Як створюється картинка „утисків” народу

За нинішніх реалій створити картинку «утисків» дуже просто. Це неодноразово демонструвала українська дійсність. Рецепт не складний, як приготування яєчні.

Скільки потрібно міліції, аби був порядок? Дехто скаже, що в центрі великого міста вистачить добре оснащеного мобільного патруля. І буде цілком правий. Бо це об’єктивно так і є. А от, скільки потрібно «багнетів», щоб не почубилися кілька десятків тисяч люду із кардинально протилежним світоглядом й політичними уподобаннями, яких зібрала соціально значима подія? І на це питання в міліції є чітка відповідь.

Правоохоронці, аби оцінити потенційну небезпеку виникнення конфліктної ситуації і розрахувати, яку використати модель реагування й скільки направити підрозділів до імпровізованого «гайдпарку», керуються чітко визначеними нормативними формулами.

Для чого викладаю прописні істини? А для того, щоб окремі особистості із надміру перебільшеною манією переслідування й гіпертрофованим розумінням поняття «поліцейської держави» таки адекватно розуміли все те, що відбувається навколо по тому, як вони виведуть своїх людей на майдан. А потім розповідатимуть споживачам новин про міліцейське «свавілля»…

А створити картинку «утисків» дуже просто. Це неодноразово демонструвала українська дійсність. Рецепт не складний, як приготування яєчні. Подаєш заявку на прибуття тисяч протестувальників і, отримавши дозвіл на проведення заходу, чи попри судову його заборону, збираєш сотню-другу спудеїв, безробітних та пенсіонерів для масовки. Звісно, почасти буває так, що правоохоронців загалом збирається значно більше, аніж дещо екзальтованих від такої уваги учасників дійства, нашвидкуруч інструктованих «польовими командирами». Головне – покричати завчених речівок, а затим дещо «потусити» із міліцією, аби присутнім журналістам було із чим роз’їхатися по редакціям.

Щось схоже відбувалося й навколо Печерського райсуду Києва в день, коли там виголошувався вирок у справі екс-прем’єрки Юлії Тимошенко. Напередодні представники прихильників підсудної та їхні опоненти виказали наміри привезти до столиці приблизно 35 тисяч однодумців. Зрозуміло, що за вже згаданою формулою міліцейські фахівці розрахували необхідні їм сили та засоби, аби функціонально гарантувати те, за що, грубо кажучи, вони отримують зарплату. Звісно, що за бюджетний кошт, в околицях Хрещатика назбиралося півтори тисячі вояків Внутрішніх військ МВС України, працівників спецпідрозділу «Беркут» та представників інших служб. Тим часом чисельність делегатів від Всеукраїнської громадської організації «Загальновоїнська спілка України» – з одного боку – та прихильників фігурантки справи – з іншого – разом ледь перевищила кількість присутнього міліцейського корпусу.

От вам і картинка «безпрєдєлу», у кадрі якої з драбини, що невідь звідки узялася на мітинговій сцені, падає досі ще невідоме загалу отроче дитя. Дівчині, яка виявилася єдиною «жертвою спецназу», певно судилася роль спудейки, що недавно намагалася вдарити Дмитра Табачника букетом квітів і блискуче в онлайні виконала свою місію. Так і тут журналісти звичайну штовханину поміж різноідейними зібраннями видали за «заворушення», на які у зразково-демократичній Європі чи Америці навряд чи виїхало б хоча би кілька камер центрального ТV. Там звикли як до масштабних напівкримінальних погромів (Лондон, Париж), так і до дійсно всенародних страйків із сотнями постраждалих серед громадян та поліцейських (Греція, США). Як би там не було, а прихильність до закону перемагає в тих краях будь-які емоції.

Не закликаю повторювати ані закордонний поліцейський досвід, ані протестувальний. Слава Богу, українські майдани зараз не збирають мільйонів, а в міліції вистачає ресурсів «розрахуватись» із силами на будь-який з сучасних «гайдпарків».

Може, панове, так і увійдемо в Об’єднану Європу – об’єднаними одним бажанням жити заможно та взаємно толерантно? Схоже, що сваритися в нас сил вже не вистачає…

Тимофій Чуприна

УНІАН в Google News