Союзники по НАТО розпочинають переговори щодо нових військових вимог.
НАТО розпочинає переговори щодо того, які сили та озброєння знадобляться союзникам для захисту від можливого нападу з боку Росії, а також щодо того, як це фінансуватиметься. Як пише Politico, під час переговорів будуть встановлені цільові показники щодо оборонного потенціалу на 2029 рік – європейські чиновники попереджають, що до цього часу Росія може бути готова до нападу на одну з країн НАТО.
Видання поспілкувалося з 15 діючими та колишніми чиновниками й дипломатами НАТО, щоб визначити п’ять ключових питань, які доведеться вирішити альянсу перед можливим вторгненням Росії.
Найважливішим питанням стане визначення того, який саме обсяг військ і військових можливостей союзники готові надати – це поняття в НАТО називають "рівнем амбіцій".
Крім того, союзникам доведеться вирішити, як забезпечити надання звичайних озброєнь і сил – наприклад, сухопутних підрозділів або авіації – країнам, що володіють ядерною зброєю, таким як Велика Британія та США.
Існують побоювання, що США можуть відкликати активи, критично важливі для Європи, – наприклад, важкі транспортні літаки. Прагнення Вашингтона скоротити свою військову присутність у Європі змусить союзників гарячково шукати способи компенсувати втрачені можливості.
"Ще недавно логіка НАТО була такою: ви підраховуєте, що необхідно альянсу, а якщо чогось не вистачає – США просто заповнюють ці прогалини. Тепер усе інакше", – зазначає чиновник НАТО Каміль Гранд.
Один із шляхів вирішення проблеми – перехід від вимог щодо наявності конкретних видів озброєння до постановки перед країнами-членами певних оперативних завдань (наприклад, знищення російських командних пунктів). Такий підхід забезпечив би більшу гнучкість для європейських союзників, які не мають доступу до американських систем озброєння, таких як крилаті ракети "Томагавк".
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році увага альянсу змістилася на схід, а в останній рік – і на північ, у бік Гренландії. Однак деякі союзники хотіли б, щоб більше уваги приділялося південному та південно-східному флангам альянсу. Серед проблем – присутність російських найманців у Лівії, ризик використання міграції як зброї, зростання активності підводних човнів, а також атаки безпілотників на судна в Чорному морі.
Домінування безпілотних систем на лінії фронту в Україні, ймовірно, спровокує дискусію про те, як знайти баланс між розвитком потенціалу безпілотних апаратів і подальшим нарощуванням парку традиційної військової техніки – танків та артилерії.
За словами Гранда, дискусію підігрівають і труднощі з набором особового складу, з якими стикаються європейські країни: "Один із чинників, що спонукають усіх до ширшого використання безпілотних систем, – це старіння населення і, як наслідок, нестача кадрів".
Крім того, країнам доведеться знайти спосіб не відставати від технологічних розробок Росії, не підриваючи при цьому національні оборонні бюджети.
Адмірал ВМС Франції П’єр Вандьє як одне з рішень запропонував модель, схожу на передплату: регулярне оновлення обладнання, щоб системи озброєння не застарівали.
Більшість союзників по НАТО визнають, що Україна робить внесок у їхню безпеку завдяки своїй численній і загартованій у боях армії, а також стрімкому технологічному розвитку в таких сферах, як повітряні, морські та наземні безпілотники, системи ППО, ракетне озброєння та передова система управління полем бою "Дельта" (Delta).
У зв’язку з цим деякі країни закликають до тіснішої військово-промислової співпраці. Водночас інші виявляють обережність, вказуючи на те, що війна в Україні суттєво відрізняється від доктрини НАТО, яка робить ставку на стрімкі маневрені бойові дії, завоювання панування в повітрі та нанесення високоточних ударів з великої відстані.
Раніше УНІАН писав, що європейські країни побоюються краху трансатлантичних відносин після переходу Трампа на бік Росії. При цьому Європа не в змозі компенсувати Україні втрату американської військової та розвідувальної допомоги.
Так, Європа не може замінити системи раннього попередження про запуски балістичних ракет, зенітно-ракетні комплекси Patriot для їх перехоплення, а також розгалужену мережу інтернет-супутників Starlink на низькій навколоземній орбіті.