Відкриття сесії ВР: на виступ Януковича прийшов особисто Іванющенко

Парламент збирається в нових історичних реаліях. Українського президента лають по російських телеканалах, але дають зрозуміти, що це тільки початок… БЮТ – у чорному, перебіжчики – в білому…

Якщо торік під час відкриття парламентської сесії все було чітко: тут – непатріотична влада, тут – опозиція, тут – тушки, то цього року все перемішалося…

Український парламент збирається після святкування 20-ї річниці Незалежності. Українського президента лають по російських телеканалах не менш як свого часу Ющенка, але дають зрозуміти, що це тільки початок. Янукович дає інтерв’ю, у яких виглядає цілком гарантом української незалежності.

Українська опозиція хоче об’єднуватися, але поки що не може, але дуже хоче провести інвентаризацію, щоб зрозуміти, хто власне опозиція. А Юлія Тимошенко тим часом сидить на лаві підсудних… І це вибиває ґрунт як у співвітчизників, готових підтримати владу, так і в зарубіжних єврооптимістів, готових повірити в нашу європейську перспективу.

Ось із такими роздвоєними почуттями я чекала відкриття сесії. Нардепи від БЮТ прийшли в чорних футболках із портретами Юлії Тимошенко. Олег Ляшко, який потрапив до ВР за списками БЮТ і який домігся політичної уваги Тимошенко своїми виступами в першому суді над нею, цього дня прийшов у Раду весь у білому, кажуть, що в нього новий прес-секретар, молодесенький. Пару днів тому, коли суддя Печерського суду з-поміж інших заяв узяти Тимошенко на поруки, зачитав заяву Ляшка, вона іронічно попросила суддю Кірєєва повернути йому його заяву.

Бютівці перед початком розгорнули великий ефектний плакат із зображенням Тимошенко. Утім, через декілька хвилин після того, як зайшов Янукович, фракції БЮТ та НУ-НС на знак протесту проти репресій залишили сесійну залу.

Янукович розказав про реформи, Плющ «об’яснився»

Виступ пана Януковича тривав приблизно двадцять хвилин. Він сказав, що Україна за 20 років відбулася та ствердилася як самостійна країна. Похвалився, що в країні розпочато реформи, прийнято Бюджетний та Податковий кодекси, а також тим, що «Фітч» підняв нам рейтинг. Побідкався, що першу хвилю кризи та попередні роки Україна пережила погано, у тому числі «через незрозумілі фінансові програми підтримки банківського сектору у 2008-2009 роках» (випад у бік Стельмаха) та «невигідний газовий контракт, підписаний на початку 2009 року» (випад у бік Тимошенко). Пообіцяв, що буде прийнято закон про ринок землі та про продовольчу безпеку. Ще сказав, що він готовий розбудовувати громадянське суспільство та приймати закон про громадські організації, яким наладить контроль громадськості над владою.

Ще Янукович повідомив, що в цьому році будуть прийняті Стратегія національної безпеки та Воєнна доктрина і що завершується розробка концепції реформування Збройних Сил та програма її реалізації.

Про стратегічне партнерство з ЄС нічого прямо не казав, але зауважив, що праця над лібералізацією візового режиму та адаптацією українського законодавства до європейського триває. І насамкінець заявив, що слід приймати новий виборчий закон (здається, знявши запитання, чи буде прийнято нову (нову-стару) змішану систему виборів.

Одне слово, промова була, може, й не дуже святкова, без фанфар і особливого піднесення, але по ділу.

Далі виступав Іван Плющ. Так, ніби він спікер омріяної ним широкої коаліції. Спочатку «об’яснився», чому став частиною парламентської більшості. Мовляв, що розуміє бідність та злидні українського народу, що суспільних перетворень у країні не було, тому він з Рибаковим (перебіжчиком з БЮТу) створив групу «Реформи заради майбутнього». Далі запевнив, що вся країна, яка 1991 року голосувала на референдумі за становлення держави, фактично задекларувала своє прагнення до ЄС. Порадив не сприймати поразку Ющенка як поразку національної ідеї, що була серцевиною Майдану. Екс-спікер посумував, що в народу є світоглядні розбіжності. Суворо зауважив, що зараз є багато партій без власних ідеологій і що саме вони формують інституції влади. І попередив, мовляв, якщо правляча партія ігноруватиме це явище, вона втрачатиме довіру народу. Плющ, член парламентської більшості, у складі якої є КПУ, сказав, що деякі політики не можуть розірвати зв’язку з принципом догматичного марксизму-ленінізму та виконують функції непримиренної опозиції.

Незрозуміло, це дуля в кишені комуністам чи випад у бік опозиції?

Потім був блискучий пасаж про те, що народ без власної історії – безбатченко. Що політика ігнорування історії недалекоглядна. Що є політики – дядьки отєчєства чужого. Дуже гарний виступ. Але мені незрозуміло, хто ж ці дядьки отєчєства чужого, чи не сиділи вони в ложі уряду? І якщо сиділи, то що робить у більшості пан Плющ?

У Монако панові Іванющенку добре

Під час відкриття сесії в парламенті зустрічаються неочікувані гості. То Рінат Ахметов завітає, то Янукович молодший. А сьогодні був зовсім неочікуваний гість. Народний депутат України Юрій Іванющенко, якого більше знають як Юрія Єнакієвського та якого називають по-різному. Називають одним із тих, між ким поділено основні фінансові потоки України, називають смотрящим (той кому потрапляє частка) над різними бізнесами в найрізноманітніших галузях України. Його оточили журналісти. Він ніяковів, усміхався, практично на жодне питання не відповів.

Ні, на одне-таки відповів.

– Ви відпочивали влітку? І якщо так, то в Монако? – так один із журналістів законспірував чутку про те, що нібито Іванющенко постійно проживає в Монако.

– В Монако теж був, – відповів той.

– І як там у Монако? А ви ще прийдете в парламент, чи так, один раз завітали? А які законопроекти плануєте подавати?

Іванющенко розгублено посміхався. Не повірите, але він виглядав цілком інтелігентно, ну, так на кандидата наук, незвиклого до паблісіті.

– Бачите, є людина. Вона не міф, вона жива, а тепер відпустіть його, – прийшов йому на допомогу колишній генпрокурор Святослав Піскун.

– А про пана Іванющенка ходять чутки, що в нього начебто кримінальне минуле. Екс-генеральному прокурору це не заважає для спілкування? – запитала я в Піскуна.

– Це мій товариш по фракції. Нам потрібно було поговорити, – відповів Піскун.

У перерві ми з колегами пішли у буфет (гарна новина для відвідувачів: буфет не подорожчав), де обговорювали, чи буде продовження інформаційної війни, затіяної Кремлем проти Януковича, та зважували, що може стати підставою для українського аналога «Хресного батька», оприлюднення яких ще архівів з РФ загрожуватиме Януковичу.

– Вони можуть витягнути відомості про судимості, ці всі шапки та про КДБ, – казала я.

– Я тебе прошу. На Донеччині, як і на Півдні, всі пацани крали шапки. Але сиділи тільки ті, в кого батьків не було. Виборці Януковичу лише поспівчувають. Не сміши мене, тим електорат не обуриться. А щодо КДБ… Ну й що? Раніше було як? Поїхав за кордон, то вже мусиш писати звіт у КДБ, виборець на це не зверне увагу, – переконував мене аналітик, з числа записних патріотів.

Як це не дивно, мої співрозмовники погоджувалися, що за рейтингом президента може швидше вдарити чергове подорожчання, аніж гіпотетичне кіно про його судимості, деталі про становлення його бізнесу чи дружба з Юрою Єнакіївським.

– У Донбасі поважали за силу. А прояви сили та харизми приводили до проблем з правоохоронцями.

Опозиція почала самоочищатися?

– Виступ президента закінчився обіцянкою ухвалити нове виборче законодавство. Отже, питання про змішану систему виборів вирішене? – це питання задавала я пізніше різним нардепам з Партії регіонів.

Вони ухилялися від прямої відповіді, але не заперечували. Мені відповідали, що зазвичай фракція голосує одностайно за рішення президента.

У кулуарах було дуже мало представників опозиції. Бютівці пішли під Печерський суд. Нунсівці готувалися до засідання свої фракції. Саме сьогоднішнім засіданням мав розпочатися хоч і спізнілий, але необхідний процес «поіменної інвентаризації» опозиції. Побачивши Руслана Князевича (група «За Україну»), я підійшла до нього.

– Які закони будуть найбільш дискусійними на наступній сесії?

– Запахло виборами, тож активно обговорюватиметься закон про вибори. Влада взяла паузу в цьому питанні, можливо, хоче побачити позиції Венеціанської комісії. Рішення чекаємо на кінець жовтня. Непроста доля очікує і закон про землю. Ані в середовищі влади, ані в середовищі опозиції немає одностайної думки щодо нього. Ну й, звичайно, опозиція не терпітиме політичні репресії. Два великих плакати на наших секторах у залі (свободу Тимошенко та Луценку) підтверджують, що ми не будемо терпіти. Як би владі не хотілося співпрацювати з опозицією, це неможливо. Ми братимемо участь у обговоренні всіх законопроектів.

– Як змінилися настрої всередині парламентської зали? Які відносини між окремими представниками владної фракції та опозиції?

– Сьогодні ми майже не бачилися. Ми ж пішли з зали. Наступний тиждень буде гострий, він зніме багато питань та прояснить наші уявлення про майбутнє. Якщо в більшості не буде жодних поступок, кроків назустріч, це диктуватиме одну поведінка. Якщо будуть компроміси, то іншу. Але поки що жодних надій на компроміс вони не дають.

Парламентський день завершувався. Олександр Єфремов, лідер парламентської більшості, давав брифінг, у якому несхвально відгукувався про роз’єднану опозицію та казав, що партія влади зацікавлена, аби опозиція була єдина. Опозиція частково сиділа в Печерському суді (маю на увазі БЮТ), частково проводила засідання (НУ-НС). Як з’ясувалося пізніше, перший етап інвентаризація відбулася. П’ятнадцять нардепів з НУ-НС були виключені з фракції за те, що стали частиною більшості. Тепер головне для опозиції якщо не об’єднатися, то хоча б не пересваритися. До слова, Арсенія Яценюка на цьому засіданні фракції не було.

Маша Міщенко

Фото УНІАН

УНІАН в Google News