Чим Шамшур відрізняється від Огризка і Грищенка?

А якщо Шамшур спробує стати не тільки другом Тейлора, але й Лаврова, то, можливо, його міністерський період буде довшим, ніж час президентства Ющенка...

Олег Шамшур

Наступного тижня парламент повинен буде розглянути подання Президента на посаду міністра закордонних справ Олега Шамшура,  кадрового дипломата, Надзвичайного і Повноважного Посла України в США.

Олег Шамшур не дуже відомий широкій громадськості, мзсівські чиновники відзиваються про нього в своїй звичній манері, загалом - позитивно, але при цьому нічого не уточнюючи і не деталізуючи. Але якщо нашвидку подивитися Інтернет, то можна відзначити, що Олег Владиславович дуже відрізняється  від двох екс-міністрів закордонних справ, свого попередника Володимира Огризка і  свого недавнього конкурента-претендента на цю ж посаду Костянтина Грищенка.

Обидва згадані екс-міністри були людьми непублічними. Їх живе спілкування зі ЗМІ відбувалося вкрай рідко, їх інтерв`ю виглядали ретельно «причесаними», а авторські статті міністрів були цікаві лише вузьким фахівцям, а загалом були формальними і передбачуваними. На відміну від них Олег Шамшур дає інтерв`ю і активно публікується. Правда, останнім часом найчастіше він публікувався в американських медіа. Те, що американських журналістів цікавить Україна і персона її посла, добре говорить про Шамшура, а його авторські статті, опубліковані в українській пресі, останній раз про інавгурацію і епоху Обами були написані так живо, що у мене б закралося припущення в тому, що йому її написали журналісти. Щоправда, податкова декларація Олега Владиславовича навряд чи дає підстави думати, що у нього є гроші оплачувати особистих райтерів. 33 332 гривень і 39 копійок, тобто 2777 гривень 70 копійок на місяць -  задекларований дохід  українського посла в Америці. Дізнавшись цю цифру, журналісти кинулися порівнювати вартість краваток і костюмів посла з його зарплатою. Поки врешті-решт дипломат одного із зарубіжних представництв України не пояснив кореспондентам, що, окрім офіційної зарплати,  співробітникам дипломатичних представників платять компенсацію за перебування за кордоном, яка видається в іноземній валюті і не оподатковується, а тому до декларації не вноситься. До речі, в декларації Костянтина Грищенка було вказано, що під час перебування в довгостроковому відрядженні на посаді посла України в США в 2003 році він одержав виплат в іноземній валюті в сумі $28,996 тис. Якщо цифра компенсації не змінилася, людині, яка не звикла їздити на Бентлі, цього цілком вистачить. Правда і решта власності кандидата в міністри дивує. Олег Шамшур, який народився в сім`ї дипломата, колишній радник-посланник в країнах Бенілюксу, представник України при ООН та інших організаціях, не має ні машини, ні заощаджень. Він володіє лише квартирою в 36 квадратних метрів і гаражем в 14 квадратних метрів. Але я б не стала сумніватися в чесності нового претендента на пост глави МЗС. У дипломатичних колах з вуст в уста передають такий переказ. Український посол однієї з південноєвропейських країн запросив до себе на неформальну зустріч декількох своїх колег-дипломатів, серед яких був і тоді вже посол України в США  Олег Шамшур. До програми цього дипломатичного міжсобойчика входили і відвідини своєрідного клубу одного судновласника країни перебування.  Очевидці розповідають, що коли Олег Владиславович зайшов до клубу, він швидко окинув оком обстановку, зробив декілька кроків  у бік дверей і тихо запитав приймаючу сторону: «Що це за бордель, в який ви мене запросили?» Після цього, не чекаючи пояснень, він вийшов. Проникливість і обережність не найгірші якості для дипломата.     

Цікаво, що невдовзі після оголошення кандидата в наступники Огризка на одному з сайтів з`явився відгук про Володимира Огризка і Олега Шамшура їх однокурсника, доктора політичних наук Валентина Якушика.

Порівнюючи Огризка і Шамшура, їх однокурсник пише, що «обидва були звичайними радянськими студентами (якими можна було бути на факультеті міжнародних відносин), відмінниками, динамічними людьми, націленими на дипломатичну кар`єру. Хоча Олег Шамшур спочатку успішно робив і академічну наукову кар`єру. Обидва стали досвідченими українськими дипломатами. Через низку обставин Володимир Огризко - дуже душевна і добра людина в спілкуванні з своїми друзями - опинився надмірно ідеологізованим і односторонньо (не по-дипломатичному) політично орієнтованим. Якийсь специфічний досвід наклав відбиток на психологічну (імпульсну) модель його поведінки відносно Росії, коли особливе задоволення починаєш одержувати від того, що з дрібного або з великого приводу «наступаєш на коханий мозоль» великому сусідові». «Кожен з них - двох моїх колишніх однокурсників - став типово прозахідним діячем. Знаючи Олега Шамшура, скажу, що він людина «системна», стримана, навіть обережна. Він не робитиме різких кроків, тим більше грубих випадів, не буде схильний до того, щоб завдавати кому-небудь уколів і образ», - передрікає Валентин Якушик.

Але думається, що або колишній однокурсник екс-міністра і претендента на цей пост помиляється або видає бажане за дійсне. Тому, що як під час ефіру на телеканалі «Інтер», так і в минулих інтерв`ю Шамшур позиціонує себе, як прихильника європейської і євроатлантичної інтеграції, і каже, що, ставши міністром, не дасть зламати зовнішній курс. А результати його діяльності на посту посла повністю підтверджують щирість його слів. В період його каденції між Україною і США було підписано двадцять чотири документи. А «Хартію про стратегічне партнерство» України і США російські сайти тут же охрестили холуйською угодою. Українські ж видання сприйняли її, як знак, що Україна є важливою для США. Американський посол Вільям Тейлор у своєму коментарі українським ЗМІ назвав цей документ «гарантією безпеки для України» і відповіддю на потенційні погрози.

У МЗС, як пояснив нам один досвідчений дипломат, працює така система. Є чиновники-трудяжки, ветерани відомства, які живуть на зарплату і по п`ять-сім років чекають відрядження, щоб поїхати другою-третьою особою в країни, наприклад, Латинської Америки. Є досвідчені дипломати і діти досвідчених дипломатів, але при цьому зі скромним матеріальним достатком. Їх шанси потрапити в «пристойну» країну вище, але конкуренцію їм складають золота молодь, діти спроможних  батьків, які мають політичну вагу. Є досвідчені зубри-дипломати з першого ешелону. Серед них у свою чергу є люди абсолютно некорумповані, а є ті, хто мав свій відкат з кожного проданого в Україну апельсина. Хочете - вірте, хочете - ні. Але нас переконували, що після Помаранчевої революції у безгрошевих фахівців, чиї татусі не є політичними інвесторами, які зарекомендували себе патріотами,  шансів потрапити в пристойну країну на першу роль стало набагато більше.  Тоді критеріями у відборі послів могли стати рекомендації радників Ющенка, публічні виступи і колишні публікації в пресі кандидатів. Кажуть, що так потрапив до Америки і Шамшур.

Працюючи у Вашингтоні, Олег Шамшур виступає в пресі. Сам пише статті, пояснюючи ті або інші рішення Президента або відстоюючи ті або інші позиції. Так, у листі виданню New-York Times, опублікованому в грудні минулого року, він заявив, що рішення про позачергові парламентські вибори в країні відображає відданість президента Віктор Ющенко демократичним цінностям.

У лютому 2009 року кандидат в міністри виступив з відкритим листом на сторінках американської газети The Washington Times, де торкнувся практично всіх найбільш резонансних тем у відносинах з Росією. Ось деякі витяги з цього листа.  «Те, що Крим входить до складу України - не більша «примха історії», ніж те, що Каліфорнія належить Сполученим Штатам, а Сахалін - Росії... У 1940-х роках Йосип Сталін депортував сотні тисяч кримських татар, а також греків, німців і болгар з Криму до Середньої Азії. На їх місце прийшли російські поселенці». На його думку, «твердження про те, що український уряд пригноблює російську мову», виглядають «просто безглуздо»: «Нові мовні закони всього лише повертають українцям право говорити рідною мовою після сторіч русифікації».

Резонансні заявки.  Але, якщо чесно, то вони скоріше підходять політикові, ніж дипломатові, який турбується про прагматичну виваженість своїх кроків. Можливо, в лютому Олег Владиславович ще не знав, що буде кандидатом у міністри. Не хочеться думати, що він зробив би такі заявки, знаючи яким болючим питанням зараз є відносини з Росією.

Один досвідчений дипломат сказав мені, що перекіс сьогодення полягає в тому, що модним дипломатом вважається, той, хто здатен на екстравагантні вислови. Співробітники диппредставництв про збалансованість позицій зараз не надто піклуються. Обережних дипломатів з вивіреною позицією вважають або безбарвними або неблагонадійними. Судячи з ефіру телеканалу Інтер, навряд чи Олег Шамшур буде таким «безбарвним» дипломатом. Він встиг сказати, що у своїх рішеннях не озиратиметься на Росію, і на питання Інни Богословської, чому лист Яценюка-Тимошенко-Ющенка про приєднання до ПДЧ підписувався таємно, миттєво відповів: «Він підписувався відкрито, процедура була прозорою для всіх сторін-учасниць». При цьому Богословська мала на увазі відкритість для громадськості. Думаю, що Олег Владиславович, виступаючи в ефірі, сподобався публіці. У ньому не було демонстративного лиску, снобізму. І він відповів на всі питання. Мені здається, що найцікавішою була його відповідь на запитання, куди поділися гроші, виділені МЗСу на популяризацію Альянсу в минулі роки. Він сказав щось ухильне, але посміхнувся дуже розуміючою усмішкою. Коли його запитали про систему «чорних списків» з Росією, Шамшур замість того, щоб сказати, що відмінить усі списки, заявив, що «проблему потрібно проаналізувати і все-таки створити механізми адекватного реагування на вислови закордонних політиків, які принизливо висловлюються про країну. Такі вислови потрібно звести до мінімуму».  Загалом, у перекладі звичайною мовою це звучить як: якщо ви знову нас обмовляти, то чорні списки будуть. Втім, після витівок окремих іноземних послів, такі попередження звучать обгрунтовано.  

Ось такий у нас, можливо, буде міністр. Якщо Шамшур отримає підтримку в парламентському залі, то для журналістів це стане хорошою новиною. Оскільки після міністерського періоду Анатолія Зленка ніхто з наступних міністрів так охоче не давав інтерв`ю, і не висловлювався так просто, як він. А Олег Владиславович подає надії. А якщо Шамшур ще й зменшить євроатлантичну риторику, спробувавши стати не тільки другом Вільяма Тейлора, але й Сергія Лаврова, то, хто знає. Можливо, його міністерський період буде значно довшим і успішнішим, ніж період президентства Ющенка, який делегує його на цю посаду.         

Маша Міщенко