якшити свою позицію, зазначається в статті.
Раніше в адміністрації США заявили, що війна з Іраном триватиме від чотирьох до шести тижнів, але остаточне рішення про її завершення має ухвалити президент Сполучених Штатів Дональд Трамп.
Тим часом видання FT пише, що мирні переговори щодо завершення війни в Україні під керівництвом США фактично провалилися, оскільки Дональд Трамп втрачає інтерес, переключаючись на війну в Ірані.