США перестають бути надійною опорою для Європи, тому ЄС спішно зміцнює власну систему безпеки, готуючись до оборони без Америки.
Потік атак президента США Дональда Трампа на Європейський союз змушує європейських лідерів зіткнутися з немислимим: майбутнім, у якому Америка більше не є їхнім головним гарантом безпеки, і Європі доводиться організовувати власну оборону набагато швидше й раніше, ніж будь-хто очікував.
В очікуванні скорочення ролі США лідери ЄС уже "тестують" систему безпеки, очолювану Європою, пише Politico. Багато найважливіших рішень, що стосуються України, формуються всередині неформальної "коаліції охочих", яку очолюють Велика Британія і Франція, а також до неї входить Німеччина.
Але водночас політики ЄС обговорюють глибшу координацію в рамках очолюваних Великою Британією Об'єднаних експедиційних сил - або просування сильнішого "європейського стовпа" всередині НАТО, ідею, що її давно підтримує Париж, а тепер набирає підтримку в Берліні.
Ключове питання тепер полягає не в тому, якщо Європа візьме на себе основну відповідальність за оборону, а коли. Відсутність державного секретаря США Марко Рубіо на нещодавній зустрічі міністрів закордонних справ НАТО - подія, яка в історії альянсу траплялася лише кілька разів, - викликала тривогу серед європейських і колишніх натовських чиновників.
Ця тривога посилилася, коли його заступник Крістофер Ландау звинуватив країни ЄС у тому, що вони приділяють пріоритет власним оборонним промисловостям, замість продовження закупівель у США.
Прагнення створити нові формати взаємодії, незалежні від Вашингтона, отримали додатковий імпульс минулого тижня після публікації нової Стратегії національної безпеки (NSS) адміністрації Трампа.
"Дні, коли Сполучені Штати тримали на плечах весь світовий порядок, як Атлант, закінчилися. Багаті, розвинені країни повинні взяти на себе первинну відповідальність за свої регіони", - йдеться в документі. У Європі, стверджується в стратегії, масова міграція "змінює континент і створює розбіжності".
"Якщо нинішні тенденції збережуться, континент буде невпізнанним уже через 20 років або менше. І тому зовсім не очевидно, чи будуть економіки та армії деяких європейських країн досить сильними, щоб залишатися надійними союзниками", - також ідеться в документі.
У NSS також описано, що якщо серед союзників по НАТО більшість стануть неєвропейськими країнами, то "відкритим залишається питання: чи будуть вони бачити своє місце у світі - і свій союз зі США - так само, як ті, хто підписував статут НАТО".
Трамп же нещодавно повторив свою думку: "Європа, що зазнала масової міграції, розкладається і не має цілей. Лідери блоку - слабкі і просто не знають, що робити".
На тлі безперервних атак з боку адміністрації Трампа Європейський союз тихо працює над новими гарантіями безпеки - на випадок, якщо гарантія НАТО виявиться ненадійною.
"Питання в тому, чи потрібні нам додаткові гарантії безпеки та інституційні механізми, щоб бути готовими - якщо стаття 5 раптом не буде реалізована. Тим не менш, ми завжди повинні розраховувати на статтю 5", - зазначив комісар ЄС з оборони Андрюс Кубілюс наприкінці листопада.
Юридичне підґрунтя для таких гарантій є у статті 42.7 договору ЄС про взаємну оборону - вона з'явилася після війни в Косово наприкінці 1990-х, коли французький лідер Жак Ширак і британський прем'єр Тоні Блер закликали Європу взяти оборону у власні руки. У Європі хочуть протягом наступного року детально прописати положення статті, щоб коди дій країн у разі нападу були зрозумілі.
На тлі попереджень європейських військових і розвідок про те, що атака Росії може статися вже до 2028 року, традиційне ставлення Європи до оборони - і залежність від США - стрімко змінюється.
Донедавна Німеччина твердо підтримувала НАТО, очолюване США. Але за канцлера Фрідріха Мерца Берлін веде переговори з Парижем про те, як французький ядерний потенціал може посилити європейську безпеку.
Водночас Мерц демонструє дедалі більшу готовність розходитися з Вашингтоном щодо питань України та архітектури безпеки Європи. Деякі положення стратегії національної безпеки США він назвав "неприйнятними".
Проблема Європи - перейти від слів до справи. Ставки величезні - зокрема тому, що серйозне посилення континентальної оборони потребуватиме перерозподілу ресурсів від соцвитрат, що може призвести до падіння урядів.
Є й інституційна проблема: США залишаються найбільшим партнером НАТО, а значить альянс - не місце для планування майбутнього "без Америки". "Це підірвало б сам сенс НАТО", - сказав один із дипломатів. І зараз всередині альянсу немає планування на випадок НАТО без США, ідеться в матеріалі.
Деякі дипломати на правах анонімності інтерпретують сигнали Вашингтона не як підготовку до виходу з НАТО, а як потужний "стусан" Європі, доки США переключають увагу на Арктику та Індо-Тихоокеанський регіон. "США і союзники по НАТО ставляться до зобов'язань за статтею 5 дуже серйозно. Стаття 5 непорушна. Але у нас є очікування", - заявив посол США Вітакер.
А саме: щоб європейці взяли на себе основну відповідальність за звичайну оборону континенту, пише ЗМІ.
Одне з найскладніших завдань - заповнити можливості, які зараз надає Америка.
Зараз європейці дають до 60% можливостей у деяких галузях. Але в критично важливих - розвідка, стратегічні перевезення, дальні удари - левова частка залежить від США. Європі буде вкрай складно закрити цей дефіцит, особливо за рік-два.
При цьому деякі чиновники вказують: навіть якщо адміністрація Трампа захоче вийти з НАТО, Конгрес може цьому перешкодити. Закон про оборону, який незабаром може бути винесено на голосування, вводить обмеження на скорочення американських військ у Європі - це двопартійна "відповідь" стратегії Білого дому.
Колишній посол США в ЄС Ентоні Гарднер заявив, що нова стратегія - не що інше, як: "Зрада 80 років двопартійної політики США".
Раніше УНІАН повідомляв, що Конгрес США виступає проти скорочення військ у Європі та Південній Кореї. У зареєстрованому документі наголошується, що США не можуть скоротити чисельність своїх військ у Європі до менш ніж 76 000 осіб без подання оцінки та підтвердження Конгресу, що такий крок не зашкодить інтересам безпеки США або НАТО.
Крім того, ми також розповідали, що нова стратегія нацбезпеки Трампа засмутить союзників США, але порадує Китай і РФ. Стратегія ставить Західну півкулю на перше місце, применшуючи значення решти світу. У цьому є географічна логіка, але не стратегічна. Стратегія корисно наголошує на важливості усунення згубних інтересів з півкулі, хоча й не згадує Росію, Китай.