Чим більше держав мають ядерну зброю, тим вищим є ризик випадкової ескалації.
Світ наближається до нового етапу ядерного протистояння, оскільки система міжнародного контролю над ядерною зброєю, яка формувалася десятиліттями, поступово втрачає дієздатність. Про це в релакційній статті пише The Washington Post.
Журналісти зазначають, що світ фактично "сомнамбулою входить" в нову ядерну гонку. Договори про обмеження озброєнь один за одним втрачають чинність, а держави, які раніше категорично відкидали можливість створення власної ядерної зброї, починають переглядати свої позиції.
Однією з головних подій стало завершення дії нового Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь між США та Росією. Угоду, підписану у 2010 році адміністрацією Барака Обами та продовжену у 2021-му Джо Байденом, було укладено саме для обмеження стратегічних ядерних арсеналів двох країн. Тепер Вашингтон і Москва, на які припадає близько 86% ядерного арсеналу світу, вперше з 1972 року залишилися без відповідного договору.
Водночас двостороння модель контролю над озброєннями дедалі гірше відповідає сучасній ситуації. Як розповідає видання, Китай, який уже має понад 600 ядерних боєголовок, швидко нарощує свій арсенал і не погоджується брати участь у переговорах зі США та Росією. Північна Корея, за оцінками, має близько 50 готових боєголовок і достатньо матеріалу для створення ще кількох десятків. Переговори з Пхеньяном, однак, не ведуться з 2019 року.
На цьому тлі особливо помітні зміни у Південній Кореї та Японії. Причиною стають побоювання щодо надійності американських гарантій безпеки. У Південній Кореї, зазначає видання, майже 70% громадян уже підтримують створення власної ядерної зброї.
Японія формально продовжує дотримуватися трьох неядерних принципів – не володіти, не виробляти та не дозволяти розміщення ядерної зброї на своїй території. Однак прем’єр-міністр Санае Такаїчі почала обережніше формулювати позицію щодо цієї політики, а міністр оборони Сіндзіро Коідзумі в липні закликав до відкритішого обговорення ядерного питання.
Частина експертів вважає, що поява нових ядерних держав могла б, навпаки, забезпечити баланс сил. Такий підхід передбачає, що ядерні арсенали Південної Кореї та Японії могли б урівноважити Китай і Північну Корею, а США отримали б можливість скоротити військову присутність у регіоні.
Однак автори публікації застерігають: поширення ядерної зброї може зробити ситуацію небезпечнішою. Чим більше держав отримують можливість застосувати ядерну зброю, тим вищий ризик помилки або неправильного розрахунку. Особливо небезпечною є географічна близькість потенційних цілей.
За таких умов масштабні переговори про повне ядерне роззброєння видаються малоймовірними. Натомість журналісти пропонують зосередитися на практичних заходах зі зниження ризиків: завчасному повідомленні про ракетні випробування та великі військові навчання, прозорості щодо ядерних арсеналів і допуску міжнародних інспекторів.
Окремо наголошується на необхідності прямих військових каналів зв’язку між усіма ядерними державами, включно з Китаєм. На думку автора, навіть дипломатичні конфлікти через торгівлю чи технології не повинні переривати такі контакти.
"Поступові кроки можуть повернути стрілки Судного дня назад", - пише видання.
Як нагадує The Washington Post, 40 років тому Рональд Рейган і Михайло Горбачов були близькі до домовленості про повну ліквідацію ядерної зброї. Сьогодні така перспектива видається далекою, однак навіть обмежені домовленості можуть зменшити ризик ядерної катастрофи.
Як писав УНІАН, колишній посол Нідерландів Роберт Серрі заявив, що відмова НАТО прийняти Україну на Бухарестському саміті 2008 року залишила її у "сірій зоні", що дало Путіну привід вважати країну своєю сферою впливу.
Він наголосив, що хоча відповідальність за війну лежить на Путіні, нерішучість Заходу теж відіграла роль у розвитку подій. Серрі переконаний, що війни могло б не статися, якби НАТО тоді надало Україні конкретніший шлях до членства.