Свято коваля: біля жаровні + 2000 градусів. “Куй залізо, доки гаряче!”

У «Парку Київська Русь» відбулося Свято коваля. Насправді у роботі коваля так багато нюансів, що на всі приказок не наберешся...  (Фоторепортаж)

У «Парку Київська Русь» 31 липня -1 серпня відбувся незвичайний захід - Свято коваля.
Наразі знання сучасного українця про професію коваля обмежуються приказкою про те, що він “кує залізо, доки воно гаряче”.
Гості свята дізналися, що насправді у роботі коваля так багато нюансів, що на всі приказок не наберешся.  

Скоморохи вітають гостей Свята коваля 

У роботі коваля так багато нюансів, що на всі приказок не наберешся  

Справжньому ковалеві шкода віддавати своє творіння
Свято розпочалось задовго до свого офіційного відкриття. Вже опівдні в суботу ковалі - представники різних українських шкіл та майстерень, із задоволенням розповідали гостям «Парку Київська Русь» про своє захоплення металами. Обладнання тут було різне: від сучасного, де може працювати одна людина, без сторонньої допомоги - до аутентичного, де друга людина має роздмухувати міхами вогонь. Але технічні аспекти не надто хвилюють ковалів. Важливіше – творчість.

Обладнання було різне: від сучасного - до аутентичного

- Коваль кожну річ робить не схожою на попередню, повтору не може бути за своєю суттю, - розповідає Роман Гончарук, представник «Школи Росланда». - Принцип гарної роботи коваля полягає у тому, що йому має бути шкода віддавати своє творіння. І якби таких речей не було, то і ковальством ніхто б не займався. А свято – це продовження традиції, хоча - так, ми на цьому заробляємо. Треба ж за щось жити? Тим більше, ми робимо це своїми руками.

Вміння кувати потребує неабиякої фізичної сили та витримки 

У ковалів здавна повелось – працювати над кількома речами одночасно
Нині навчитись ковальству в Україні можна хіба що завдяки майстерням, передачі знань - від одного до іншого, та величезному бажанню працювати. Уміння кувати потребує неабиякої фізичної сили та витримки: уявіть, наскільки важко при температурі повітря +35 знаходитись біля жаровні, температура якої складає 2000 градусів!
- Хоча за першою освітою я ветеринар, але справою життя стало ковальство, - ділиться представник полтавської майстерні «Фенікс» Анатолій Лавриненко. – Ще з дитинства я любив майструвати щось з металу, а тепер можу працювати добами над одним предметом. У ковалів так здавна повелось – працювати над кількома речами одночасно. Але якщо тебе по-справжньому чіпляє певна задумка, ти не будеш пити-їсти, але будеш працювати.
 

Уявіть, наскільки важко при температурі повітря +35 знаходитись біля жаровні, температура якої складає 2000 градусів!

Свято зібрало не лише досвідчених майстрів, але і тих, хто лише вчиться ковальській справі.
- Першого разу я сюди потрапив з другом у якості гостя фестивалю, - розповідає Максим. – Тут ми познайомились с ковалем Євгеном Гордієнком, почали спілкуватись і пізніше він нам запропонував приїхати на свято його підмайстрами. Взагалі сюди можна приїжджати просто відпочити, постріляти з лука, покататись на конях... Атмосфера сприяє.
Крізь стук молоту по ковадлу чутно музику, що ніби налаштовує на такий собі історичний лад. Навіть костюми акторів та учасників свята говорять про те, що ти вже не в Києві, і навіть не у ХХІ столітті. Далі – традиційні танці, виїзд горделивого та величного князя на коні, забави для дітей та дорослих. Свято набирає обертів.

Недивлячись на спеку ходять між ковалями, фотографуючи та розпитуючи про окремі деталі їх роботи.

Поряд з князем завжди був коваль, що одягав його самого та його дружину у обладунк

Недивлячись на спеку, люди все сходяться та сходяться, ходять між ковалями, фотографуючи та розпитуючи про окремі деталі їх роботи. Коли сонце остаточно бере верх, гості ховаються до княжих палат, де частуються прохолодним квасом. Дирекція парку невтомно пильнує за святом.
 

- Поряд з князем завжди був коваль, що одягав його самого та його дружину у обладунки, у котрих ті захищали своє місто та країну, - розповідає президент благодійної організації «Слов’янський фонд», автор «Парку Київська Русь» Володимир Янченко. – Сьогодні у нас зібрались представники 6 шкіл ковальської майстерності, кожна з яких відрізняється своїм неповторним стилем і манерою виконання.
Володимир Володимирович додав, що коваль – дуже древня професія, завдяки котрій у нашій країні тепер сильна металургія. Тому тепер у організаторів і з`явилась ідея влаштувати свято саме для майстрів з металу. Тим більше, що зараз важливо популяризувати цю професію, адже це – популяризація традиції та історії, котру треба зберігати аби впевнено крокувати у майбутнє.  
Катерина Зінов`єва

 

УНІАН в Google News